UA
EN
Про себе
Я Анастасія Лемба, мені 22 роки, народилася і живу в місті Бучі Київської області. Після 9 класу вступила до Коледжу інженерії та управління Національного авіаційного університету (НАУ). Отримавши диплом молодшого спеціаліста, продовжила навчання в бакалавраті Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за спеціальністю менеджмент, та в НАУ на юридичному факультеті. Паралельно з навчанням працювала в Макдональдсі. Тільки нещодавно звільнилася і надалі планую працювати за фахом. Засновниця благодійного фонду «Полюс світла».
Про 24 лютого 2022 року, день повномасштабного вторгнення Росії в Україну
Це єдиний день мого життя, який я запам’ятала по секундах. П’ята ранку, до кімнати заходить мама: «Насте, прокидайся, почалася війна». Я спочатку нічого не зрозуміла, спросоння все ж таки, а потім хвилина — і я повністю прокинулася, мурахи по тілу, намагаюся оговтатися, виходжу з кімнати, чую офіційні новини.
О 8-й ранку у мене ще була онлайн-пара в університеті. Слухаючи її, проклеювала всі вікна скотчем… Здається, ніколи в житті не забуду, як два гвинтокрили пролетіли у метрі над будинком, як потужне повітря від їхніх гвинтів заворушило все на подвір’ї. Тато сказав збирати речі та виїжджати, хоча я не думала цього робити. Та гвинтокрили продовжували летіли десятками, а десанти приземлялися в лічених кілометрах від мого будинку, тож рішення вже не викликало сумніву. Вже о 17-й вечора я, мама, бабуся, три мої сестри та тітонька виїхали, залишивши тата та хрещеного вдома. Сказати, що дні з розумінням того, що вони там, в окупації, були жахом — нічого не сказати.
Про волонтерство з 2014 року
Моє волонтерство можна поділити на дві частини: коли мені було 12 років і коли виповнився 21.
З початком війни на східних територіях України, у 2014 році, я з моїми сестрами й братом допомагали нашим батькам, котрі були частиною волонтерської команди, що готувала сушені борщі, супи для наших захисників і захисниць на фронті. Ми перечищали мішки цибулі, моркви, буряку та ще плели браслети із синьо-жовтих стрічок.
Про волонтерство після широкомасштабного вторгнення
У перші місяці повномасштабного вторгнення я сама потребувала допомоги, оскільки виїхала з Бучі з мінімумом речей. Неймовірно щирі, добрі та світлі люди прихистили нас у селищі Воловці на Закарпатті, намагаючись допомогти з усім. Надзвичайно їм вдячна.
У травні 2022 року, після деокупації Бучі, ми повернулися додому. Розуміючи, що в місті ще нічого не працює, накупила у Воловці купу маргарину, щоб готувати людям печиво, але коли ми приїхали, було стільки допомоги, що я зі своїм маргарином вже нікуди не вписувалася (усміхається). Це добре, було приємно бачити, як небайдужі організації огорнули наше місто допомогою. Та я не могла сидіти спокійно, бачивши та чувши все, що наробили росіяни у нас в області, і продовжувала шукати своє місце, де б могла бути корисною.
Мала досвід допомагати з очищенням води для жителів Херсонщини після підриву греблі Каховської ГЕС влітку 2023 року.
Пізніше, одного осіннього дня, в групі університету, з якого я випустилася, з’явилося оголошення, що для виготовлення повербанків потрібні люди, які мають паяльник та вміють паяти. Паяти я не вміла, та і паяльника не мала, але все ж вирішила подивитися, що це за справа, та спробувати. Спробувала — вийшло.
На початку нас було тільки п’ятеро, і я почала шукати охочих серед своїх знайомих. Так і склалася моя перша команда. З нею ми відокремилися та почали працювати самостійно, маючи свою аудиторію для збору необхідного та купу замовлень на повербанки.
Про фонд
Я вирішила зареєструвати благодійний фонд «Полюс світла», коли зрозуміла, що ми маємо багато замовлень, велику аудиторію прихильників, що хочуть допомогти, та те, що краще заявляти про себе, бувши кимось конкретно, а не просто «командою, що виготовляє повербанки». Статус зареєстрованого фонду викликає довіру, оскільки маємо офіційне ім’я, реєстрацію, звітність.
У нас працює 21 особа. Серед них частина моєї родини та студенти Ірпінського фахового коледжу Національного університету біоресурсів і природокористування України. Усім їм безмежно вдячна, що тримаються та продовжують допомагати фронту.
Я завжди працюю разом з усіма, а додатково займаюся веденням звітності, соціальних мереж, обробкою заявок, розподілом та відправкою повербанків нашим захисникам. Тримати темп і досягати гармонії із собою допомагає йога. Оскільки я закінчила університет та ще не знайшла роботу, можу провести достатньо багато часу на кухні. До повномасштабного вторгнення це було моїм хобі: готувати смачну та красиву їжу. Кухня — моя зона комфорту.
Про повербанки
Повербанки — це заряд, а заряд — це те, що найперше потрібно в польових умовах у війні інновацій та світі технологій. За допомогою них можна зарядити тепловізори, рації, акумулятори до іншої необхідної техніки, а також телефон, щоб мати зв’язок з рідними хоч на хвилинку.
Їх виготовлення — доволі кропітка та непроста робота з купою організаційних моментів. Щодо складових, то основна деталь — використані електронні сигарети, які містять акумулятори. Також необхідні 3D-принтер, пластик для друку корпусів, припій, провід, плати.
Саморобні повербанки дешевше промислових в 10, а то і в 15 разів. Собівартість одного нашого — близько 100 гривень.
Ми не шукаємо, кому передати вироби. Достатньо активно вести інстаграм, фейсбук та тік-ток, через які до нас і звертаються. Зазвичай всі замовлення приходять через гугл-форму, яка закріплена у нас в соцмережах.
За майже рік діяльності ми виготовили понад 3500 повербанків, які отримали сотні військових.
Від повербанків до FPV-дронів
Пів року тому у фонді відбувся технологічний стрибок: ми взялися виготовляти FPV-дрони, реабілітуючи трофейну техніку та збираючи нові апарати. Це стало можливим завдяки моїм вмотивованим та розумним товаришам, які не хочуть стояти на місці та своєю ідейністю розширяють і моє бачення діяльності фонду. На сьогодні готово п’ять дронів. Їх було б більше, але збори на запчастини йдуть повільно. Долучайтеся, будь ласка.
Що мотивує продовжувати діяльність
Не знаю, чи існує щось, що могло б мене демотивувати, якщо є єдина мета — якомога швидша перемога України та спокій в ній.
Найперше мене мотивує моя команда. Це неймовірні люди, які є для мене підтримкою. З них 80 % — студенти коледжу, які горять ідеями щодо діяльності фонду та величезним бажанням допомагати нашим військовим. Ці підлітки та молодь мають свідомі думки щодо сьогоднішньої ситуації в країні, за що я вдячна їхнім батькам. Також мотивацією є розуміння, що я підтримую інших та створюю для них можливість бути причетними до нашої перемоги корисними справами.
Лідерські якості в мені з дитинства, як добре, що тепер можу застосувати їх повною мірою. При цьому у фонді я не «начальник-начальник», а швидше наставниця з досвідом, до якої можна звернутися за порадою.
Чи працюватиме фонд після перемоги
Після перемоги наш фонд дружно видихне та скаже дякую нашим військовим за те, що нарешті ми можемо вільно дихати та робити, що нам хочеться. Працювати надалі не плануємо, але набуті навички — на все життя. І хай вони більше ніколи не стануть у пригоді, та в разі чого ми точно будемо готові допомагати.
Покликання на сторінку фонду «Полюс світла» в інстаграмі.
