UA
EN
У чому саме полягає ідея збору коштів?
Є проста ідея: зібрати кошти або закрити запит. Як волонтерка, я беру запит, отримую повноцінні інструкції від військових, збираю кошти та роблю замовлення. Також можна допомагати іншому волонтеру зібрати кошти. Наприклад, зараз дуже популярна ідея «дружніх зборів», коли ти надаєш усі готові матеріали людині, яка цього потребує, допомагаючи зібрати потрібну суму.
Як ви знаходите військових або волонтерів, які потребують підтримки в зборах?
Це також цікава історія. Після останньої виставки я організувала ще три заходи з метою поширення української культури та обʼєднання спільноти, а також для збору донатів. Оскільки під час заходу не вдавалося зібрати багато коштів без спонсорів та інвесторів, з часом я сфокусувалась більше на дружніх зборах, бо разом ми накопичуємо більше. Я планую й надалі організовувати заходи в Порту, але вже рік займаюся саме зборами.
Як ви до цього прийшли?
По-перше, після двох перших івентів у мене зʼявилися додаткові кошти, які я не знала, куди витратити. Тоді мені написала подруга, що її батько пішов захищати країну і йому були потрібні тепловізори. І я така: «Блін, звісно, відкриваємо збір, отримуємо донати з заходів і все інше». З цього все почалося.
По-друге, я особисто відкриваю збори лише для своїх близьких та знайомих. Багато з них на фронті й від них приходять запити, які закриваю особисто я або інші волонтери. В інший час я допомагаю одному з досвідчених волонтерів – Тунгу, з яким познайомилась на виставці в Порту. Тоді він побачив, що я дизайнерка та івент-менеджерка й долучився до допомоги із закриттям першого збору на тепловізори. Він довіряє мені – це й спонукало до подальшої співпраці з його командою «Тунг Збирає», де працює багато людей. Наприклад я займаюся дизайном постів, мерчу, допомагаю з лотами на аукціонах, колабораціями з іншими блогерами та активістами. Для організації цього люди в усьому світі збираються, орендують студії, фотографують, розробляють дизайни та відео, тобто за одним постом в Instagram стоїть дуже багато роботи.
Софія активно розвиває партнерські ініціативи з різними організаціями. Наприклад, вона разом з другом-активістом Тунгом організувала колаборацію з Українським Вейк-парком та школою вейкбордингу Stav14_wakepark, щоб зібрати кошти для підтримки бойових медиків. Крім того, Софія провела «дружній збір» разом з українським співаком Нікітою Леонтьєвим (ENLEO) та Сашею Устіновою, які родом з Маріуполя. Їхній збір «РЕБрендинг» був спрямований на підтримку військових медиків 67 ОМБр та забезпечення їх захистом від дронів. Підтримати Софію та долучитися до зборів ви можете на її офіційній сторінці в Інстаграм.
Що взагалі потрібно, щоб відкрити збір та закрити запит?
За два роки діяльності нашої команди я зрозуміла, що для мене збір – це певний порядок дій, але для людини, яка це робить вперше, зазвичай збір – це просто «стартерпак» – фото з описом, на що вони збирають. І це також окей, якщо їхня аудиторія цьому довіряє й закриває збори. Але зазвичай, особливо для іноземної аудиторії, це трохи більший обсяг роботи, ніж цей стартерпак.
Якщо ви хочете самостійно закрити запит, у нас є для цього інструкція, яка містить:
Але спочатку важливо зрозуміти, чи зможете ви закрити цей запит? Чи готові взятися за таку суму? Мені довелося самостійно розбиратися в усьому цьому, бо я не можу не допомогти власній родині.
Коли ви шукаєте додаткових людей для дружнього збору, вам потрібна «загальна ціль збору» та «особиста ціль збору» для кожного з учасників з їхніми фото для посту в Instagram.
Наприклад, ми даємо їм усе: інструкцію як створити монобанк разом з описом, текст і відеозапит для посту. І з цим людина може просити власну аудиторію, донатити, робити репости та писати коментарі. Це дуже важливо, бо люди не завжди розуміють, наскільки коментарі та репости важливі для просування збору.
На кожен репост ми намагаємося відповідати та дякувати людині, яка це зробила. Це допомагає усвідомлювати важливість спільної справи.
Чи є у вас цікава статистика вашої команди, якою ви готові поділитися?
Звісно. У нас є файл для кожного запиту, у якому ми зберігаємо загальну кількість зібраних коштів, звіти, чеки, а також кількість зібраних надкоштів йдуть на наступні збори. Станом на зараз, власними силами з командою ми зібрали понад 18 000 000 гривень тільки на донатах. Сюди не враховуються деякі запити, які були закриті на аукціонах, на яких ми зібрали ще понад 400-500 тисяч гривень.
Що саме ви відчуваєте, коли усвідомлюєте ці цифри?
Що треба більше!
Я планувала зробити освітню рубрику в соціальних мережах, щоб люди не боялися цим займатися. Упродовж двох років я писала людям з проханням допомогти закривати збір, але помічала, що деякі соромляться. І я розумію, що це складна історія – «оголитися», так би мовити. Наприклад, творчі люди доволі часто отримують різні реакції від аудиторії, до яких звикають. Але людині, яка не звикла до цього, дуже складно. І тому потрібно пояснити, що це взагалі не так складно; наприклад, можна приєднатися до іншої людини, яка вже збирає кошти, допомагаючи з цим.
Це взагалі український феномен. Люди вже спілкуються за допомогою донатів. Наприклад, на День святого Валентина ми робили валентинки для військових, які можна було надіслати разом з донатом-побажанням. І ти розумієш, що якась людина довірила свої почуття в цьому донаті. Хтось так вітає з днем народження, і це також круто.
Фото з благодійної виставки в Португалії, яку організувала Софія, фото з особистого архіву
Чи є щось, що ви хочете сказати українській та португальській спільнотам?
Це завжди відповідальність, це запитання, над яким я часто замислююся. Португальців я не так добре знаю, щоб щось сказати. У нас постійно проходить комунікація в таксі, де, наприклад, іноді питають: «А війна ще триває?», і ти читаєш їм лекцію, куди задонатити. Або запитують, чому немає «хороших» росіян, і ти розповідаєш про це. Тобто постійно відбувається така освітня комунікація про цю війну.
Щодо українців: продовжуйте, будь ласка, працювати та шукати нові можливості заробляти, щоб допомогти країні та бути корисним. Наприклад, я деякий час, як дизайнерка, думала, що не зможу бути корисною, але я зробила безкоштовні шаблони для дружніх зборів, якими люди можуть користуватися. Тобто є багато можливостей для цього, особливо для креативних людей – ви можете просто взірвати іноземний та український ринок. Вірте в себе!
Особливо люди, які виїхали з України, не вірять у життя там і не хочуть повертатися – я нічого проти них не маю, це їхнє право. Але хочеться, щоб вони не псували репутацію України, не критикували українців і владу. Бо краще нічого не робити, ніж робити тільки гірше. І тоді тихо сидіть, мовчіть і живіть життя, яке ви собі обрали.
Чи є у вас плани на майбутнє?
Найбільший план на майбутнє – це, звісно, повернутися в Україну. Але перед поверненням я хочу підготуватися, бо я вже поверталася, але потім поїхала назад у Європу. Тоді я зрозуміла, що в Україні я не можу так сильно допомагати, як за кордоном. В Україні ти хапаєшся за можливість жити кожним днем і витрачаєш на це максимум енергії, а на роботу хочеться забити. Також ти не можеш працювати з такими обсягами, як хочеш, через постійні повітряні тривоги, виснаження та вимкнення світла.
Я була в Києві чотири місяці, намагаючись щось робити, але взявши себе в руки, зрозуміла, що за кордоном я приношу більше користі. Можливо, це виправдання – хай кожен сприймає як хоче, але я приношу більшу цінність у популяризації всього українського та загалом є більш продуктивною саме за кордоном. Бо банально ти можеш працювати вночі, не з метро, яке для тебе є бомбосховищем, а сидячи вдома до четвертої ранку, плануючи подальші збори на наступні тижні.
З такими думками я поїхала в Португалію, але мені дуже хочеться повернутися назад.
Також я планую знайти спонсорів та інвесторів для проєкту Ukrainianarteria, вступити на річну програму в університет за кордоном задля нових знань, знайомств серед місцевої спільноти, що в майбутньому дозволить привезти цей досвід і ці знання в Україну.
Я планую продовжувати займатися волонтерством, бо чим більше ти збираєш коштів, тим більше розумієш, що потрібно ще більше допомоги. Власне через це я не хочу, щоб створювалась ілюзія, що в Україні все добре. Я усвідомлюю, що в нас є проблеми, такі як корупція або адаптація військових після служби на «нулі». Але коли ти в колі свідомих людей, які вірять в Україну, ти розумієш, з чим можеш працювати. Саме через таку спільноту в мене дуже багато віри, позитиву й радощів загалом. Усе буде добре.
Translator: Mykyta Budnyk
