UA
EN
Наприкінці травня минулого року близько десяти небайдужих киян організували невеликий ярмарок, аби одноразово допомогти знайомим волонтерам з черговим збором. Та захід мав такий успіх, що ініціатори вирішили продовжувати.
За півтора року команда збільшилася, а в тепер вже традиційного недільного благодійного ярмарку на території Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря з’явилися завсідники. Завдяки цьому на сьогодні вдалося зібрати понад чотири мільйони гривень, за які придбали три DJI Mavic 3 та десять автівок. Віднедавна організатори вирішили сконцентруватися на закупівлі вітчизняних дронів-камікадзе і вже переказали суму для виготовлення шістнадцяти одиниць.
Про це та іншу діяльність волонтерської спільноти спілкуємося з однією з її організаторок — 25-річною Іванною Марчук.
Іванно, що спливає у пам’яті першим, коли пригадуєте день 24 лютого 2022 року, початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну?
Цей день важко забути, він пам’ятається до деталей. Взагалі ми з чоловіком були готові до нього: у новорічну відпустку вже їхали з тривожними валізками.
Тож коли 24 лютого ми прокинулися в Києві від вибухів, речі вже були зібрані. Перше, що зробили, – зателефонували рідним, а потім вирішили з іншими родичами виїхати з Києва до моїх батьків на Рівненщину.
Після прибуття одразу пішли записуватися в місцеву тероборону. Я одразу зрозуміла, що мене туди не візьмуть, адже там стояла довга черга з чоловіків. І тоді ж подумала, які у нас прекрасні люди.
Але намагалася бути корисною, тому шукала волонтерські ініціативи. Та на такі роботи, як будувати блокпости, плести сітки, розвантажувати гуманітарну допомогу, готували коктейлі Молотова було теж безліч охочих, усі розуміли, що відбувається, і всі хотіли допомогти. Тоді знайшла онлайн-сервіс для координації волонтерської допомоги та діяла там, допоки не відновилася робота Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського, де я навчалася, а зараз викладаю практичні та лабораторні заняття з графічного дизайну, технології анімації, прикладної комп’ютерної графіки. Тож у серпні минулого року я повернулася до столиці.
Із чого розпочалася ваша волонтерська діяльність у Києві?
Тут уже нічого шукати не довелося. Я одразу доєдналася до спільноти, з історією появи якої зараз познайомлю.
Мої знайомі — сестри Тетяна Лопушанська і Любов Вдовцова зі своїми родинами — вирішили одноразово влаштувати невеликий благодійний ярмарок на День Києва у 2022 році, аби пришвидшити збори знайомій волонтерці Наталії Прилуцькій, яка допомагає українському війську з 2014 року.
Вони приготували смаколики, моя сестра, ілюстраторка Стелла Марчук, принесла виготовлені власноруч крафтові сувеніри. Дехто з організаторок є парафіянками Православної церкви України, тож запитали у духовенства, чи можна поярмаркувати у дворі Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. Цю ідею їм погодили. І з того часу із 9 до 14 щонеділі нас можна знайти там.
Вирішили просто спробувати та зовсім не очікували, що таким невеликим асортиментом вийде зібрати майже 20 тисяч гривень. Успіх надихнув, й ми зрозуміли, що не потрібно зупинятися, бо якщо є така можливість допомогти Силам оборони України, то потрібно її використовувати.
Що саме вдалось виручити на ярмарках?
Кошти, які виручали із травня по вересень 2022 року, додавали до зборів знайомих волонтерів. З часом відстежили тенденцію, що стабільно на одному ярмарку збираємо понад 30 тисяч гривень, а ярмарки проводимо щонеділі та додатково у святкові дні. Тому із жовтня минулого року вирішили самостійно збирати на дрони та автівки. Тим більше Любов Вдовцова зареєстрована як волонтерка, має офіційні рахунки. Ми безпосередньо спілкуємося з військовими та працюємо тільки за офіційним запитом від військової частини. За цей час придбали три DJI Mavic 3 та десять автівок, які відремонтували й передали на передову. Також збирали на чотири мобільні автомайстерні, укомплектовані необхідними інструментами. У травні цього року з командою поза ярмарком у співпраці з іншими фондами працювали над забезпеченням на той час новоствореної 23-ї окремої механізованої бригади: допомагали з генераторами, спальниками, наметами.
Не так давно з командою вирішили, що зосередимося на закупівлі дронів-камікадзе українського виробництва. Місяць тому вже переказали гроші на виробництво шістнадцяти одиниць цієї важливої техніки.
Якщо вимірювати в грошах, то з травня 2022 до кінця вересня 2023 року ми зібрали понад чотири мільйони гривень. Усе це завдяки постійним відвідувачам, допомозі наших колег, друзів, рідних. У нас вже є доволі багато завсідників, більшість з них знаємо в обличчя та на ім’я, при зустрічі обіймаємося, спілкуємося, цікавимося, як справи.
Скільки людей залучено у підготовці заходів і яка ваша роль?
Можу сказати: якщо наш ярмарок стартував з двох родин, то зараз у нас велика команда — близько 50 осіб, серед яких декілька організаторів (куди належу і я). В мої обов’язки входить створення контенту, ведення сторінки в інстаграмі, звітність, координація зборів. Окрім цього постійно долучаюся до ярмарку з пирогами, кексиками, тістечками, які печу, щоразу віднаходячи нові рецепти, аби урізноманітнити асортимент, а також разом із сестрою створюю подарунки.
Серед постійних учасників і члени національної скаутської організації України «Пласт», гасло якої: «Бог і Україна!». Юнаки і дівчата вигадують різні цікавинки, аби нам допомогти.
Є й ті, хто долучається по можливості. Причому дехто з них ніколи не бував на Михайлівській площі, а передає нам роботи з різних куточків України. Це смаколики, прапори, розписані шопери, мотанки, прикраси. На товарі немає цінника — покупці платять, скільки вважають за потрібне. Хіба що на дорогі вироби ми ставимо ціну, щоб хоча б покрити собівартість, аби благодійний внесок майстрині у вигляді виробу спрацював максимально, а не пішов за невиправдано низьку суму. У нас багато майстринь, які працюють вдень на основній роботі, а свої сувеніри, на які треба багато часу, виготовляють вночі. Витрачають свій час, енергію, бо хочуть допомоги українському війську.
Нові учасники й учасниці з’являються завдяки рекомендаціям наших друзів і знайомих та завдяки соцмережам. Відвідувачі ярмарку часто пропонують свої вироби. Ми завжди раді новим учасникам, і в такий спосіб знайомимося з прекрасними людьми.
Передавати придбане військовим намагаємося в день ярмарку, щоб у відвідувачів була можливість також це побачити. П’ятирічна донька однієї з наших волонтерок Мирослава завжди приходить на цю церемонію зі своїм синьо-жовтим прапором і просить у військових, щоб вони його підписали. Думаю, це буде хороша пам’ять в майбутньому, коли вона своїм діткам розповідатиме про ці часи.
Півтора року тому ви думали, що ваш ярмарок буде одноразовою акцією. Чи не було бажання зупинитися у своїй волонтерській діяльності?
Бажання зупинитися ніколи не виникало. Навпаки, з кожним ярмарком думаємо, як можемо масштабуватися, розвинутися, як більше зібрати коштів, як бути ефективнішими. Бо коли ми спілкуємося з військовими та знаємо, що відбувається на фронті, як їм тяжко, що вони роблять для нашої країни, то розуміємо, що не можемо зупинитися. Розуміємо, що потрібно ще більше працювати, ще більше залучати людей, розповідати про важливість допомоги.
У нас сума зборів збільшується. Ми розуміємо, чому так стається: розширюється асортимент, з’являються більш коштовні вироби, ми поширюємо інформацію про нашу діяльність, а коли критично не вистачає коштів, беремо товар і пропонуємо його колегам на роботі чи виставляємо у консьєржів у будинках, де живемо. Та загалом активність значно зменшилася, і тому ми закликаємо усіх не зупинятися і не зменшувати свою підтримку війська. Фронт працює постійно, тому тил не має зупинятися.
У моїх із сестрою планах відкрити власну справу. Це буде невелике виробництво сувенірної продукції, яка надихатиме на життя. Якщо все вдасться, це буде нашим внеском у відбудову України.
Покликання на Інстаграм сторінку благодійного ярмарку, де можна дізнатись всі останні новини щодо заходів, які Іванна допомагає проводити, й також самому долучитись до цієї важливої справи
