UA
EN
Розкажіть про те, як ви почали займатися волонтерством у фонді «Вдячні».
Мені написала моя подруга про те, що їй почала проходити гуманітарна допомога з Америки. Вона вийшла на зв’язок з громадською організацією там. Було дуже багато ліків, в яких не могла розібратись, тому попросила допомогти у мене.
І ми так почали працювати. Потім до нас приєдналися ще декілька людей. Все це відбувалось в її гаражі. Й такої допомоги ставало все більше і більше. В червні моя подруга Кристина організувала благодійний фонд, офіційно його зареєструвала та назвала “Вдячні”. І от він вже з червня 2022 року працює.
Ми всі працюємо на волонтерських засадах. Якщо в перші пів року працювали так, щоб нам присилали гуманітарну допомогу, і ми вже потім її розсилали військовим, медикам, переселенцям, то зараз більше працюємо над тим, що самі збираємо гроші на потреби, які нам надсилають військові, медики. Ми переважно маємо справу з тактичною медициною або з прифронтовими лікарнями.
Розкажіть більше про благодійну організацію «Вдячні», її членів, та як відбувалась організація фонду
На початку була одна Кристина, яка почала це діло організовувати. Потім під’єднала мене і ще декількох людей. Кристина — юрист, але вона також і проєктний менеджер. Інша дівчина працює в IT, добре зналась на програмуванні й зробила сайт нашого фонду. Мали також співпрацю з іншими колегами, які компетентні в різних сферах, й також допомагали нам. Це IT-шники, медики, які допомагали фасувати гуманітарну допомогу, фотографи, відеографи, СММ-ники.
Певно, один з найбільших запитів, які отримували, прийшов до нас від однієї харківської лікарні, аж на одну тонну. Ми збирали все майже тиждень.
Спочатку наш фонд працював вдома у Кристини, а потім знайшовся благодійник, який нам віддав просто безкоштовно свій склад в оренду. Ми й досі ним користуємося, тобто вся наша гуманітарна допомога знаходиться на цьому складі.
Зараз в нашій команді 20 людей. Кожен відповідає за певну сферу. Хтось за соцмережі, хтось за сайт, хтось за промоцію в бізнесі нашого фонду, хтось за зв’язок з тими, хто отримує допомогу, хтось за закупи. Хоча не всі вчились, щоб працювати саме в цих сферах, але всі мусили довчитись, скажімо так.
Які обов’язки в роботі фонду виконуєте ви?
Як медик я допомагаю розфасувати ту медичну допомогу, яка у нас є. Також контактую з медичними клініками. Комунікую з лікарями, безпосередньо з дистриб’юторами, виробниками тих чи інших медичних приладів, засобів. Також контактую з військовими медиками.
Якщо є якісь нові проєкти, то ми також розподіляємо роботу. Я й соцмережами можу займатися і взагалі всім. Але основне моя робота саме пов’язана з медициною. Тобто, я контролюю, щоб ми брали потрібні речі за нормальною ціною.
Складно було влитися в роботу фонду?
Ні. Все відбувалося поступово. Наш фонд доволі швидко і класно росте. Зараз нас вже набагато більше, ніж було на початку. Є ще велика кількість волонтерів (окрім тих двадцяти), що постійно працюють. Раз на два тижні зідзвонюємось, раз на місяць ми бачимось, обговорюємо все.
Влитись було неважко, оскільки всі один одного знають.
Вам складно працювати та паралельно займатися фондом?
Складно. Особливо, коли ми збираємо якісь гроші. Це завжди відповідально, бо стоять якісь дедлайни та мета. Зазвичай так, це доволі важко.
Але зараз трохи легше, бо я вже закінчила навчання на магістратурі, але з іншого боку маю трошки інакшу роботу, бо отримала підвищення. Часом буває складно поєднувати багато завдань і роботи. Але насправді працюючи у фонді, я більше отримую віддачі, тобто сприймаю це як хобі ніж якусь роботу.
Ти йдеш туди завжди з радістю і робиш все, що потрібно.
Можете розповісти про декілька наймасштабніших зборів чи потреб, які вдалося закрити фонду?
Так, пам’ятаю, як ми збирали на стабілізаційні пункти. До цього збору долучилися наші друзі: два художники, які малювали стінопис в Маріуполі. Вони доволі відомі в Україні: це брати Сергій і Віталій Грех. Хлопці задонатили нам дві свої картини, які ми розігрували між нашими підписниками та всіма охочими (умовою розіграшу було зробити донат від 300 грн). Художники нам подарували ще декілька своїх робіт, які ми також розіграли. Потім наша команда ще й організувала офлайн подію з цього приводу. Загалом тоді нам вдалося зібрати 600 тисяч гривень.
Доволі велика сума. За ці гроші купили кардіомонітори, коагулятори, хірургічні лампи. Велику кількість апаратури, яку потрібно було відправити в стабілізаційні пункти на запорізькому напрямку.
Ми збирали також на апарат ШВЛ (Апарат штучної вентиляції легень – ред.), нейрохірургічний монітор. Це монітор, який ми купляємо для лікарні імені Мечникова в Дніпрі. Він зараз в Німеччині, але вже їде до нас. Ціна цього проєкту була 480 000 гривень, і його ще не було в Україні, тобто це буде перший. Ми знайшли дистриб’юторів, які підписали контракт з виробником в Німеччині. Очікуємо, що він вже у жовтні до нас приїде. Лікарі в Дніпрі пройшли стажування за кордоном і вміють на ньому працювати. Він допомагає лікувати пацієнтів з травмою голови, що є дуже важливим. Лікарня в Дніпрі — це одна з перших опорних точок для дуже важких травм. І, власне, нейрохірургія там дуже добре розвинена.
Зараз маємо новий проєкт, який ще тільки стартує. До нього буде залучено 10 митців та 10 їхніх робіт. Ми будемо збирати 1 млн на 10 багі. Багі — це такі машинки українського виробника, які будуть використовуватися для евакуації поранених. Дуже класно, що ними можна їхати по степу. Великогабаритна машина дуже помітна, а от багі дуже швидкі, моторні, тому військові дуже їх просять.
Розкажіть про складні та приємні сторони волонтерства
В нас є Дмитро, який також волонтерив на вокзалі та допомагав багато в чому фонду. Він реально безвідмовний. Одного разу, коли йшов якраз допомагати фонду, його мобілізували. Зараз Дмитро воює.
Це був дуже важкий момент для нас, бо з одного боку ми всі працюємо як одне ціле, але водночас розуміємо, що й військові потребують підтримки, адже вони теж виснажуються.
Серед приємного можу сказати, що наші люди чудові. Ти ніколи не знаєш, звідки до тебе прийде допомога і що тобі запропонують. Ти навіть й не сподіваєшся на ту кількість допомоги й грошей, яку отримуєш.
Нас репостили блогери. Серед них можу пригадати Mrs. Ann. В неї пів мільйона підписників. Знімаючи відео про нас, вона дуже вклалася. Пів хвилини розповідала про наш фонд і чому це важливо, а ми просто перед цим їй написали в інстаграмі, що потребуємо її допомоги. Це неймовірно чудові люди. Приємно таке бачити й розуміти.
Чи змінилися ваші цінності після початку повномасштабного вторгнення?
Напевно, цінність бути вільним стала ще сильнішою. Вона завжди, мені здається, була всередині мене. І цінність життя стала сильнішою через те, що ніколи не знаєш, що буде з тобою завтра. Одним днем жити теж не можна. Треба будувати майбутнє, думати про те, як відбудовувати Україну. Але й водночас варто пам’ятати, що кожен день прекрасний, і цінувати цей момент, адже завтра може й не настати.
