UA
EN
Звичайно, що для кожного з нас життя поділилось на до і після, коли ми всі прокинулись 24 лютого 2022 року під звуки вибухів.
Можете пригадати, чим займались тоді у перші дні та місяці великої війни? Опишіть, будь ласка, вашу діяльність в той період, можливо долучались до якихось організацій, в яких заходах брали участь?
У перші тижні війни я донатив на армію. Хотів допомогти українцям глобально, тому в червні 2022 року разом з командою однокурсників прийшли до ідеї створити відеокурс, який допоможе людям знайти роботу та налагодити фінанси. Проблеми з працевлаштуванням та особистими фінансами стали особливо болісними під час війни.
Чи організовувались якісь волонтерські рухи у вашому місті чи університеті, з початку цього вторгнення?
Мій попередній університет, Київська Школа Економіки, мав змогу зібрати понад 1 млрд грн з початку 24 лютого 2022 року на різні волонтерські проєкти. Багато моїх однокурсників волонтерили. Точно можу сказати, що майже всі беруть або брали участь у таких заходах підтримки.
Можете розповісти, будь ласка, про курс “Базові принципи працевлаштування та фінансової грамотності”, який ви разом з іншими студентами заснували та запустили. Як я розумію, з опису на сайті Дії, це серіал про пошук роботи та персональні фінанси, і він є доступний на порталі osvita.diia.gov.ua. Яка головна мета та ідея?
Головна мета — допомогти українцям знайти й влаштуватися на роботу та взяти під контроль свої фінанси, створити бюджет для всієї сім’ї.
Ідея — надати знання, які допоможуть пройти повний шлях від підбору найкращої роботи для глядача та влаштування на неї, до створення сімейного бюджету та відкладання зоощаджень і, навіть, інвестування зоощаджених коштів.
Якій діяльності приділяєте найбільше уваги сьогодні, що наразі є пріоритетом для вас, можливо, берете участь в якихось організаціях, заходах?
Зараз найбільше уваги я приділяю навчанню. Поки що не маю нових ідей щодо того, як я можу допомогти великій кількості людей. Але завжди відкритий до цікавих та корисних проєктів. Моя участь в допомозі Україні зараз обмежується донатами та українізацією однокурсників в Амстердамі.
Як тема України взагалі просувається в Нідерландах, на вашу думку? Чи зачіпають якось це питання в Університеті Амстердаму, можливо, проводяться якісь заходи підтримки? Що кажуть про війну ваші іноземні друзі з університету, якщо про це взагалі спілкуєтесь?
Україну в Нідерландах дуже сильно підтримують. Це можна побачити й з допомоги, яку країна надає нашій державі й з соціальних опитувань (нідерландці є одними з найбільш радикальних підтримувачів України, надання озброєння, грошей). Також нідерландці пам’ятають 17 липня 2014 року, коли росіяни збили MH17, більшість пасажирів на борту були саме нідерландцями. Взагалі, навчання в Нідерландах платне, але українцям, які вступили у 2022 році до університету, зробили знижку 80% на навчання у 2022 році та продовжили цю знижку на 2023. В музеях з’являються україномовні гіди, в моєму університеті нещодавно були вперше засновані дві програми вивчення української мови та культури. Фундація “Українці в Нідерландах” та “Товариство Українських Студентів в Нідерландах” регулярно організовують мітинги, спрямовані на підтримку Україні, на центральних площах міст. І я беру участь в цих заходах. В моєму університеті навчаються люди з усіх куточків світу і з темою України знайомі всі, кожен на різному рівні.
Нідерландці переважно підтримують нас і не мають сумнівів щодо допомоги Україні, східноєвропейці налаштовані ще більш радикально (у позитивному сенсі цього слова, налаштовані ще більше підтримувати). Але важливо зрозуміти, що в Європі молоді люди, студенти, не дуже слідкують за реальною ситуацією у світі, багато хто з них ніби носить “рожеві окуляри”. Доводиться пояснювати важливість формулювань, що дійсно описують реальну ситуацію, як-от “вторгнення в Україну”, “російський напад на територію України” замість фраз типу “геополітична ситуація в Україні, що склалася у 2022 році” чи “криза в Україні”. Але гарна новина полягає в тому, що вони слухають, розуміють і погоджуються з аргументами. У мене є товариш, він сам напів-поляк, напів-грузин й постійно цікавиться реальною ситуацією в Україні та питає мою думку щодо тих чи інших подій.
За ваше молоде життя можете поділитись, будь ласка, який досвід є найбільш пам’ятним та значущим саме для вас? Які з речей, що вдалось втілити в життя, є найбільш цінними? Можливо, це ті речі, які найбільш вплинули на життя вашої спільноти, надихнули вашого друга.
Важко назвати найбільш пам’ятний та значущий досвід, бо, як на мене, ми постійно формуємося та змінюємося і конкретні події відбуваються завдяки набраному досвіду та вдалому збігу обставин. Можу сказати, що процес створення нашого безоплатного відеокурсу справді дуже надихав та був сповнений сенсом. Адже коли робиш речі, які можуть допомогти й змінити життя людей на краще, це завжди приносить задоволення.
Особливо на початку, коли ми презентували свою ідею задля гранту та запрошували спікерів взяти участь в курсі, й все вдавалося дуже легко. Тоді я зрозумів, що коли маєш гарну ідею та показуєш всю серйозність своїх намірів, то вже отримати кошти та залучитися підтримкою найкращих експертів в країні не є складним завданням. Всі хочуть взяти участь та допомогти перспективному проєкту.
Чи вважаєте, що підтримка українців за кордоном, і взагалі порушення цього питання, є на достойному рівні, чи якісь аспекти варто покращити з того, що побачили/ почули на власному досвіді життя за кордоном? Що, можливо, варто змінювати самим українцям?
Я вважаю, що українцям потрібно змінювати свою поведінку всередині країни, а також це треба робити тим, хто виїхав за кордон. Робити в житті те, про що наша влада говорить нашим партнерам. Коли європейці бачать українців, які голосно слухають російську музику, святкують дуже публічно різні дати, та коли наші земляки неадекватно себе ведуть з нашими прапорами, то в іноземців можуть з’являтися сумніви щодо допомоги Україні. Такі приклади є, на жаль, ми всі бачили їх з новин.
Також потрібно збільшити контроль над грошима, виділеними нашими партнерами. Зменшити рівень корупції та безглуздих закупівель і більше дякувати світові за підтримку України. Люди там все бачать, та в них може скластися враження, ніби ми тільки те й робимо, що потребуємо гроші та зброю, не дякуючи при цьому і розкрадаючи ті самі гроші, які вони нам дають. Можу сказати, що європейці люблять факти, до нас вони ставляться добре. Проте ми своїми діями маємо постійно показувати, що є тими людьми, яким потрібно допомагати.
А питання підтримки українців на вищому рівні підіймається з початку повномасштабної війни. Так, я був на зустрічі з українським послом в Нідерландах, де відзначив для себе, що посольства та консульства дійсно працюють важко та невпинно весь цей час. Вони відіграють значну роль у питанні допомоги Україні та нашим українцям, хоча їх робота далеко не завжди достатньо широко висвітлюється у медіа.
Яку цінність хотіли б мати у суспільстві як представник свідомого молодого покоління України? Які речі хотіли б досягти, що можуть покращити життя багатьох та будуть сприяти нашій перемозі? Чи прагнете повернутись після вашого навчання додому і допомагати своїми набутими знаннями та досвідом відбудовувати Україну?
Як представник свідомого молодого покоління я хочу, аби люди в нашому суспільстві брали на себе відповідальність за те, що вони роблять та зробили для себе і країни. Щоб до голосування на виборах підходили свідомо та серйозно. Щоб замість лаяння влади люди самі щось створювали, подавали ідеї, законопроєкти, самі йшли до влади, фінансували партії/тих, хто балотується. Тоді, і тільки тоді, коли ми візьмемо відповідальність за своє життя та за життя своєї країни, буде можливо побудувати дійсно багату та комфортну для життя Україну.
Свій внесок на сьогодні я вбачаю в тому, щоб підвищувати фінансову грамотність українців. В нашій країні люди – здебільшого фінансово неосвічені, і це є великою проблемою. Для створення багатої країни нам потрібен капітал та інвестиції самих українців у свою країну. Тому, після навчання я прагну створити бізнес, який пов’язуватиме західні країни з Україною. Це буде посилювати інтеграцію України в міжнародну торгівлю, збільшить кількість робочих місць, збільшить надходження податків до бюджету.
Опишіть в кількох словах чи реченнях, якою бачите нашу перемогу та Україну майбутнього після війни.
Нашу перемогу я бачу такою ж, якою її бачить наше військове та політичне керівництво, — вихід до кордонів 1991 року, вступ до НАТО та розвиток власного ВПК (військово-промислового комплексу – ред.). Україна майбутнього для мене — це країна з візією, стратегією та чіткими цілями й планами розвитку. Ми повинні ставити амбітні цілі й досягати їх. Я вважаю, що для нас було б добре відновити промисловість, й загалом історично промисловість в Україні була розвиненою, треба зробити її лише більш сучасною. Потрібно з України зробити економічну гавань для компаній. Ми повинні забезпечити низьке оподаткування для компаній з умовою фізичного їх розташування в країні. Є дуже багато ідей, як наша країна може збагатіти, але це все можливо за умови відсутності корупції влади, великої амбітності та самовідданості держслужбовців та завдяки зусиллям свідомого та відповідального суспільства.
Яка ваша найбільша мрія станом на сьогодні?
Стати мільярдером з міжнародним бізнесом та вже з грошима і впливом змінювати Україну на краще.
Чи вважаєте, що вашими силами та зусиллями інших українців її можливо здійснити?
Так, створення бізнесу лежить на мені, а будівництво розвинутої мирної України – це вже відповідальність всього суспільства, всього населення України.
