Хто така медіаграмотна людина та як нею стати?

Бути медіаграмотним не означає перечитати безліч книг і пройти численні курси. Насамперед, це розуміння й вміння використовувати набуті знання та навички в реальному світі, що часом перенасичений найрізноманітнішою інформацією.
Щодня суспільство неусвідомлено стикається з певною інформацією: з мережі Інтернет, телебачення, радіо в маршрутці чи отримує її від знайомих і незнайомих людей. На цьому перелік не завершується, адже він певною мірою є невичерпним. Одні намагаються просвітити ближнього, інші – розповісти щось маловідоме або/і захоплююче, а деякі ж можуть мати намір отримати певну користь для себе. Якщо раніше досить впливові люди переважно намагалися використовувати медіа як засіб для просування (показати які ті благодійники, хороші політики і т.д.), змушуючи працівників ЗМІ порушувати журналістську етику, стандарти й законодавство – то з часом журналісти й самі почали цим займатися. Мабуть, причиною стала спокуса від усвідомлення, що це може пришвидшити розвиток їхнього авторитету або навіть кар’єрний зріст, заробітну плату в тому числі. У деяких, звісно, може бути загалом суто проросійська позиція і вони цілеспрямовано намагатимуться дезорієнтувати українців у період гібридної війни зсередини. На цьому підґрунті й виникла проблема достовірності інформації й необхідності висвітлення теми медіаграмотності серед суспільства. Нині їй здебільшого приділяють увагу в медіа, поширюючи матеріали про різноманітні фейки й подекуди поради, як на них не потрапити. Але без пошуків людиною самостійно навряд чи буде отримано необхідний результат – навички медіаграмотності.
Як зазначається в одному з матеріалів MediaSapiens 24 і 25 березня відбувся форум «Медіаграмотність 5.0: від викликів до рішень», де експерти обговорили, чи варто створювати стратегію медіаграмотності, які труднощі виникли в цій сфері під час повномасштабної війни та як держава має координувати діяльність організацій і медіа в поширенні медіаосвіти. «Звичайно, потрібні й фактчекінг, і медіамоніторинги, але якщо не буде інформаційної гігієни, якщо люди не перейдуть від сміття до якісних медіа, їм буде важче ставати більш медіаграмотними» – вважає національний радник України в International Media Support Роман Кіфлюк.

На сьогодні існують найрізноманітніші платформи, проєкти й курси, де публікують матеріали з теми медіаграмотності або ж вони містять їх у своєму «арсеналі». Серед них найпопулярніші:

• Проєкт «MediaSapiens» від ГО «Детектор медіа» – проєкт; частина порталу «Детектор медіа». Завданнями, як зазначається на сайті, є пояснення роботи медіа, нейтралізація недостовірних новин і маніпуляцій інформацією та допомога читачам із орієнтуванням в інформаційному просторі;

• Волонтерський інтернет-проєкт «Stopfake.org» від ГО «Центр Медіареформи» – проєкт, що був створений з метою перевірки, аналізу й спростування недостовірної інформації та пропаганди. А також дослідження методів впливу подібної інформації на Україну та інші держави (на сайті уточнення: Європейський Союз і країни колишнього Радянського Союзу).

• Портал «Медіаосвіта і медіаграмотність» – проєкт (портал), у якому передбачається освіта в різних форматах і для певних спеціальностей таких як вчитель, викладач, бібліотекар. Також є варіант обрати «Медіаспоживач», де наявні програми лекцій, звичайні публікації, відеоматеріали, презентації та медіатворчість.

• Курси Prometheus – одна з платформ онлайн-освіти в Україні. На сьогодні на сайті розміщено понад 300 онлайн-курсів, що є доступними для кожного. Якщо говорити про медіаграмотність, варто звернути увагу на такі курси: «Інформаційна гігієна. Як розпізнати брехню в соцмережах, в інтернеті та на телебаченні», «Медіаграмотність для освітян», «Медіаграмотність: як не піддаватися маніпуляціям?», «Медіаграмотність: практичні навички».

Також корисними будуть такі сайти:

• Українська незалежна громадська організація «Інститут масової інформації» – ГО, на сайті якої наявні матеріали й дослідження стосовно дезінформації та аналізу контенту.

• Незалежне видання «Texty.org.ua» – видання, у рубриках якого можна знайти розбір дезінформації; їх бота у Телеграмі й програму, що попереджує про маніпуляції у матеріалах; базу псевдоекспертів та прихованих піарників. Також можна підписатися на розсилки найкращих матеріалів, дата-проєктів і моніторингу російської дезінформації.
  

Перераховувати можна ще безліч платформ, проєктів, курсів, літератури й навіть ігор, але для зручності, легкості сприйняття та розуміння інформації, було наведено саме ці онлайн-ресурси.
Усі перераховані вище платформи допоможуть звичайним людям зрозуміти краще, що являє собою інформація, медіаграмотність і важливість цих знань. Враховуючи те, що інформаційний простір розвивається щоденно, вдосконалювати свої навички теж потрібно в тандемі. Це постійний розвиток, що так потрібен сучасній людині. Для закріплення інформації також варто відвідувати конференції й вебінари, що часом організовують різні медіа або експерти. Адже мало сенсу зі знань теорії, яку не можеш застосувати на практиці. Медіаграмотною така людина не буде вважатися.
Бути медіаграмотним – це не про знання, а про практичні навички користування інформацією, її аналізу, володіння й подекуди створення власних медійних продуктів.
Окрім того, що така людина буде обізнаною, навчиться розрізняти корисну достовірну інформацію від недостовірної, вона ще й зможе правильно використовувати засоби масової інформації для своїх бажань і запитів. Тому можна дійти висновку, що бути медіаграмотним – це не просто можливість, а обов’язок свідомого громадяна.