UA
EN
Світлина: Pagina 12.
Проблема недостовірної інформації крокує за суспільством вже багато років. Усвідомлюючи те, що певні матеріали чинять вплив на свідомість та поведінку людини, українське суспільство певною мірою зробило значний крок для свого майбутнього й майбутнього своєї країни. Велику роль у цьому відіграли як різні дослідники у цій галузі, так і самі працівники засобів масової інформації. Була написана велика кількість статей і праць, у яких мова йшла про вплив інформації на людину та суспільство загалом.
Експерт з інформаційної політики та комунікаційних технологій Георгій Почепцов у своїй статті «Інформація без зв’язку з реальністю» ще у 2018 році писав: «Інформаційний і віртуальний простір становлять особливу цінність для держав, бо дозволяють управляти двома найважливішими складниками масової свідомості: уявленнями про минуле й уявленнями про сьогодення». Робота з інформацією у будь-якому разі частково впливає на людську свідомість. Питання полягає в тому, як саме на неї намагаються впливати: на користь аудиторії чи для досягнення особистої мети автора. Викривлене уявлення про минуле може серйозно вплинути на події сьогодення. Яскравий приклад – українське суспільство, що має справу з цим вже достатньо часу.
Російська пропаганда активно розвивалася на території України понад 8 років, завдяки чому все ж таки виникали й досі виникають певні суперечки як серед громадян країни, так і за її межами. Було нав’язано безліч міфів, у які, на жаль, на сьогодні вірить певна частина громадян. Серед них найвідоміші «українці та росіяни – братній народ», «Україна – держава, котра не відбулася», «в Україні триває громадянська війна», «в Україні порушують права російськомовних» тощо.
Нині дійсно існують певні протиріччя серед українців щодо мовного питання. Результати шостого загальнонаціонального опитування з теми «Мовне питання в Україні», що було проведено 19 березня 2022 року соціологічною групою «Рейтинг» свідчать про те, що на Заході України 95% громадян вважають рідною українську мову, на Сході – 84%, на Півдні 61%. А ось на Сході ця кількість зменшилася до 42%, майже половина розглядає як рідну – російську. Але про яку громадянську війну з цієї причини може йти мова так і незрозуміло: більшість (67%) вважає, що ніяких проблем між україномовними й російськомовними громадянами України не існує.
Саме подібні маніпуляції інформацією колись допомогли росії полегшити собі завдання у військовій сфері. В одному з матеріалів Укрінформ мова йде про те, що дезінформація взагалі відіграла вирішальну роль у нарощуванні військової сили Росії до вторгнення в Україну та мала різний ступінь проникнення в регіони світу.
Російські й українські проросійські ЗМІ таким чином намагалися дезорієнтувати українців, змусити панікувати й сумніватися у своїй країні, а також переконати інших у правдивості власних наративів. Адже дезорієнтоване і знервоване суспільство легше переконати у правдивості навіть повної маячні. Паніка лише підсилить цей ефект. Це все є небезпечним для держави, оскільки може в загальному впливати на ситуацію всередині неї або ж підігрівати воєнну напругу.
За інформацією Укрінформ, головний редактор проекту StopFake Євген Федченко зазначив на конференції «Об’єднання медіаспільнот в епоху дезінформації» від 8 березня 2023 березня наступне: «Дезінформація, або те, що росія називає журналістикою, не тільки допомагає вбивати, але й безпосередньо вбиває людей. Кожен наратив, який проштовхує Росія, веде до дегуманізації та делегітимізації України, роблячи агресію прийнятною з російської точки зору».
Незважаючи на такий перелік негативних наслідків дезінформації, навряд чи країною-агресором було отримано бажаний результат: суспільство від початку повномасштабного вторгнення рф на територію України більш активно почало займатися розвінчуванням фейків і російських міфів.
Важливу роль у цьому зіграли якраз українські медіа. Саме вони створювали і створюють матеріали, що надають чіткі уявлення про роль інформації у сучасному світі та вплив російської пропаганди на українське суспільство. Працівники медіа не лише поширюють наукові статті, дисертації і т.д., але й самостійно знаходять експертів у цій галузі, організовують конференції і трактують усе це зрозумілою для багатьох мовою. Перевага полягає в тому, що вони підносять інформацію у зменшеному обсязі, намагаючись вказати найголовніше, часто залишаючи посилання на повний матеріал або дослідження для охочих.
До провідних українських ЗМІ, що займаються розвінчуванням фейків можна віднести Укрінформ, Суспільне, Громадське радіо. Окрім цього, існують різні громадські організації, журналістські аналітичні центри, незалежні видання і проєкти, що просувають в маси тему медіаграмотності. Серед них найвідоміші: Інститут масової інформації, Тексти.org.ua, StopFake тощо.
Можна дійти висновку, що інформація впливає не лише на людину, але й на майбутнє її країни. Дезінформація цілком здатна розхитати ситуацію всередині держави, тим самим полегшити ворогу завдання на військовому фронті й змінити перевагу однієї країни над іншою.
На сьогодні ситуація в Україні з питанням дезінформації куди краща, аніж до початку повномасштабного вторгнення. росія частково вплинула на свідомість українців, посіявши серед деяких паніку, сумніви й конфлікти. Проте досягти повної дестабілізації та зневіри не вдалося завдяки науковцям, дослідникам, медіа й різним організаціям, що все частіше підіймають тему медіаграмотності та розвінчують фейки.