UA
EN
Асан Ісенаджиєв — кримськотатарський український воїн. До окупації мешкав в Криму, був змушений залишити Крим та працював фельдшером швидкої допомоги в Генічеському районі Херсонщини. Після повномасштабного вторгнення вступив до лав ЗСУ, у полк “Азов”. Під час оборони Маріуполя парамедик надавав допомогу пораненим на «Азовсталі»
Відомий своїми фото та відео, парамедик з Азовсталі Асана Ісенаджієв 83 дні брав участь в обороні Маріуполя, а згодом провів 227 дні в російському полоні.
Відеозвернення Асана до президента Туреччини Реджепа Тайипа Ердогана стало вірусним та привернуло увагу людей в багатьох країнах до проблеми екстрадиції українських військовополонених з “Азовсталі”.
31 грудня 2022 року медик з «Азовсталі» Асан Ісенаджиєв був одним серед 140 звільнених з російського полону українців.
(Фото: Асан Ісенаджиєв, з особистого архіву)
–Скажіть, будь ласка, у 2014 році 26 лютого, де ви знаходилися, як саме для вас почалася окупація?
-По-перше, хочу висловити щирі співчуття народу Туреччини стосовно землетрусу, який стався, та співчуття рідним, які втратили своїх родичів. Ми молимося разом з вами за них.
Стосовно вашого питання, у 2014 році я навчався у медичному навчально-виховному комплексі при Кримському медичному університеті ім. С.І. Георгіївського. 26 лютого у 2014 я знаходився в місті Сімферополь, і у тій саме день прогуляв пари. Я вирішив брати участь в мітингу, бо не міг стояти осторонь, треба було щось робити.
-Тобто ви брали участь в мітингу 26 лютого 2014 року в місті Сімферополь, так?
-Так,звісно.
–Чи ви брали участь у подіях 3 травня 2014 року, коли кримські татари зустріли лідера Кримських татар, Мустафу Джемілєва, в Армянську?
-Ні, я вже тоді виїхав з Криму, бо почалося полювання на нас, українських активістів.
–Відомо, що ви мешкали в Генічеському районі, так? Чим ви займалися в ці роки?
-Після того, як я покинув територію Криму, я вступив до медичного коледжу, де навчався за напрямом “Лікувальна справа”, спеціальність “Фельдшер”. Паралельно з навчанням, я брав активну участь у блокаді Криму разом з хлопцями з “Азова”, з “Правого сектору”, з госпітальєрами та просто з активістами, українськими націоналістами.
–“Азовсталь” та Маріуполь. Тривалий час вся увага України та світу була прикована до цього місця, до “Азовсталі”. Як ви туди потрапили? Чи можете ви розповісти про події на Азовсталі? Як ви записали ваше дуже зворушливе відео?
-24 лютого 2022 року, коли почалось повномасштабне вторгнення на територію України з боку Російської Федерації, я знаходився в місті Маріуполь, бо з 2019 року я був спеціальним службовцем в Національної гвардії України, зокрема в підрозділі спеціального призначення “Азов”. Ми стояли в протидесантній обороні в населеному пункті Ялта (Донецька область – прим. авт.). Я брав участь в евакуації та допомозі поранених з 24 лютого по перші числа квітня. Першого квітня в мене була евакуація поранених до території “Азовсталі”, де ми потрапили в засідку. Мій транспорт було знищено, а більш безпечного шляху потрапити на територію Маріуполя вже не було, тоді я залишився на території заводу. З 1 квітня по 18 травня я знаходився в бункері та допомагав лікарям з 555-го медичного госпіталю, надавав допомогу пораненим бійцям. Інколи це були локації на території заводу.
Відео було записано 5 травня 2022 р., коли я почув від командирів, що є така процедура як “екстракція на війні” (процедура екстракції (extraction, також може застосовуватися слово exfiltration — ексфільтрація) — це процес виведення особового складу будь-якої армії з ворожого середовища, в район, контрольований дружніми силами – прим. авт.), і в історії ця подія має місце бути. Я спитав, чи можна записати відеозвернення до Президента Туреччини Реджепа Ердогана, бо я мусульманин. Може він побачить, а якщо не побачить, то все одно загинемо тут. Особисто я не розраховував, що це відео отримає такого розголосу та не думав, що Реджеп Тайїп Ердоган побачить це впродовж 24 годин з моменту публікації. Моє перебування на території заводу завершилось 18 травня, коли моя група вийшла у полон.
–З якими труднощами ви зіткнулися на “Азовсталі”, як медик?
-Моя робота полягала в первинній стабілізація перед хірургічним втручанням. З часів Маріуполя я помітив, що дорога від точки евакуації до госпіталю небезпечна. Також час, який грає не на нашу користь, і нестача медикаментів. Час і медикаменти становили головну складність. Коли турнікети закінчувалися, то ми переходили на звичайні джгути есмарха радянського зразка. Коли закінчилися бинти, то нам доводилося знімати одяг з мертвих і прати його та кип’ятити, щоб якось дезінфікувати, і цим же одягом надавали допомогу пораненим.
–Скільки ви перебували в полоні?
-Особисто я перебував в полоні 227 днів, мене звільнили з полону 31 грудня 2022 р., на новий рік.
–Чи ідентифікували вас росіяни з відеозверненням до Ердогана? Вони знали що ви його записуєте? Чи це не було предметом їхньої уваги?
-Деякі знали, деякі – ні.
–Лютий місяць, двадцяті числа – це 9 років окупації Криму та початку війни та рік початку повномасштабного вторгнення на територію України. Що ви можете сказати нашим землякам, в першу чергу кримським татарам, які зараз знаходяться в Україні, в українському Криму, в Туреччині та в багатьох країнах світу? З якими словами ви можете до них звернутися?
-16 лютого — це день єдності України. Ми всі один народ і ми маємо пам’ятати про це. Чому? Тому що українська нація та кримськотатарська нація — це про єдність. Кримських татар насправді залишилось дуже мало. Дуже багато з молоді не цінує традиції, не знають свою мову, вони забувають своє коріння, звідки їх предки, якісь етнічні фольклори. Молодь починає це забувати, а коли людина, яка є просто по факту кримським татарином або кримською татаркою і не знає свою мову, не знає своїх традицій, вона не може називати себе кримським татарином, бо нація жива, доки живе її етнос. Потрібно допомагати один одному, не забувати про це, допомагати своїм близьким та пам’ятати історію. Ніколи не забувати, яка країна депортувала наш народ, через яку країну ми втратили майже 70% популяції нашого народу. Ми маємо пам’ятати 1944 рік – це депортація кримських татар, ми маємо пам’ятати, хто нам встромляв палки в колеса, та хто душив наш народ. Коли ми будемо пам’ятати нашу історію, ми будемо пам’ятати ті помилки, яких ми припускалися. Всі роблять помилки, ми маємо їх пам’ятати та не допускати їх. Ми маємо відновлювати свій рід, свою націю та будувати свою Автономну Республіку Крим у складі незалежної та соборної України. Тому що, на мій погляд, саме в Україні для кримських татар буде краще майбутнє, бо в нас є дуже гарні відносини з Європою, з західним світом, з Туреччиною, по-перше, і ми маємо це цінувати. З російською федерацією ніхто не товаришує, а ось з Україною – так. Тому ми маємо пам’ятати про свою країну, бути в єдності та допомагати один одному.
–Є думка, що після деокупації Кримського півострова там буде запроваджена дерусифікація, тобто все буде тільки українською та кримськотатарською мовами. Чи подобається вам ця ідея, як взагалі ставитесь до цього?
-На мій погляд, це буде правильно, оскільки ми живемо в Україні. Ми всі повинні говорити українською. Це буде правильно, тому що ми повинні піклуватися про нашу мову і знати історію.
На території Криму завжди говорили як і російською мовою, так і українською, також кримськотатарською мовою. Було багато людей з вірменської, азербайджанської та єврейської діаспори, всі розмовляли своїми мовами, усім було зручно і жодного притиснення з боку мовного бар’єру не було. Але я вважаю нормальним, якщо всі вивіски будуть українською мовою, тому що ми – Україна і повинні знати українську, хоча всі завжди були дружні до будь-яких мов.
–Ми знаємо що такі питання незручні для воєнних, але чим ви плануєте займатись після закінчення війни? Які плани після лікування?
-Я можу сказати чим я буду займатись після закінчення війни. Після війни, коли я звільнюсь, я скоріш за все буду займатись якоюсь тихою та мирною справою, можливо мати якесь господарство в тиші та в спокою, в селі під Бахчисараєм.
–У мережі є відомий знімок з Маріуполю, де ви показуєте сердечко, будь ласка, розкажіть обставини цього фото.
-Фото було зроблено 20 квітня, на той момент гарнізон іншого батальйону полку «Азов» переміщався з міста Маріуполь на завод “Азовсталь” і мали великі втрати. У нас було багато поранених того дня, не менше 150, це якщо говорити тільки про важких поранених. Були медики з полку «Азов», медики з Національної гвардії України та Збройних Сил України, з числа 555-го військово-медичного госпіталю. Ми тоді не спали близько 4 чи 5 днів, взагалі. Я тоді думав, що ми всі помремо. У той момент мій друг сказав мені: «Ну якщо помиратимеш, то давай я тебе сфотографую з серцем, ти його відправиш своїм рідним або в Інстаграм викладеш, і буде хоч якесь там серце». Щодо підпису, я просто в Тік-Тоці почув цю мелодію. “Передайте моїй мамі слова: я побачив стільки болю, але не зламаюся ніколи”, – говорив підпис до фото. Все банально та прозаїчно.
(Фото: з особистої сторінки Instagram – dr.livese)
–З 2014 року російська влада чинить репресії на корінний народ Криму — кримських татар. С того моменту практично не вдалося визволити політв’язнях з російських в’язниць. Це трапляється тому, що вони вважають нібито політв’язні є терористами й російська влада не хоче їх взагалі відпускати. Скажіть, будь ласка, як кримський татарин, який був у полоні, чи є взагалі можливим визволити всіх політв’язнів і як може вплинути президент Туреччини Ердоган?
-Політв’язні та військовополонені — це є важіль в політичних перемовинах, доки у нас є їх політв’язні. В нас є їх військовополонені, в них є наші хлопці. Політика — це дуже брудна річ, та я в цьому не дуже сильно розуміюсь. Стосовно Туреччини, Ердоган має вплив, оскільки це достатньо могутня держава на близькому сході. Вона є лідером у військовому плані та політичному. Володимир Путін, з маленької букви, слухає те що каже Ердоган, для нього це є особистість, я вважаю що так. Ердоган впливає на перемовини, він впливає на політичну ситуацію, бо це достатньо могутній лідер країни.
(Скріншот: із зустрічі в Google meet)