Яка вона: базова середня освіта України та Норвегії?

Спільне та відмінне у системі освіти України та Норвегії

Безперечно, що після дитячого садочку батьки без роздумів відправляють своїх дітей здобувати середню освіту у школі, адже у багатьох країнах зокрема у європейській країні Норвегії та Україні середня освіта зазначена законодавством, як обов‘язкова. Тому, що середня загальноосвітня школає тим основним соціальним інститутом, що реалізує та вносить вагомий внесок у формування інтелекту, самосвідомості нації, забезпечення її фізичного й духовного здоров’я. Тож, які спільні та відмінні фактори спостерігаються у системі освіти двох країн?

                                                            (З відкритих джерел)

1. Основні етапи шкільної системи у Норвегії

Насамперед, варто зазначити, що у Норвегії учні розпочинають навчання з 6-ти літнього віку й навчальний процес триває протягом десяти років. Обов`язкова загальноосвітня середня школа поділяється на три етапи:

1) початкова школа (1-ші – 4-ті класи), яка характеризується гнучкістю при виборі змісту та організації навчання. Зміст навчання представлений інтегрованими курсами “Зима”, “Весна”, “Літо”, “Осінь”. Основну увагу приділено іграм і різним видам діяльності за інтересами;

2) молодша середня школа (5-ті -7-мі класи), в якій вивчають різні предмети та розвивають уміння й навички, здобуті учнями в початковій школі;

3) старша середня школа (8-мі – 10-ті класи), де поглиблено вивчаються академічні дисциплини. Учні отримають не лише теоретичні знання, а й практичні вміння та навички, на цьому етапі здійснюється професійна підготовка старшокласників.

Молодь віком від 16-ти до 19-ти років отримує обов`язкову загальну професійну освіту. 

2. Основні етапи шкільної освіти в Україні.

(З відкритих джерел)

Щодо віку в якому діти починають здобувати середню освіту в Україні все збігається з Норвегією, адже також затверджений  оптимальний вік 6 років. Залучення до навчання всіх шестиліток за програмою 4-річної школи вирівняє можливості дітей цього віку в своєчасному здобутті якісної шкільної освіти. Відмінним є те, що в Україні зазначена 12-річна школа, яка  має три ступені:початкову,основну  і старшу.

1. Початкова школа є чотирирічною. До неї вступають діти, яким до 1 вересня виповнилося 6 років і які за результатами медичного й психологічного обстеження не мають протипоказань для систематичного шкільного навчання.
2. Основна школа(5-9-ті класи) дає базову загальну середню освіту, що є фундаментом загальноосвітньої підготовки всіх школярів, формує в них готовність до вибору й реалізації форми подальшого здобуття освіти і профілю навчання. В учнів цієї вікової групи загалом завершуються формування загально-навчальних умінь і навичок, оволодіння навчальним матеріалом на достатньому для подальшого навчання рівні. Важливого значення надається формуванню здорового способу життя, правовому й екологічному вихованню. Завершуючи основну школу, учні на практичному рівні мають добре оволодіти українською мовою, рідною мовою у школах національних меншин, однією іноземною мовою, уміти користуватися комп’ютером.
3. Старша школа(10-12-ті класи) є останнім етапом здобуття повної загальної середньої освіти, на якому завершуються формування цілісної картини світу, оволодіння способами пізнавальної і комунікативної діяльності, уміннями добувати з різних джерел інформацію, переробляти й застосовувати знання.Старша школа функціонує переважно як профільна. Це створює значно кращі умови для диференційованого навчання, врахування індивідуальних особливостей розвитку учнів, які відрізняються передусім якісним складом своїх здібностей. Тут доцільним є поглиблене вивчення окремих предметів, широке використання курсів на вибір, факультативів.
   Принципи  загальноосвітньої школи

Якщо термін шкільного навчання дещо відрізняється, то правила за якими працюють шкільні освітні заклади двох різних країн однакові і ними є:

–всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб;

–збереження і зміцнення морального, фізичного і психічного здоров’я вихованців;

–виховання школяра як громадянина країни, національно свідомої, вільної, демократичної, життєво і соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях;

–формування у школярів бажання і вміння вчитися, виховання потреби і здатності до навчання впродовж усього життя, вироблення вмінь практично і творчо використовувати здобуті знання;

–становлення в дітей цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентності на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами практичної і пізнавальної діяльності;

–виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їхнього життєвого ї професійного самовизначення, формування готов­ності до свідомого вибору майбутньої професії й оволодіння нею;

–виховання школяра як людини моральної, відповідальної, людини культури з розвиненим естетичним і етичним ставленням до навколишнього світу й самої себе.

Тож можна підсумувати, що у двох країн може бути різні методити, термін навчання чи підхід до дітей, але незмінним залишається цінності, які вкладають з шкільного віку. 

А про шкільні  програми читайте у наступному матеріалі.