
Добрий день, Денисе! Розкажіть більше про себе. Чим займаєтесь?
Добрий день, Юліє. Я народився та виріс на Дніпровщині, у сім’ї військових. На цей момент я є членом Національної молодіжної ради України, а також засновником і керівником благодійної польської фундації «Voices from Ukraine».
Як та коли була заснована фундація? Яка була її початкова мета?
Спочатку це було інформаційне волонтерське агентство, де ми висвітлювали події російської агресії щодо України. Засноване 23 лютого 2022 року для того аби пояснювати іноземцям, що ж відбувається в Україні. У нас був телеграм канал та сайт, на якому ми публікували новини кожні 5-10 хвилин 24/7. І так протягом двох місяців в такому ритмі ми працювали. Команда спочатку складалась з тринадцяти людей, куди входили відомі журналісти та й не дуже. Згодом команда скоротилась до п’яти осіб.
До нас почали надходити запити на кшталт: чи можна через нас відправити гуманітарну допомогу в Україну. Тоді ми зрозуміли, що люди нас сприймають більше як організацію, а не новинне агентство. Тому ми з моєю колегою вирішили створити благодійну фундацію – «Voices from Ukraine». Почали активно шукати можливості для реалізації нашого задуму. З фінансуванням нам допомогли німецькі та польські партнери й за їхньої підтримки ми відкрили нашу фундацію. Офіційне заснування та реєстрація відбулась 13 квітня 2022 року.
Розкажіть про основні напрями діяльності фундації зараз.
Наразі наша фундація займається декількома видами діяльності. Допомагаємо переселенцям, адже ми працюємо з центрами біженців. Опікуємось дитячими будинками, які були евакуйовані з України до міста Лодзь після початку повномасштабного вторгнення. У нас станом на зараз, три дитячі будинки, але зараз переїжджають ще два, які ми беремо під свою опіку – то буде п’ять. Також в нас є власна радіостанція, де ми поширюємо українську культуру, зокрема музику, яка має попит не тільки в Україні та Світі, а й навіть на території росії. Там люди також слухають українську музику. Окрім цього, влаштовуємо культурні події для підтримки духу українців та Збройних сил України на території Польщі та країн Європейського Союзу.

Можна дізнатись більше про Вашу команду? Які посади є та чи можна до неї доєднатись?
У нас команда складається з п’яти осіб. Це керівник фундації, тобто я. Є заступниця керівника, яка так само виконує керівні функції, коли мене немає. У нас є фотограф та проєктні менеджери. Долучаються до нас артисти-волонтери, які виступають постійно та допомагають зібрати кошти. Це Julik – колишній учасник гурту Dzidzio, Андрій Заліско, alyona alyona, Lesan, Dovi та багато інших відомих людей Тут список можна продовжувати дуже довго, адже багато артистів долучаються до співпраці з «Voices from Ukraine».
Наша невелика команда не отримує платні та ніякої вигоди від цього не має, окрім відчуття, що ми робимо добру справу. У нас навіть офіційно працевлаштованих на цей фонд немає. Ми всі є волонтерами.
Чи плануєте розширювати свою діяльність у 2024 році?
Якщо враховувати, що ми працюємо не тільки на території Польщі, а й на території Європи, то розширюватись немає куди. Відкривати філіали явно ні, бо нам це не вигідно з фінансового погляду, адже потрібно ще більше вкладень, а загалом ми завжди раді будь-якій людині, будь-якому спеціалісту, який готовий допомагати, підтримувати.
Розкажіть про Вашу співпрацю з ООН. Над чим працювали?
З проєктом ООН ми працювали спільно з Mixed Migration Center та PoMA Global над виявленням проблем вимушено переселених людей через військове вторгнення росії на територію України. Йдеться про використання людей під час перетину кордону, а саме: вилучення паспортів, брання в рабство, сексуальне насилля. Наша команда опитала понад 400 осіб для того, аби зафіксувати злочини та зрозуміти, яку саме адресну допомогу потрібно надавати.

Друга наша співпраця була пов’язана з дітьми, але вже через іншу організацію. Ми проводили інтерв’ю з польськими діячами, з дітьми, батьками, з вчителями: українцями та поляками. Нашим завданням було зрозуміти, які настрої зараз у людей, яка специфіка роботи з українцями та що можна зробити, аби покращити перебування українських громадян в Польщі. А також дати можливість полякам спокійно себе почувати та не нервувати у зв’язку з останніми подіями, пов’язаними з блокуванням польсько-українського кордону та зерновим питанням. Тут росіяни намагаються розхитати наше становище в Польщі та створити конфлікт інтересів.
«Radio Voices from Ukraine». Про що цей проєкт?
«Radio Voices from Ukraine» – це проєкт про українську культуру, зокрема музику та її поширення на території Польщі та й не тільки. Вісімдесят відсотків музики, яка грає на радіо – українська, інші двадцять діляться на: польську, французьку, англійську, італійську. Оскільки люди з різних куточків світу надсилають свої пісні для того, аби люди мали змогу пізнати іншу культуру за допомогою музики. Основна мета цього проєкту – популяризувати українські пісні та культуру серед іноземців. Українське – це українське, а не російське.

Що найважче в роботі керівника благодійної фундації «Voices from Ukraine»?
Найважче в роботі керівника – це шукати фінансування. Бо, на жаль, коли фундація працює без сторонньої фінансової підтримки, то ми вкладаємо власні кошти, для того, щоб далі функціонувати. Команда «Voices from Ukraine» активно шукає партнерів, адже на всі наші благодійні заходи потрібні кошти. Шукати партнерів – найважче.
Поділіться своїм баченням майбутнього України. Якою вона є у Ваших мріях?
З одного боку, здається, що в Україні дуже скоро настане той час, коли вона буде ідентифікуватись в цілому світі як Україна – суверенна та незалежна держава. Вона буде міцною та розвиненою у всіх сферах. Очолюватиме міжнародні альянси та показуватиме той рівень життя, якого прагнутимуть інші країни. Це все неодмінно буде, але потрібно буде ще багато років для відновлення нашої держави.
З іншого боку, дуже складно мріяти, бо ти не знаєш, що на тебе чекає завтра. Ти живеш кожен день, як останній, знаючи, що в тебе батьки та друзі на Сході, на війні. Живемо ми так, щоб найскоріше була така очікувана перемога.
Авжеж, хочеться, щоб війна закінчилась якнайшвидше з мінімальною кількістю втрат. Вірю, що Україна реконструює усі свої потужності, максимально розквітне та відновить свої кордони 1991 року. Покаже цілому світу, яка вона є насправді гарна й туристична. У нас є багато місць, які хочеться досліджувати. Вважаю, що важливо доповнювати зруйновані місця новими технологіями, аби вони отримали друге дихання, друге життя. Адже багато є міст в Україні, які зараз є місцями-привидами й потребують міцної руки українського народу.
Цей матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network.
Редакторка – Гарець Катерина