UA
EN
Джеф РозентальТроє підлітків зривають постери репера Касти біля станції метро Тараса Шевченка і посилають «русню». Вони вдягнені, як на свято та прямують на Нижньоюрківську 31. 25 червня там відбувся благодійний фестиваль «На часі». Подія стала справжнім симбіозом творчих реакцій діджеїв, скульпторів, митців та журналістів. Розповідаємо, як це було.
На вході біля кас довжелезна черга ділиться на три. Поруч дівчинка в райдужних кросівках каже, що вона волонтерка. Я запам’ятовую, як вона виглядає, щоб на фестивалі знайти її та взяти коментар. Зайшовши, я вмить про це забула, бо вже думала про те, як не загубитися самій.
Я відчула себе першокурсницею, яка шукає потрібну аудиторію. Кілька клубів на Нижньоюрківській об’єдналися в величезний ланцюжок. В кожній з кімнат можна було застрягнути на годину. До нового етапу війни клуби Otel та Closer проводили найвідоміші техно-вечірки в Києві. Через комендантську години нічні заходи переносяться на день, а фестиваль організували, щоб зібрати гроші для ЗСУ. Вхід — благодійний внесок від 200 гривень.
Ми не одні вирішили спіймати мить фесту. На святі — купа фотографів. Джеф Розенталь приїхав до Києва з Америки місяць тому. Він хоче в світлинах показати культурну стійкість України. Джеф розповідає: до повномасштабної війни в США майже нічого не знали про Україну. Тепер захід бачить в нас і майбутніх партнерів, і свою власну історію.
«Україна — це нова демократія, народ, об’єднаний після століть імперського правління навколо тих самих стандартів індивідуальної свободи та справедливості, які формують західну демократію», — каже Джефф.
Він вважає, що нам потрібно нагадувати про себе різними способами. Монотонні новини викликають звикання до теми нашої війни.
«Захід помічає захоплюється людськими історіями: людьми, які роблять неймовірні речі, щоб підтримати свою країну, чи то на полі бою, чи як волонтери. Усе заради незалежності та свободи».
Залишаємо тут фотографії Джефа із заходу.
Джеф Розенталь
Окремо від фестивалю на території проходить благодійний метал-концерт. Туди ми заходимо за символічний донат. На ньому — зовсім інша атмосфера. Якщо весь фестиваль — спокійний та різнокольоровий, тут — темно, прохолодно і голосно.
Ми знаходимо біля місця з шашликами групу True Tough, які ніжаться на сонечку та чекають свого виступу. Вони грають з 2013 та часто виступають в Closer. Барабанщику Денису не подобається жодна сьогоднішня пісня про повномасштабну війну. Для нього це паразитування на популярній темі. В музиці для Дениса головне — щирість. Тому якщо пісня про війну у True Tough і вийде, то ближче до осені.
«Ми ще раз переконалися, що музика людям дуже потрібна і що вона їх морально підтримує. Дуже круто що змогли організувати концерт, оскільки кілька місяців тому навіть і думок не було про те, щоб просто зустрітися гуртом на репетицію», — розповідає група вже після виступу.
Ми питаємо в групи, чи відчувають вони різницю між комерційними та благодійними виступами.
«Для нас дуже важливо допомогти нашій країні та нашій армії, оскільки ми йдемо вперед до перемоги над російськими окупантами. Тому, звичайно, різниця для нас є».
Виступ True Tough на фестивалі «На часі»
Фотограф: Alina ChernohorНа майданчику — мінімал-техно, в кімнатах — перформанси, магазини та виставка. З іншого входу, там де клуб «Лесной причал» — місце, де всі відпочивають. Ми піднімаємось сходами та знайомимось з Богданом. Він — креативний директор керамічної студії GORN. Богдан робить все: посуд, меблі, предмети для інсталяцій та арт-об’єкти.
Богдан пропонує присісти на райдужному стільчику, який сам він і зробив. Навколо нього — багато глиняного посуду. З початком повномасштабного вторгнення студія більше експортує. Богдан розповідає: хоч після 24 лютого українці в нього купують менше, іноземці тепер частіше пориваються придбати частину української творчості, якщо це не «шароварщина». Шароварщина — це спотворення образу. А основна ідея студії — прагнення суті та невимушена досконалість.
