UA
EN
Добрий день, Романе! Розкажіть нам більше про себе. Звідки Ви та чим займаєтесь?
Я родом з Нової Каховки. З дитинства обожнюю поезію, раніше обожнював російську поезію. До 17 років, до Майдану мені якось так ця поезія подобалась. Так траплялось, що дуже часто мене викидали на сцену як читача віршів, і так потроху українізувавсь. То Василя Симоненка брав, то новокаховського поета Анатолія Бахуту. Був поза політикою до 17 років, а потім якось почав дивитись на цей світ з-підокулярів українця під проводом Степана Бандери (сміється). Зняв рожеві окуляри малоросійства й почав пірнати в українську культуру.
У 2019 році започаткував культурний проєкт Marmur, крамницю marmurstore і перейшов остаточно на спілкування українською. Якось усе я боявсь, коли вчивсь у Харкові переходити на українську. Мене ж ніхто не зрозуміє, а у 2019 відкинув усі стереотипи та сказав собі годі вже спілкуватись мовою рабів, мовою шовіністів. Вирішив у рідному слові жити, просувати його й готуватись до повномасштабної війни.
Чи готувались ви до повномасштабного вторгнення, чи до останнього не вірили, що це відбудеться? Як минуло 24.02.2022?
Коли започатковували Marmur, то це вже була підготовка до повномасштабного вторгнення. Коли ми писали принципи Мармуру, від яких ми не маємо права відступити, то розуміли, що війна почнеться. Гадали, що це буде 2026-2027 рік. Якось у голові була фраза, що ось буде мені 8 років, щоб побудувати інституцію. Тільки в той момент я забув, що моя війна проти російського імперіалізму почалась у 2014 році, і ці 8 років у нас були для того, щоб пробудити молодь. Вважаю, що маленькі кроки Marmur в цьому зробив. Звісно, як і русофобії, цих маленьких кроків недостатньо.
За день до повномасштабного вторгнення ми з колегою Дмитром дивились виступ путіна. Коли він сказав, що ж, ви хотіли дерусифікацію, я вам покажу, що таке справжня денацифікація. Тоді Дмитро сказав, що скоро все почнеться, а я не вірив, думав, що підуть навесні, коли земля підсохне, прокладуть розумні маршрути, тобто в нас ще буде час. Настільки дурна, ідіотська війна. І їхні плани дуже абсурдні. Це така прірва, яку розумна людина не зможе зрозуміти.
Урешті прокидаюсь 24 лютого в Харкові від вибухів, горизонт палає. Вирішуємо вивозити жінок з Харкова, чоловіки залишаються захищати місто, збирати ресурси для ЗСУ. Хтось виїхав, хтось залишивсь. Переїжджали у спільні квартири, думали куди йти, де бути корисними. Спочатку мали йти в тероборону, але всю зброю було роздано. Тоді вирішили розвантажувати вагони на Південноукраїнській залізниці. Ми там почали працювати та волонтерити, возити ліки, готувати обіди. Зроблено насправді не так багато, тому що під обстрілами дуже сильно вигораєш. Десь до кінця квітня я волонтерив, потім переїхав у Київ. Звідти вже почав просувати українську поезію, культуру. Два роки діємо, скидаємо кошти на фонди. Сотні тисяч скидаємо з прибутку, мільйони акумулюємо.
Коли і як зʼявилась ідея проєкту Marmur? Чи великий колектив зараз?
Заснував Marmur з колегою Олексієм. Ми почали працювати в березні, а сторінку заснували 22 квітня. І от нам 5 років скоро буде. А колектив складається з дизайнерки, людини, яка займається продажами, двох друкарів, Андрія Шимановського (амбасадора Marmur). Маємо людей хороших, які готові робити щось добре в країні.
Розкажіть, будь ласка, про колаборацію з Gender Zed? Чи підтримали ініціативу українці, чи навпаки?
У 2021 році спільно з Gender Zed ми підняли тему ЛГБТ через призму українських поетів та поеток. Зробили інтерв’ю з ЛГБТ-військовим, ЛГБТ-психологинею, зробили соціальні опитування ЛГБТ-спільноти щодо того, як вони себе почувають. Звісно, ми створили одяг для підтримки ЛГБТ. Титанічна робота над опитуваннями. Хотіли дуже просту ідею донести словами Ольги Кобилянської, що «світ для всіх». Потрібно бути добрішими один до одного й очевидно, що дівчата та хлопці зараз захищають нас на фронті.
Мене дуже вразила історія військового з ЛГБТ-спільноти, який на фронті, захищає нас з вами. Найкращі представники нашої нації виборюють перемогу. Я їм допомагаю, але не захищаю напряму нашу країну. Моя повага до них максимальна, тому я хочу підтримати їх конкретними діями.
Випускаємо пост-пояснення й починається. Сотня коментарів про те, що ми продались. Marmur на той час вже існував два роки. У той період ми підтримували українських жінок, поетів, поеток, маленькі проєкти, молодь, одним словом просували культуру. І тут ми перший раз говоримо про ЛГБТ і те, що вони існують, і так, вони ж такі самі як ми. Дуже багато негативу вилилось, проте нам потрібно підтримувати українську культуру та частину населення, які мають замало прав. Я вважаю, що жінки теж належать до такої категорії.
Тому 8 березня ми вийшли збирати кошти, щоб підтримати нашу знайому подругу госпітальєрку з фронту. Борімося за гідні зарплати та гідне ставлення, щоб жінку не сприймали як шмат м’яса. Некрасивих жінок не буває. За мене мої подруги знайомі та незнайомі воюють. Заради чого? Аби я сидів і казав, що жінка прикраса колективу. Такого не буде.
Обираймо гідних кандидатів, гідних депутатів і готуймось до виборів уже зараз. Створимо якусь коаліцію та робімо важливі речі. Звісно, зараз це неактуально, бо війна. Але думаймо стратегічно, об’єднуймось навколо гідних людей. Потрібно змінювати стару владу. Писати політичні, культурні програми. Борімося за свою державу, свою країну тут і зараз, не відкладаючи наше майбутнє на потім.
Чи плануєте колаборації найближчим часом?
Так, багато співпраць, ви навіть не уявляєте. Найголовніша співпраця з МУР, бо ми з ними з першого дня їх заснування й продовжуємо допомагати.
Далі буде Gender Zed, продовжуватимемо співпрацю. Нещодавно була історія, що в кінотеатрі «Жовтень» показували ЛГБТ-стрічку. «Добрі люди» обмалювали його, написали різні негативні висловлювання. І я вирішив написати Gender Zed, нумо щось новеньке зробимо, якщо до цього часу таке продовжується і хтось це робить. Якщо в людей вистачає сили таке робити, то очевидно, що потрібно знову постукати. До когось Marmur точно достукається. Нам ніхто не платив за просування ЛГБТ-ідей.
З ФРІ (Фундація Регіональних Ініціатив) ми ще працюємо, скоро побачите в актуальному. Далі культурна організація в Німеччині, зробимо пост про дерусифікацію, всеукраїнський тур поезії імені Романа Ратушного. Побудова культурної організації у 22 обласних центрах, а згодом сподіваюсь розширимось на Донецьк, Луганськ. Це вже звісно не мені вирішувати, моя справа маленька, допомагати кожен день фронту: донати, збори, допомога у шпиталях. Поки робимо все логічно, послідовно.
Буде хороша дерусифікація, Marmur спалить Пушкіних до тла. Час та історія не терплять зволікань. Ми на порозі дуже страшних подій у країні. Щоб мої друзі, яких вже немає з нами, розуміли, що вони померли, не тому, що їх кинули як м’ясо, а що вони померли за Україну, яка стане адекватною, некорумпованою державою. Щоб просувати культуру не потрібні десятки тисяч доларів, повірте, один мільйон гривень може зробити шалений ажіотаж.
Цей матеріал виготовлено за підтримки ГО «Інститут масової інформації» в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network.
Редакторка – Гарець Катерина
