Пандемія коронавірусу зачепила всі аспекти нашого життя. З моменту її спалаху світ зазнав величезних втрат, мільйони людей померли від коронавірусу, багато пройшли через складний емоційний період. Студенти були змушені залишити університетські кампуси, переїхати до батьків і вчитися онлайн. Багато втратили роботу, коли світ декілька разів “закривався.” 

Як студенти боролись із психологічними, емоційними труднощами, що спричинив Covid-19? Ми попросили декількох  з них поділитись своїми думками на цю тему.

Буду максимально відвертим — пандемія це найжахливіше, що могло трапитися в моєму житті. Всупереч бажанню віднайти певні позитивні моменти, це напрочуд важко зробити. Відсутність звичного студентського життя з усіма його принадами, нижча ефективність навчального процесу попри значні старання викладачів, інколи погіршення емоційного стану, зору унаслідок майже безперервного використання ноутбуку під час навчання та апатія навіть до того чим я раніше горів і цей перелік можна продовжувати й далі. І я не є студентом-песимістом, якому все не так, а скоріше наочною картиною студентства в умовах пандемії.

 Однак, коронокриза дала те, що інколи нам всім не вистачало — це час. Хтось використав його для ледарювання і ще більше поглибив свою байдужість до всього довколишнього, своєю чергою я витратив час на роздуми про те, що я хочу від життя і як мені цього досягти. І почав з найменшого — зі спорту. До пандемії, я і гадки не мав, що щоранку буду знаходити сили й час, щоб бігати та зараз дивуюся тому як я раніше не розумів скільки користі від цього маю. Наступним моїм кроком стало удосконалення своїх знань з англійської мови, що я завжди відкладував на потім через велику завантаженість. 

Попри те, що сесію скласти в стінах рідної домівки набагато легше і можна більше відпочивати, насправді дуже хочеться до університету. І такої думки не тільки я, а багато й інших студентів. Держава повинна забезпечити необхідні умови для стаціонарного навчання, всупереч Covid-19, оскільки нинішня ситуація у вищій освіті може обернутися на колапс. Коли випускники медичного не будуть знати як правильно оперувати, а пілоти не зможуть відповідним чином тримати штурвал. Вихід лише один — загальна вакцинація як викладачів університету, так і студентів.

Анастасія Дарганова, студентка 2 курсу (журналістика) в Таврійському університеті

Як би дивно це не звучало, але  мені сподобався карантин. Цей період дав можливість подумати про багато речей, на які раніше мені завжди не вистачало часу. Карантин пішов мені на користь, я почала більше прислухатися до себе. Правду кажучи, не все так добре було на початку. У перші місяці карантину мене переповнював страх, що ми  не вже не будемо жити як раніше. Всі ці маски, антисептики і вихід тільки до магазину… Але варто було тільки переключитись з цього негативу, як ставало значно краще.  

Також, через дистанційне навчання з’явилось багато вільного часу. Я приділяла все більше уваги  саморозвитку: почала займатися спортом, вивчали різні речі за межами університетської програми. Мені до душі формат дистанційного навчання. Я економлю час та гроші, які в іншому випадку витратила б на дорогу. За ці півтора роки навчилася розподіляти свій час. І взагалі так звикла до такого формату, що вже й не уявляю, як це-  навчатися у стінах Таврійського. Якщо говорити про тотальний локдаун,  тут справи значно гірші. Як людина, що любить відвідувати кіно, кафе, музеї,  було дуже складно, коли у мене забрали такий тип дозвілля.

Насправді, карантин негативно вплинув на мене та мій особистий час. Це було нестерпно сидіти вдома. До того ж, паніка,яка оточувала тебе скрізь також змушувала тебе нервувати та надіти маску через страх захворіти. Дистанційне навчання було не найкращою ідеєю. Адже вивчити щось вдома це окремий подвиг Геракла. Крім цього,ти дуже залежиш від інтернету, який може зникнути у будь-який час. Але були і плюси.   Оскільки всі кафе та магазини були закриті, я могла більше часу проводити на свіжому повітрі. У цілому карантин мене не тішив, і я буду дуже рада, коли ми нарешті можемо зняти маски та жити вільно як раніше.

Ми маємо справу з пандемією вже близько півтора року і, особисто для мене, як для людини, яка навчалася спочатку в школі, потім в університеті, цей період був дуже складним. Багато речей пішли не так як планувалося. Минулого року завершувала 11 клас, і через пандемію нас закрили на карантин. Не проводили уроки дистанційно, ми вчилися самостійно і виникла величезна проблема з іспитами (ЗНО) : їх спочатку переносили, потім були чутки про те, що ми взагалі не будемо складати іспити. Через це були у постійному стресі. Ми не могли планувати відпочинок. 

Перший курс в мене почався 21 вересня, тобто у нас пропав цілий місяць навчання. Я вступила в медичний університет,  навчання на дистанційному вдалося мені дуже важко і досить некомфортно. У медичному університеті навчання передбачає походи в морг, а також навчання на вологих препаратах (органах), щоб вивчати їх. Через онлайн-заняття нічого подібного не відбувалося. Для майбутніх лікарів це дуже важко і навіть неправильно. Звичайно ж, в дистанційному навчанні є багато плюсів. Наприклад,  у мене з’явилося дуже багато вільного часу. Чесно кажучи, спочатку я витрачала його на непотрібні речі, але потім почала займатися  саморозвитком.

Минулого року я була студенткою 1 курсу, в мене лише почалося студентське життя: нове місто, гуртожиток, знайомства, прогулянки, пари. Проте весною нове життя закінчилося, адже розпочався карантин і ми всі були змушені сидіти вдома та опановувати дистанційне навчання. Спочатку мені подобалося- це зручно, адже багато вільного часу, пари онлайн, не потрібно витрачати кошти на харчування та проживання, оскільки ти вдома і все є під рукою. Проте зараз я розумію, що пандемія не лише забрала мої студентські роки, але й можливості  себе реалізувати у Києві. Сама родом з містечка і все життя мріяла жити у великому місті. Коли панував карантин, роботи знайти я не могла, відсутня була можливість відвідати кафе та торгові центри. Звичайно, дотримуюсь карантину, я оберігала себе від вірусу, адже здоров’я важливіше! 

Але, на мою думку, цей період має також багато плюсів. Пандемія навчила цінувати життя, я багато часу провела з рідними та друзями, передивилася безліч фільмів та серіалів, прочитала  багато цікавих книг. Сподіваюся, що наступного навчального року я зможу знову зустрітися з одногрупниками та викладачами в університеті і пандемія лишиться у наших спогадах.