UA
EN
This story is about Victoria Babich, a second-year student at Taras Shevchenko Kyiv National University. She shared her experience of volunteering, talked about studying at one of the best Ukrainian higher education institutions, along with moving to Kyiv during the war.
Кожна країна має свої тенденції, методики та особливості, які відрізняють її від інших. Все це стосується абсолютно всіх сфер життя. Сьогодні пропонуємо розглянути методики виховання дітей у садочках України та Норвегії, адже дошкільна освіта – це фундамент, який закладається в дитині для подальшого її розвитку.
Україна, так само як і Норвегія, є учасником Болонського процесу і доєдналася до нього ще у 2005 році. Проте, як ми бачимо, важко сказати, що ці країни мають однаковий рівень освіти, а український диплом цінується не менше норвезького. Чому так відбувається, читайте далі у матеріалі.
Троє підлітків зривають постери репера Касти біля станції метро Тараса Шевченка і посилають «русню». Вони вдягнені, як на свято та прямують на Нижньоюрківську 31. 25 червня там відбувся благодійний фестиваль «На часі». Подія стала справжнім симбіозом творчих реакцій діджеїв, скульпторів, митців та журналістів. Розповідаємо, як це було.
Минуло два місяці, як українцям доводиться жити у новій реальності. Реальності, до якої ніхто не був готовий. Ми й зараз з острахом згадуємо той моторошний ранок 24-го, який став лише початком наших випробувань.
Те, що ми зараз споглядаємо і в чому беремо участь, ця боротьба незламного українського народу. Ця боротьба робить нас тими, ким ми є, в якомусь сенсі це частина нашого генетичного коду.
Міжнародний суд ООН був створений після Другої світової війни на заміну Постійної палати міжнародного правосуддя (ППМП) при Лізі Націй, яка у 1945 році своїм останнім засідання передала всі свої архіви і надбання Міжнародному суду.
Студентський гуртожиток – це ніби своєрідне студентське місто, де вирують свої правила і закони… Щороку восени велика кількість вчорашніх абітурієнтів заселяється у гуртожитки, особливо ті, хто вступають до інших міст. Звичайно далеко не всі можуть дозволити собі винаймати та орендувати дороговартісне житло. То ж тут мимоволі виникає необхідність у поселенні в гуртожиток.
Масштабне вторгнення російських військ в Україну поділило міста держави на ті, де щодня відбуваються бойові дії, і жителі яких мусять ховатися в бункерах, щ…
Ввечері 25 квітня Ігор Колихаєв, Міський голова Херсона, на своїй Facebook-сторінці опублікував інформацію про захоплення міської ради
Людмила — одна з тих жінок, що залишилися в Україні під час повномасштабного російського вторгнення. Вона часто згадує про рідне село, яке колись спіткала Чорнобильська трагедія, а тепер воєнні дії.
З початком повномасштабного вторгнення Росії ми збираємо історії Українців та Українок, які постраждали від дій російських окупантів. Щоденно російські військові завдають ракетні удари та вбивають наших громадян.
Ми поговорили з Олександрою, яка у перші години вторгнення перебувала у Києві і трохи згодом змогла евакуюватись та розпочати нове життя у Шотландії.
Добігає кінця другий місяць путінської війни. Які забрали тисячі життя за безглуздим забаганням Путіна. І зараз ми обговоримо всі фейки, заяви та дії російської пропаганди, які виправдовують ці смерті.
Ця історія про Євгенію Волошко, дизайнерку інтер’єрів та візуалізаторку із Києва. Героїня інтерв’ю поділилася з читачами набутим досвідом за кордоном, у Польщі, новими відкриттями для себе та планами на майбутнє.
Це історія про Альону Дишлеву, мешканку Києва, яка за фахом економіст, але також займається астропсихологією, пише вірші.
Кожного року восени тисячі вчорашніх школярів вступають до ВНЗ і стають першокурсниками. Вступивши на перший курс університету, вчорашній випускник опиняється в доволі-таки незвичному для нього середовищі, адаптуватись в якому йому треба в найкоротший термін. До того ж, більшість абітурієнтів вступає до інших міст, тому мимоволі людина проходить подвійну адаптацію. Я, як і багато інших, пройшов цей шлях, і сьогодні з радістю можу поділитися власним досвідом.
Вона не дуже любила математику, але старанно розв’язувала всі задачі. Він був досить вередливим останній тиждень, адже виростав той перший, довгоочікуваний зубчик. Вона не до кінця знала алфавіт, але мріяла на 1 вересня одягнути білу спідничку. Він уже майже робить 3 кроки, але з підтримкою мами. Вони – мріяли. Вони – любили.
Пані Іванна є жителькою селища в Мелітопольському районі Запорізької області. З 24 лютого її громада перебуває в окупації. З того часу чимало змінилось, людям довелось підлаштовуватись до нових обставин і «влади». Багато хто виїхав до підконтрольного Україною Запоріжжя. А от про життя тих, хто залишився в окупації, розповідає мешканка одного з населених пунктів у Запорізькій області. З метою безпеки ми не будемо розкривати ані назви містечка, ані справжнє ім’я людини.
Я поспілкувався з дівчиною родом із Миколаєва, яка прокинулася вранці 24 лютого під звуки артилерійських обстрілів. Юлія пройшла довгий шлях евакуації до Шотландії, але багато її друзів та близьких наразі лишаються в Україні.
Ще з дитинства батьки та вчителі знали, що своє майбутнє ця дівчинка пов’яже з творчістю. Юна українська фотографка Анастасія Ніколайчук розповіла нам про вибір професії, роботу під час війни, волонтерство та плани на майбутнє.
Марк Буткін з самого дитинства марив подорожами і мріяв побувати у кожному куточку нашої планети. Зараз хлопцю 22 роки, і тепер він не просто втілює свою мрію в життя, але й допомагає зробити це іншим.
Війна на Донбасі триває вже понад 8 років. За цей час ситуація із захистом прав людини на окупованій території Донбасу значно погіршилася.
Херсон рашисти окупували на другий тиждень великої війни. Зараз ЗСУ продовжують контрнаступ і крок за кроком звільняють території від ворогів. У тому числі вже почалося звільнення Херсонської області, яка вже понад сім місяці…
Я поговорив з українським студентом у Києві, волонтером міжнародної благодійної організації “Червоний Хрест” Олексієм, котрий з початку війни допомагає постраждалим від бойових дій.
До подій, що охопили нас 24 лютого, дев’ятнадцятирічний Микита був студентом КНУ ім. Тараса Шевченка, а також гравцем у теніс. Війну хлопець зустрів у місті-герої Буча, від першого до останнього дня окупації населеного пункту пробув у ньому, застав 5 ротацій ворожого війська та поділився з нами своїм досвідом всього пережитого під час цих трагічних подій.
Спочатку росіяни хочуть домовитись, а потім проводять обшуки і “пришивають” статті. Ескендер Барієв, член Меджлісу кримськотатарського народу, розказав свою історію війни. Розповідаємо, як переживають окупацію кримські татари та ті, хто їх представляють.
Ліза навчається в Київському університеті імені Бориса Грінченка, 2 курс, на факультеті журналістики. Нещодавно приїхала до Німеччини, проживає у спільноті українців, де разом організовує проєкти на підтримку України та намагається звернути увагу європейської спільноти на те, що війна продовжується.
