UA
EN
Сьогодні українці роблять все більше для того, щоб підтримати свою Батьківщину та громадян. Безліч психологів продовжують плідно працювати з жінками та дітьми, які постраждали від війни. Психотерапевт Ольга Луговська розповіла про свій досвід роботи на проєкті “Відновлення під час війни”. Програма була створена для надання психологічної підтримки людям, які пережили окупацію, воєнні злочини, втрату близької людини та житла.
Чи стало більше роботи після початку війни?
Робота якою була, такою й залишалась. Багато хто думає, що під час війни народ пішов до психолога. Ні, підуть після війни. До психотерапевтів звертаються люди усвідомлені, а багато українців не визнає того, що їм потрібна допомога.
На проєкті Ви працювали з дітьми? Як війна вплинула на дітей?
Так, я працювала не лише з жінками, а й з дітьми, яким було легше це все пережити. На проєкті було багато дітей поруч – багато розмов. Чим старша дитина, тим їй було важче, адже вона менш оточена увагою. Найменш травмовані ті, біля кого в тяжкий момент був хтось поруч. Якщо дитина залишилась на одинці, дорослі в той момент побігли шукати допомогу або ж дитина залишилась із родичем, який помер – це вже тяжкі випадки й для роботи з такими дітьми існують цілі протоколи. Тут потрібно спостерігати за станом людини, щоб вчасно допомогти.
Які історії Вас здивували?
Перші дні інтерв’ю з жінками я плакала разом з ними. Були випадки, коли людині доводилося робити вибір між життям дітей і близької людини, яку не могли визволити з-під завалів. Це дуже важкі розповіді, коли людині доводиться робити вибір у користь себе, свого життя. Я досі пам’ятаю ту історію.
Були жінки, які втратили все і казали: “Навіщо нам жити? Нікого нема, мені краще померти”,– це також тяжко. Треба було тілесно надати людині поштовх до життя. Психотерапевти не чаклуни й ми не можемо надихнути людину на життя, вона повинна сама знайти в собі бажання жити, а ми допоможемо. Якщо буде хоч іскорка, то все багаття розпалиться. Я захоплююсь мужністю людей, які вижили, живуть далі й хочуть жити заради дітей, заради себе.
А це гойдалка, яка додавала сил. З однією клієнткою працювали якраз за допомогою цієї гойдалки – розгойдували її жагу до життя.
Як допомогти біженцям, людям які переживають втрату?
Краще пропонувати допомогу. Якщо людина не погоджувалась і не просила – не потрібно робити це насиллям. Головне завдання – створити безпеку, тому треба запитати та сказати, що ви готові допомогти й людина може до вас звернутися. Не треба обіймати, лізти з порадами та непрошеною допомогою, а запитувати чи взагалі ця підтримка потрібна. Ми можемо співчувати та казати таку фразу: “Я навіть не уявляю, що ти зараз відчуваєш, але мені дуже боляча за тебе. Мені хочеться тобі допомогти, якщо ти можеш мені сказати, що тобі треба – кажи”. Якщо ви знаєте, що це людина з якоюсь втратою, то не можна від неї очікувати, що вона буде люб’язна, прийнятна й вдячна. Ми не були в тих подіях і не знаємо як це все відчувати – переживати.
Чи плануєте брати участь у схожих проєктах?
Брала участь лише у проєкті “Відновлення під час війни” і більш не планую. Тоді я погодилась, бо практика зупинилась, клієнти роз’їхались, а зараз багато повернулось і роботи безліч. Для себе я вирішила, що я надчутлива людина й для мене нелегко. Не кожен терапевт зможе працювати з такими важкими випадками. Для цього потрібно мати таку структуру психіки, яка зможе витримати, не достатньо володіти лише знаннями, важливо мати багато внутрішнього ресурсу та відпочинку. Я зверталась до психіатрів після цього проєкту, щоб надалі моя нервова система могла справлятися, адже ми стикалися з дуже тяжкими випадками. Це був класний проєкт, я провела там 2 місяці. Чудова команда, гарні умови, але на таких програмах майже нема відпочинку: ви постійно бачитесь із людьми та дуже швидко настає емоційне перенавантаження.
Психологічна допомога під час війни: де і як отримати допомогу