UA
EN
В інтерв’ю Катерина, молода жінка, розповідає про те, як вона опинилась у складній ситуації через початок повномасштабного вторгнення та знайшла себе в активізмі. Коли стало очевидно, що ситуація не покращується, Катерина вирішила поїхати до Німеччини. Ця історія про переживання й нелегкі вибори, які доводиться робити в складних ситуаціях.
Чи можете ви розповісти мені трохи про себе та про те, як ви приїхали в Німеччину? Яким був для вас процес пошуку притулку в Німеччині?
Мене звати Катерина, мені 28 років. Я народилася в Києві, і з березня 2022 року я проживаю в Берліні.
Коли почалось повномасштабне вторгнення я була вдома зі своєю дівчиною та собакою. Собаці на той період було 5 місяців, але за розміром вона вже була достатньо велика. Єдиний план який ми мали — це план моєї мами. Вона єдина хто переймалася з того що повномасштабне вторгнення станеться. План був в тому, що ми всі разом зустрінемось у батьків на дачі, бо вона за Києвом, зі сторони Фастова. Тільки в нас з дівчиною були велосипеди вдома, а батьки жили на Позняках, то теж було питання, чи зможуть вони у випадку початку повномасштабного вторгнення пересуватися через міст. Така домовленість була, щоб не сталося зустрічаємося на дачі. Але не все так сталося, виявилось що собака не вміє бігати за велосипедом, нам довелося йти пішки. Коли ми вже добралися до дачі, переночували там одну ніч. Там не дуже зручно перебувати такою великою кількості людей, оскільки будівля дому відбудована, але тільки частково мебльована всередині. Мама тоді почала казати, щоб ми з дівчиною поїхали до моєї сестри. У мене сестра вже 8 років живе в Празі. Тому, ми вирушили туди з думкою про те, що військовий наступ скоро закінчиться й ми через короткий проміжок часу повернемось додому, до Києва. Собака залишилась у батьків на дачі, оскільки там є простір на природі для неї.
Ми приїхали в Прагу, пройшов тиждень, потім два, почалось усвідомлення що ніяких натяків на те, що повномасштабне вторгнення ось-ось закінчиться немає, а ми просто витрачаємо гроші. Усвідомлення того, що треба почати робити щось корисне, заробляти й волонтерити. Ми вирішили поїхати в Німеччину тому, що я знаю німецьку мову, та можу швидко знайти тут хоч якийсь підробіток, ніж в Чехії. Також в Німеччині в мене та у моєї дівчини вже були знайомі. Моя подруга німкеня знайшла нам тут кімнату на перший місяць.
Яким був для вас процес пошуку житла в Німеччині?
Ми насправді дуже везучі люди. Після того, як моя подруга запропонувала нам кімнату на місяць, ми переїхали до іншої кімнати де жили з 3 німкенями. У дуже паршивій оселі, там майже не було світла, у нас навіть почалася якась депресія, але згодом удача повернулася до нас.
Наш друг який залишився в Києві сказав, що в нього є знайома яка пару років вже живе в Берліні. Ми зустрілися з нею, і виявилось що вона шукає більш простору квартиру, тому що через повномасштабне вторгнення до неї приїхала її мама та сестра. Оскільки вона вже не перший рік живе в Німеччині й знайома з місцевою бюрократією, вона швидко переїхала зі своєю родиною на іншу квартиру та віддала нас попередню. ЇЇ попередня оселя дуже маленька, однокімнатна квартирка, але це було ідеально в порівнянні з умовами тих кімнат у яких ми жили в Берліні до цього. Звісно в цій квартирі ми не могли зареєструватися, але нам також пощастило, нас інші друзі зареєстрували в себе.
Можете будь ласка пояснити що таке реєстрація?
Тут проблема в тому, що якщо є бажання залишитися в Берліні, а не бути розподіленим у будь-яку іншу частину Німеччини, необхідно мати або близьких родичів у Берліні, контракт на роботу/навчання або мати реєстрацію в Берліні. Реєстрація це як прописка. Єдина проблема в тому, що вони насправді можуть давати штрафи, якщо уряд дізнається, що людина не живе за вказаною в документах адресою. Головна взагалі функція цієї прописки в тому, що твоє прізвище приклеєно на поштовій скриньці, щоб отримувати листи. Коли ми приїхали до Берліну в березні, процес був простішим. Можна було написати якусь розписку а-ля “я посилив цю людину в себе й вона може залишитися в Берліні”, але це не було офіційною реєстрацією. Тільки після отримання реєстрації можна подавати документи на отримання тимчасової візи. Зараз такі розписки вже не працюють, і без реєстрації людина буде розподілена на інші території Німеччини де є для неї місце.
Якими для вас були перші дні в Німеччині після повномасштабного вторгнення? Як ви почували себе? Яка була атмосфера навколо?
Перші дні після повномасштабного вторгнення ми провели все ж таки в Празі. У Німеччині ми опинилися 15 березня. Ми почали одразу намагатися зрозуміти що, як, куди. Постійно моніторили новини. Це вже був другий тиждень після прибуття в Німеччину, як ми тільки дійшли до установи соціальної допомоги. Нам не треба гроші, ми хотіли отримати хоча б страховку, бо кожна людина в Німеччині зобов’язана бути застрахована. Ми простояли там 8 годин у черзі й нічого не отримали. Вони просто, м’яко кажучи, сказали нам піти геть, тому що ми чесно написали в документах, що маємо певну кількість грошей які в нас збережено.
Чи було або є в вас відчуття провини як людина, яка вижила?
Було дуже сильно на початку, поки я не почала активно займатися волонтерством. Потім воно трохи зникло, оскільки я бачила що ми щось робимо й зараз воно потроху повертається знов. Тому зараз процеси в нашій організації трохи змінились, і вони вже більш довгострокове націлені. Тому немає цієї щоденної реакції від аудиторії. Розуміння того, що ти зробив щось хороше сьогодні. Але мені допомагають друзі й колеги, які в різних країнах, військові також. Коли вони мені кажуть “Катя ти маєш займатися освітою своєю, щоб потім ще якісніше щось робити”, то так вони мене звільняють від цього почуття провини на якийсь час.
Чи були у вас ситуації коли ви перестали спілкуватися з вашими українськими друзями після повномасштабного вторгнення?
Так, це було більш через мовні конфлікти. Наприклад коли хтось продовжував спілкуватися російською, і моє вухо просто не хотіло це підтримувати, і я в якийсь момент переставала просто спілкуватись. Я не скажу, що в мене таких ситуацій багато, 2-3 максимум.
Чи відчуваєте ви що з початком повномасштабного вторгнення у громадян Німеччині змінилось ставлення до України або до росії ? Чи стало менше російської пропаганди на теренах Німеччини?
Це питання дуже комплексне. З одного боку я не можу сказати як в них змінилося враження, бо я не дуже знаю які по справжньому вони в них були до цього. Тобто я не бачила цих соціологічних досліджень. Стосовно того, наскільки російська пропаганда стала менше, вони ніби очистились від неї. У мене дуже погані відчуття щодо цього, тому що я відчуваю що вона, російська пропаганда, тут завжди не така очевидна та примітивна як та, яку поширюють у росії. У Німеччині набагато складніше таким непрофесійним оком її помітити. Вона ховається в дуже різних місяцях. В академічних статтях. Оскільки академічна спільнота дуже довго системно була годована російськими грошима. Це теж треба буде викорінювати. Є українці яких я особисто знаю в різних містах, не лише в Берліні. У Кельні в мене є дуже класна знайома, яка займається тим, що ходить в музеї, щоб там змінили на правильну транслітерацію з kiev на kyiv хоча б мінімально. Але загальна картинка наразі, як на мене, поки що сумна. Як приклад, в них є Volkshochschule (народні школи). Там проводять курси з німецької мови й різні заняття. У районі Spandau в Берліні, вони організовували курс по дезінформації та пропаганді. Я подумала що воно буде з фокусом на російську пропаганду, але ні. Курс назвали “українська війна”. Таким чином вони знімають відповідальність з російської агресії та перекладачі відповідальність на Україну, що сам по собі є російським наративом.
Чи хотіли б ви щось сказати німецькому уряду чи німцям загалом про свій досвід українського біженця в Німеччині?
Знайти собі якусь спільноту й з ними проводити час. Є групи в соціальних мережах, у яких знаходяться українці. Не боятися писати, запитувати, кликати гуляти. Особливо, коли людина приїжджає одна в незнайоме місто, то дуже важливо щоб був там хоча б хтось. Це не обов’язково має стати вашим найкращим другом, але хоча б мати ту людину, якої ви можете зателефонувати у випадку чогось. Яка вас може потім ввести в контекст міста й зможе познайомити з іншими людьми. Головне не боятись комунікувати й знайомитися з новими людьми.