UA
EN
Повномасштабне вторгнення росії на територію України супроводжується не тільки посяганням на чужі території, але й смертями не тільки військових, але й цивільних. Ні для кого не секрет, що навіть у війні є правила, які країна терорист порушує, прибігаючи до аморальних вчинків.
Сексуальне насилля на війні стало нормою для агресора, хоч за четвертою Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни зазначається:
«Жінки мають бути особливо захищені від будь-якого насилля їхньої честі, зокрема
від зґвалтування, примусової проституції чи будь-якої форми непристойного
насилля» (C IV, стаття 27).
Варто зазначити, що у статті 153 Кримінального кодексу України злочином “сексуальне насилля” вважається не тільки те, що пов”язане із проникненням в тіло іншої особи , без добровільної згоди особи, але й вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру.
За словами Паттен – представниці ООН, “згідно із зібраними свідченнями, вік жертв сексуального насильства складає від 4 до 82 років”. Вона додала, що жертвами в Україні під час російської агресії є здебільшого жінки та дівчата, але також ґвалтують чоловіків та хлопчиків. Наприкінці вересня в ООН оприлюднили звіт, де йшлося про підтвердження “понад сотні випадків” зґвалтувань або сексуальних насильств в Україні з початку повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року.
Історія повторюється
Сексуальне насилля як “воєнна стратегія” для російської армії стала не сьогодні нормою.
Найбільш яскравий приклад з минулого – завершальний етап німецько-радянської війни 1941–1945 років, коли радянські війська увійшли до Німеччини. Радянське командування фактично ніяк не карало підлеглих за сексуальні злочини щодо місцевого населення до кінця воєнної кампанії. Ба більше, у спогадах очевидців ми знаходимо інформацію про заохочення до зґвалтувань серед нижчого та середнього офіцерського складу.
«Жінки, матері та їхні дочки, лежать справа і зліва уздовж шосе, і перед кожною стоїть гигочуча армада мужиків зі спущеними штанами. Залитих кров’ю і непритомних відтягують убік, дітей, що кидаються на допомогу – розстрілюють. Гиготіння, гарчання, сміх, крики та стогін. А їхні командири, їхні майори та полковники стоять на шосе, хто посміюється, а хто диригує — ні, швидше, регулює. (…) Полковник, який щойно диригував, не витримує і сам займає чергу, а майор відстрілює свідків, що б’ються в істериці, дітей та старих. (…) До горизонту між гір ганчір’я, перевернутих возів трупи жінок, старих, дітей», – описує у своїх мемуарах «Війна все спише» події у Східній Прусії художник, а тоді офіцер-зв’язківець Леонід Рабичев.
Навіщо?
“Діти і жінки – це завжди цінність у будь-якому суспільстві, тому що діти – це майбутнє, а жінки дають потомство. Це як зґвалтування цінностей. Демонстрація того, що українці не мають права
продовжуватися”, – пояснює психологиня Катерина Галянт. Зґвалтування у мирний час – це задоволення збоченого сексуального бажання. Під час війни – один з інструментів сили, приниження та слабкості водночас, коли присутнє відчуття, що ти слабший від противника. Зазвичай психологічні збочені люди пробують зламати тих, які фізично не можуть зробити спротив . Проте обидва випадки об”єднує один факт: кожен з тих, хто вчинив такі дії понесе
кримінальну відповідальність.