UA
EN
Ви є стипендіаткою програми Фонду Віктора Пінчука “Завтра.UA”. Скажіть, будь ласка, як вдалось потрапити на цю програму? Що змогли почерпнути корисного для себе, які заходи справили велике враження на вас та лишили гарні спогади? В чому головна цінність таких програм, на вашу думку?
З програмою “Завтра.UA” я познайомилася ще на другому курсі, коли побачила оголошення про конкурс на інформаційних ресурсах. Тоді я ще не могла податись, адже програма призначена для студентів 3-6 курсів. Але це лише посилило моє бажання стати частиною цієї спільноти. Згодом я зустрілась з Анною, стипендіаткою програми, яка поділилася зі мною всіма її перевагами та можливостями. Тоді я вирішила: обов’язково спробую свої сили!
Мій шлях до отримання стипендії розпочався з написання наукової роботи та заповнення аплікаційної заявки. Потім – три тури конкурсу, які тривали близько пів року. Це був період очікування, цікавих групових завдань та співбесіди. І ось, на початку червня 2024 року, я отримала той довгоочікуваний лист, який вітав мене з отриманням стипендії.
Отримання стипендії стало для мене справжнім відкриттям. Окрім фінансової підтримки, програма надає неймовірні можливості для розвитку. Найбільше мені запам’ятався “Форум молодих лідерів”, що відбувся 13-14 вересня в рамках “Ялтинської європейської стратегії”. Там я мала можливість поспілкуватися з впливовими особистостями з усього світу: колишнім прем’єр-міністром Великої Британії, 70-м держсекретарем США, президентом Естонії, колишньою міністеркою оборони Нідерландів та президенткою Хорватії, істориками зі Стенфорду та Оксфорду, економістами, дипломатами, журналістами, парламентарями, конгресменами, військовими та волонтерами. Це був дійсно унікальний досвід, завдяки якому я отримала нові знання та ідеї, а також величезну кількість мотивації.
Нещодавно я отримала стипендію від Фонду Конрада Аденауера “Sur-Place Scholarship 2024/2025”. Однією з цінностей таких програм, на мою думку, є мережа активних, талановитих молодих людей, які хочуть змінювати Україну на краще, обмінюючись знаннями та підтримуючи один одного.
До речі, незабаром відкривається реєстрація на участь у конкурсі на стипендію “Завтра.UA” 2024/2025, і я щиро запрошую всіх спробувати свої сили!
Ви також навчались певний час в австрійському університеті WU Vienna. Це було в рамках якоїсь програми обміну, чи як відбувалось? І загалом як оцінюєте свій досвід навчання за кордоном?
Я навчалась два семестри за спеціальною програмою обміну для студентів українських університетів. Ця програма була започаткована WU, аби підтримати українських студентів у часи повномасштабного вторгнення і передбачала безкоштовне навчання в рамках академічної мобільності. Окрім цього, я отримувала стипендію “Ernst Mach – Ukraine” від Австрійської служби міжнародної співпраці в галузі освіти та досліджень, яка покривала всі витрати, пов’язані з проживанням у Відні.
Цей період я завжди згадую з неймовірним теплом і раджу кожному та кожній подаватись на схожі можливості. Окрім неймовірного досвіду навчання за європейською системою освіти, я мала змогу познайомитись зі студентами з усього світу, відвідати нові країни та відчути культурне, архітектурне та природне багатство Австрії. Завдяки цікавому навчанню я розширила свої горизонти, отримала багато нових знань та навичок, які допомагають мені й зараз.
Що могли б порадити студентам – читачам нашого медіа, які хотіли б взяти участь в одній з таких навчальних програм, як почерпнути максимум з цього досвіду?
По-перше, важливо брати максимум від навчання. Це означає не лише відвідувати заняття, але й проявляти ініціативу: ставте питання, взаємодійте з викладачами, беріть на себе лідерські ролі під час групових завдань, не уникайте виступів перед аудиторією. Це буде сприяти вашому професійному та особистісному розвитку. Окрім цього, відвідуйте семінари, форуми, хакатони, які пропонує ваш університет. Наприклад, у WU я відвідувала дискусії з експертами та експертками під назвою “WU matters. WU talks.” на різноманітні тематики, від гендерної рівності до монетарної політики. По-друге, знайомтесь зі студентами за обміном з інших країн. Це унікальна можливість дізнатись культурні особливості різних країн та мати друзів у всіх куточках світу. По-третє, досліджуйте країну та місто, в якому будете проживати – його архітектуру, культурні пам’ятки, їжу та мову. Це не лише збагатить ваш культурний досвід, але й допоможе краще інтегруватися в нове середовище. Та, безперечно, використовуйте кожну можливість, щоб нагадувати іноземцям про Україну та підтримувати нашу державу.
Тепер хочу зачепити трошки тему освіти. Так, я сам мав круту змогу навчатись на магістратурі в КНУ ім. Т. Шевченка. Мав гарних викладачів, з якими було дуже цікаво вести дискусії на різні теми. Ви також вступали в КНУ, для здобуття ступеня магістра, до цього вчились у Шеві на бакалавраті. На вашу думку, що дає університет сьогодні, коли ми всі маємо доступ до практично необмеженої кількості інформації? Якою для вас є цінність вищої освіти та чому варто її здобувати, зокрема, якщо мова йде про магістратуру?
На мою думку, університет це не лише місце для здобуття знань, а й унікальний простір, де відбувається формування критичного мислення та розвиток навичок командної роботи. Магістратура, зокрема, надає можливість глибоко зануритися в обрану галузь, розширити професійні горизонти та дослідити важливі питання з наукової точки зору. Для мене цінність вищої освіти полягає в тому, що університет створює середовище для взаємодії з викладачами, однокурсниками та експертами, а також дає можливість брати участь у захоплюючих дискусіях та цікавих проєктах.
Чи виправдовує ваші очікування навчання в КНУ ім. Т. Шевченка, який вважається одним з кращих університетів України? Які плюси та мінуси можете виділити у вашому закладі за студентський період, загалом порекомендуєте вступати сюди? Війна дуже сильно вплинула на процес здобуття вищої освіти, значно погіршила його, з вашого досвіду?
Влітку цього року я отримала диплом бакалавра з відзнакою за спеціальністю “Економіка” на Економічному факультеті КНУ ім. Т.Г Шевченка. Безперечно, повномасштабне вторгнення внесло свої корективи, і довгий період ми навчались онлайн. Проте, наразі факультет перейшов на очну форму навчання та відновив усі заходи, тож студентське життя там вирує. Якщо ви дійсно прагнете отримати якісні знання в цій сфері, знайти коло однодумців та можливості для розвитку вам точно на Економічний. Факультет пропонує широку кількість освітніх програм та студентських активностей. Зокрема, на базі факультету функціонує “Дія.Бізнес у КНУ”, де ви зможете відвідати величезну кількість лекцій та заходів від професіоналів та професіоналок. Наразі ж я вступила на магістратуру в ННІМВ та навчаюсь за спеціальністю “Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії”. Оскільки для мене це новий підрозділ нашого університету, то складно зробити висновки. Проте, за цей короткий період я вже помітила, яке тут активне студентське самоврядування.
Якщо говоримо про повномасштабну війну, наскільки вона вплинула на ваш світогляд сьогодні, можливо, ви дивитесь на якісь речі зовсім інакше, аніж до 24 лютого? Чи спонукали ці страшні події переосмислити якісь цінності, пріоритети у вашому житті, як могли б описати ваші бачення та погляди після початку повномасштабного вторгнення? Вважаєте, що ви сьогодні інша людина через все те, що довелось прожити, побачити за ці майже три роки?
На мою думку, повномасштабне вторгнення вплинуло на кожного та кожну з нас. Ми побачили, на що здатна людська жорстокість, але також побачили неймовірну силу духу та єдність українського народу. Ми почали більше цінувати мир, безпеку та свободу, які раніше здавалися чимось належним. Війна підкреслила важливість допомоги один одному та підтримки в складні часи. Я особисто почала цінувати кожен момент життя, не відкладати щось на потім, а натомість жити тут і зараз, сьогодні. Також, я почала більше залучатися до громадських ініціатив та волонтерити, аби зробити свій внесок у розвиток України.
Що дає вам натхнення сьогодні брати участь в багатьох різних програмах, вчитись в топ вишах країни та за кордоном, здобувати іншу освіту, займатись громадською діяльністю? Які поради можете дати нашій молоді, що відчуває себе загубленою в цьому світі, над якою нависла ця величезна хмара невизначеності, коли у твоїй країні вже понад 10 років триває війна (і поки не бачимо кінця), а ти маєш заявити про себе та будувати за таких обставин якесь майбутнє. Як вам вдається це робити, й що можете сказати тій молоді, яка також мріє досягти багатьох вершин, але ніяк не наважиться кинути виклик усім перешкодам?
Моє натхнення — це віра в краще майбутнє, підтримка моїх близьких та історії українців та українок, які не здаються і знаходять сили боротись далі.
З мого досвіду, важливо знайти те, що вас дійсно цікавить і надихає, і почати діяти в цьому напрямку, навіть маленькими кроками. Кожна маленька дія може привести до великих змін. Шукайте можливості для розвитку, проходьте різноманітні навчання, тренінги та курси, беріть участь у громадських ініціативах — це не тільки допоможе знайти нових друзів і однодумців, але й додасть впевненості у власних силах та збагатить ваш досвід.
Виходьте зі своєї зони комфорту. Там, де закінчується ваша зона комфорту, починається магія — ваш розвиток. Не бійтеся помилятися і пробувати щось нове. Помилки — це частина шляху до успіху, і кожна з них дає безцінний досвід. Будуйте своє майбутнє крок за кроком, не втрачаючи віри у свої сили.
Що дає сенс вашому життю, що змушує прокидатись кожного ранку та працювати над собою, долучатись до позитивних змін?
Кожен новий ранок — це нова можливість. Щоразу, прокидаючись, я відчуваю прилив енергії, бо знаю: попереду може статися щось неймовірне. Це може бути розмова з людиною, яка змінить моє уявлення про світ, або участь у проєкті, що справді важливий. Мене драйвить бажання бути частиною змін, які можуть покращити життя людей навколо.
Я вірю, що життя — це про емоції, досвід і моменти, які залишають слід у серці. Кожен день я намагаюся заповнити чимось яскравим: від нових ідей до простих радощів, які роблять моє життя наповненим і насиченим. Кожен крок, навіть маленький, може призвести до великих змін. Це те, що спонукає мене йти вперед, долати перешкоди та слідувати своїм мріям.
Мої рідні — це те, що підштовхує мене до нових висот, надихає ставити перед собою нові цілі та крокувати до їх досягнення, знаючи, що я завжди можу повернутися до тих, хто мене любить.
На завершення хочу подякувати нашим захисникам та захисницям за те, що я маю змогу давати це інтерв’ю, навчатись та реалізовувати проєкти.
