UA
EN
(З відкритих джерел)
Норвегія є країною з Болонською системою освіти. Що це таке? «Болонський процес» – так називається запровадження єдиної удосконаленої системи освіти в європейських країнах. Головна мета цього процесу – успішне працевлаштування, міжнародна мобільність студентів та викладачів. Цікаво, що Україна, так само як і Норвегія, є учасником Болонського процесу і доєдналася до нього ще у 2005 році. Проте, як ми бачимо, важко сказати, що ці країни мають однаковий рівень освіти, а український диплом цінується не менше норвезького.
Головною причиною такої розбіжності є історичний та внутрішньополітичний фактори. Міністерство освіти з кожним роком ніби намагається покращити процес та ефективність навчання, однак радянська система надійно закріпилася і досі залишається у закладах освіти та у методах роботи викладачів. На жаль, до цього додається ще й високий рівень корупції й бюрократії.
Тож, поглянемо на Болонську систему освіти у її європейському (як і має бути) значенні.
По-перше, поділ на ступені. Саме з запровадженням цієї концепції з’явилися програми бакалаврату і магістратури. Тривалість навчання бакалавра триває 3,5-4 роки, магістра – 1,5-2 роки.
По-друге, разом з дипломом видається додаток до нього, у якому виписано всі дисципліни, що вивчав студент та кількість витрачених на них годин. Це вагомо полегшує процес працевлаштування, тому що роботодавець одразу бачить, яким набором університетських навичок володіє людина. Можливо, серед них є ті, що значно відрізняються від обраної спеціальності. Наприклад, іноземні мови або риторика разом з програмуванням чи вищою математикою.
Узгоджується спеціальна система нарахування балів. Тобто кожен предмет має свою мінімальну і максимальну кількість балів. Щоб перейти на наступний курс студент має набрати певну їх кількість з усіх дисциплін. Таким чином здобувач освіти може самостійно планувати свій розклад, вирішувати, на якому виді робіт слід зосередитись найбільше, та обирати тільки цікаві для себе напрямки.
Також система націлена якомога більше сприяти міжнародній мобільності студентів та викладачів. Адже, навчаючись, молодь одночасно практикує іноземні мови з носіями, вивчає культуру і менталітет іншої країни, її історію, заводити нові знайомства. Так би мовити, не тільки насолоджується, а й надихається навчанням. Причому студент нічого не втрачає у своєму рідному університеті: ані балів, ані знань, адже програма у всіх країнах передбачена однакова.
Вагомість диплому такого зразка має бути не меншою від країни-учасниці Болонського процесу. Наприклад, студентові, що здобував освіту у Німеччині і прийшов влаштовуватись на роботу з цим дипломом в Італії, ніхто не може заперечити у невідповідності освіти. Також він може продовжити навчання, вступивши на магістратуру закордоном.
Так виглядають стандарти європейської освіти, за якими навчаються нобелівські лауреати, нинішні дипломати, медики, популярні журналісти і письменники. Україна стоїть на шляху до такого результату, після чого буде випускати у світ ще більше відомих постатей.