UA
EN
Розкажіть трішки про себе
Якщо коротко:
Мені 20. Вивчаю Менеджмент міжнародного бізнесу в Національному технічному університеті України «Київському політехнічному університеті імені Ігоря Сікорського». Беру активну участь в науковому житті університету, а саме в конференціях, публікаціях тощо. Паралельно проходжу різні курси. Зараз, наприклад, вивчаю Інтернет-маркетинг. Дуже цікава штука, до речі. Минулого року відкрила для себе світ волонтерства, і тепер постійно підшуковую різні програми та проєкти.
24 лютого 2022 року, безперечно, змінило наше життя назавжди. Можете повернутись трошки у часі й описати, де ви були того дня?
Напередодні повномасштабного вторгнення, за декілька днів до 24 лютого, у мене з’явилось відчуття тривоги, що ось-ось скоро все почнеться. Постійно переглядала новини. У той останній спокійний вечір, 23-ого лютого, я допізна читала і навіть не могла подумати, що через декілька годин настане зовсім новий період у житті українців.
Ранок 24-ого… Прокинулася я близько 5-ої ранку від вибухів. Було дуже дивне відчуття, шок, паніка. Взяла телефон і, перечитавши всі новини, зрозуміла — почалося…
Далі день як в тумані. Люди метушаться, обговорюють новини, хтось в магазин, хтось на заправку за паливом. Скрізь величезні черги.
У мене не було навіть складеної тривожної валізки… Я до останнього не вірила і надіялась на те, що все швидко закінчиться.
Згадую той день як страшний сон…
Можете розповісти, будь ласка, про ваш досвід волонтерства. Ви брали участь двічі в програмах від ESC (European Solidarity Corps). Опишіть, як воно було, що вам запамʼяталось найбільш в рамках програми.
Минулого літа на свій страх та ризик я поїхала на волонтерство (вперше) в Італію, на острів Сицилія. Сама, без нікого. Були певні страхи, оскільки ще ніколи не брала участь в таких програмах (а лякало те, що це дуже далеко, і це повністю англомовне середовище). Проєкт мав назву «Greening the present, saving the future”. Чим ми займались? Брали участь у прибиранні містечка Geraci Siculo, допомагали зробити його кращим. Але, мабуть, найкращим було те, що в нас було дуже багато різних інтерактивних заходів, таких як дискусії щодо тематики проєкту, ігри, презентації. Також ми мали можливість побачити старі традиції місцевості, наприклад, як роблять рікотту, поспілкуватися із місцевими жителями (так, ми їх не дуже розуміли, але все ж намагались). Сходили в гори, відвідали прекрасне і доволі жарке місто Cefalu та його пляж та ще зробили багато всього. Учасники були дуже потужні, і я отримала море позитиву та енергії.
А тепер трішки про мій останній досвід волонтерства. Всього на проєкті було понад 30 волонтерів з різних країн. Спочатку навіть складно було запам‘ятати ім’я кожного учасника.
Я провела прекрасні два тижні разом з дітками в одному з місцевих молодіжних центрів. Ми грали в різні ігри, танцювали, малювали, бігали, і просто раділи кожному моменту. Це був своєрідний виклик для мене, але впевнено можу сказати, що мені вдалося це зробити! Даний проєкт дав мені чудовий досвід. Тут я зустріла багато цікавих людей-однодумців. Для мене це не лише можливість попрацювати з дітками та отримати гарний досвід, але й шанс змінити своє бачення через співпрацю з людьми, які мають власну культуру, релігію, традиції, особливості. Це вміння поважати їхню точку зору.
Що спонукає вас займатися волонтерством, покидати свій дім і відправлятись у нові країни? Чому це для вас взагалі важливо?
Для мене волонтерство — це моя внутрішня мотивація допомагати тим, хто цього потребує, віддавати свій час і зусилля на благо інших. Волонтерство дозволяє мені вплинути на світ, зробити його трохи кращим місцем, одночасно це надає мені можливість зростати та вчитися через нові виклики та знайомства. Подорожі стають невіддільною частиною мого волонтерського досвіду, дозволяють розширити мої горизонти, засвоїти нові культури та побачити різноманітність світу. Крім того, волонтерство наповнює мене глибоким задоволенням та щастям від того, що я роблю щось корисне для людей. Ця діяльність надає сенс моєму життю та надихає надалі творити добро.
Чи вважаєте, що наразі ми, українці, та світ в цілому спостерігаємо такий досі небачений феномен волонтерства та часом самопожертви в Україні, коли наші громадяни добровільно йдуть на фронт, збирають купу коштів, аби допомогти бійцям, відправляють гуманітарну допомогу, надають притулок біженцям? Чи брали ви участь в подібних волонтерських рухах на підтримку України, якоїсь локальної спільноти, можливо?
Звичайно, такий феномен волонтерства та самопожертви українців є дійсно винятковим і важливим. Підтримка бійців на фронті, надання допомоги переміщеним особам та участь у різних благодійних заходах підтримки спільноти — це прояви солідарності, громадянської активності та любові до своєї країни.
З перших днів повномасштабного вторгнення, я відчувала, що я повинна якимось чином допомагати нашим людям в ці часи. Мені здавалося, що якщо кожен з нас долучиться до підтримки, то разом ми зможемо зробити величезну справу.
Згадую, як допомагала плести сітки для військових на фронті. Така робота може здатися незначною, але для тих, хто воює за майбутнє України, це є необхідним інструментом для їхньої безпеки. Кожна сітка мала свою цінність, і я розуміла, що моя допомога є корисною.
Також, я допомагала переміщеним особам, які опинились в складних життєвих обставинах через війну. Передача одягу та інших необхідних речей була лише маленьким кроком на шляху до полегшення їхнього становища. Знаю, що важливо відчувати підтримку, коли потребуєш допомоги.
Крім цього, я завжди стараюся фінансово підтримувати різні благодійні фонди та організації, які активно допомагають військовим та українцям в цілому. Здатність допомагати іншим, хоча б невеликими сумами, приносить мені відчуття гідності та відповідальності за спільне майбутнє.
Я вірю, що кожна маленька дія може мати великий вплив, коли ми працюємо разом. Адже тільки ми, українці, можемо створити позитивні зміни у країні та підтримати тих, хто цього потребує. Участь у волонтерських рухах надає мені почуття гордості за свою націю і спонукає докладати більше зусиль для доброї справи.
Які цілі ставите перед собою сьогодні, що хотіли б досягти, зробити до кінця цього року, наприклад? Можливо взяти участь в нових програмах, проєктах?
Задля особистого розвитку та блага всього суспільства, я ставлю перед собою кілька важливих цілей до кінця поточного року. По-перше, продовжувати процес саморозвитку, активно навчатись та отримувати нові навички. Хочу бути залученою у різноманітних навчальних курсах, вебінарах, читати книги, адже це допоможе мені стати кращою версією самої себе.
Також іншою ціллю є вивчення нових аспектів культур, традицій та мов різних країн і народів. Розуміння багатогранності світу не тільки збагачує моє життя, а й допомагає бути більш толерантним та відкритим до інших культур.
Також маю намір збільшити свою взаємодію зі старшими та більш досвідченими людьми, щоб здобути нові інсайти й розуміння. Це допоможе мені зростати як особистість.
Моя головна мета полягає в тому, щоб продовжити підтримувати доброчинні організації та благодійні фонди, які працюють задля перемоги. Донатити та допомагати тим, хто цього потребує, є для мене дуже важливим завданням.
Я хотіла б долучитись ще до якогось міжнародного волонтерського проєкту, щоб бути активною частиною спільноти та зробити свій внесок у покращення життя інших людей.
Чи маєте ви надію, що наша молодь буде рушієм прогресу та розвитку нашої країни після, як ми всі так сподіваємось, нашої перемоги?
Звичайно, я дуже сподіваюсь на те, що молодь України стане визначальною силою у відновленні та розвитку нашої країни після того, як ми переживемо поточні труднощі та переможемо ворога.
Нині, коли молодь демонструє свою активність, креативність та захоплення питаннями, що стосуються майбутнього України, моя надія посилюється. Молоді українці дуже чутливі до потреб та проблем нашої країни та виявляють значний інтерес щодо розв’язання цих проблем.
Сьогодні наша молодь демонструє відданість та патріотизм, бере участь у різних благодійних проєктах, громадських ініціативах та соціальних рухах, воює на фронті та виконує інші важливі обов’язки для захисту нашої країни. Це свідчить про те, що наші хлопці та дівчата не байдужі до майбутнього України, і готові докласти всіх зусиль для її процвітання після війни.
Молодь має сучасний погляд на світ та вміє ефективно користуватися новими технологіями та інструментами. Їхні ідеї, думки та внесок дуже важливі для розвитку всіх сфер суспільства, вони привертають увагу до важливих проблем, пропонують інноваційні рішення та допомагають змінювати стереотипи й уявлення про країну.
До того ж ми маємо можливість навчатися за кордоном, брати участь у міжнародних програмах. Цей досвід розширює наш світогляд й надає нові знання й навички, які можна потім застосувати в Україні.
Як представниця молодого покоління я можу впевнено сказати, що ми знаємо, якою хочемо бачити нашу країну в майбутньому.
Загалом яке ваше враження від спілкування з молоддю з різних країн та традицій, чи помічаєте якісь відмінності між нашими молодими людьми та іноземцями? Що хотіли б перейняти, можливо, у молоді з інших країн, з якою працювали над проєктами?
Спілкування з молоддю з різних країн завжди справляє на мене позитивне враження. Я помічаю, що є деякі відмінності між нашими людьми та іноземцями, але ці різниці завжди привносять цінний досвід та нові ідеї.
Молодь з інших країн, на мою думку, часто видається дуже простою та відкритою в спілкуванні. Ці молоді люди природно виражають свої думки та емоції, що створює приємну та щиру атмосферу у спілкуванні. Вони також живуть кожним моментом і не прагнуть поспішати жити. Вміють насолоджуватися сьогоднішнім днем. Це те, чого доволі важко досягти в умовах сучасного темпу життя.
Крім того, мої знайомства з іноземною молоддю допомогли побачити всю багатогранність цього світу та розширити світогляд.
Що стосується питання “Що я б хотіла перейняти у молоді з інших країн?”… Напевно, що це їхнє відчуття свободи та незалежності у своїх діях. Вони не бояться бути самими собою, вибирати нестандартний шлях та робити вибір, який відповідає їхнім інтересам та цінностям. Це риса, яку я дуже ціную та хочу інтегрувати у своє життя.
