Есе на тему "Почуття проти розуму: хто переможець?"

“Розум дається людині, щоб вона зрозуміла: жити одним розумом не можна”

(Еріх Марія Ремарк) 

Я не випадково обрала глибоку тему внутрішньої боротьби між людськими почуттями та розумом. Ще з давніх часів так склалося, що дві найважливіші, на мою думку, сили людського внутрішнього світу ведуть запеклу боротьбу один з одним. Досить часто нам не підвладний контроль над ними й залишається тільки вагатися, думати й щось робити. Без сумнівів, цей період просто огидний: людина губиться в просторі своєї свідомості, намагаючись знайти вихід з ситуації, яка склалася. Однак потрібно діяти. У глибині душі людина розуміє, що потрібно рухатися далі й приймати важливе рішення, яке може привести її до певного результату. І вона рухається. Немов наосліп, вона йде в тому напрямку, в якому їй підказує розум. Чи все ж почуття? З одного боку розум, з іншого почуття — що ж вибрати? 

Розум, в порівнянні з почуттями, часто “призупиняє” яскраві й найчастіше різкі спалахи другого. Розум зважує всі “за” і “проти”, обдумуючи кожну деталь проблеми. Він хитрий і завбачливий. Це і є його родзинка, його особливість, секрет. Розум повільно, немов підкрадаючись, входить в людську свідомість і пошепки промовляє “Стій! Не роби цього, зупинись, подумай”. Недарма відомий письменник Михайло Пришвін відзначає: “Є почуття, що заповнюють і затемняють розум, а є розум, що охолоджує рух почуттів”. Всі знають відомий роман Олександра Пушкіна “Євгеній Онєгін”. У цьому творі протистоянню розуму і почуттів відведено немало місця. В душі Євгенія з потрійною силою спалахують давно забуті почуття до Тетяни, та він жадає взаємності. Однак жінка, що підросла з тих незабутніх часів, керується саме розумом і відмовляє йому. Тетяна стверджує, що її любов ще жива, але тепер вона “іншому віддана” і “вік йому вірна”. Таким чином автор хотів показати людям, що в Тетяні розум “охолодив” почуття, відправляючи їх в найдальші куточки душі. 

Почуття, своєю чергою, заштовхують розум вбік. Вони ведуть за руку осліплу людину туди, куди велить їй серце. Людина не розуміє, куди вона йде і до чого це може призвести, та й все це її не хвилює. Не варто забувати, що почуття це невіддільна частинка душі кожної людини. Той факт, що почуття виникають несподівано і часто в одну мить, зовсім не означає, що вони приведуть людину в нікуди. Згадайте тих самих знаменитих Джульєтту Капулетті та Ромео Монтеккі. Всі були проти їх романтичного зв’язку, а їхні голоси розуму підказували, що потрібно зупинитися, інакше біди не минути. І тут на сцену вийшли почуття. Всередині кожної пари спалахнув яскравий вогонь любові, що заповнив кожну частинку їх тіл теплом і спокоєм. Їх душі немов злилися воєдино. Навіть після смерті герої не змогли розлучитися, настільки сильними були їхні почуття. 

Отож, хто ж переміг? Повільний, як равлик, розум, що розраховує кожен свій крок, або почуття, що виникають настільки різко, що людина не встигає зрозуміти, що відбувається? Ви відчуваєте цю грань? В результаті всього стало зрозуміло одне: почуття і розум це те, що потрібно відчути й зрозуміти. Прийняти. Завжди варто пам’ятати: перш ніж прийняти якесь важливе рішення або зробити крок вперед, потрібно змусити розум і почуття знайти компроміс. Відповідь на питання про те, хто переможець, можна знайти глибоко у своїй душі, заглядаючи в кожен потайний куточок. Я вважаю, що потрібно відшукати ту саму золоту середину, що допоможе рухатися далі та не втратити себе.