
На Черкащині, де минули дитячі роки Шевченка, розташований Національний заповідник “Батьківщина Тараса Шевченка”, який об’єднує чотири ключові села: Моринці, Шевченкове, Будище та Вільшану. Моринці — це місце народження Тараса, Шевченкове (колишня Керелівка) — там він виростав і формувався як особистість, у Будищах він козачкував у маєтку Енгельгардта, а у Вільшані почався його шлях до визнання і слави.

“До 175 річниці у селах Шевченкове та Моринці за малюнками поета й спогадами старожилів заповідник відтворив автентичні хати. Будівлі реконструйовано в тогочасному інтер’єрі початку XIX століття. Заповідник реставрує оригінальні хати, в яких жила родина Шевченків, з солом’яними дахами, що цьогоріч були відновлені завдяки спонсорській підтримці та благодійному фонду “МХП-Громаді”, ГО “Екологічний рух Черкащини”, а також небайдужим людям. Протягом року наш заповідник відвідує понад 40 тисяч людей, що свідчить про важливість збереження цієї духовної спадщини,” – Шевченко Людмила, генеральний директор Національного заповідника.

Свідком дитинства Шевченка, який дійшов до наших днів, є Будищанський вітряк, якому близько 150 років. Це єдиний вітряк, що зберігся з 28, які існували в Шевченковому в часи дитинства Кобзаря, і він є частиною культурної спадщини Черкащини. Минулої осені вітряк відреставрували, проте, на жаль, механізм його роботи вже не підлягає відновленню.

Цей та інші проєкти з відновлення та реставрації пам’яток культури є важливими елементами збереження національної ідентичності громадян. Культура — це завжди щось більше, ніж дозвілля і розваги, це також та невидима межа, яка відокремлює, визначає й характеризує народ.
“Протягом довгого часу ми нехтували розвитком культури в широкому сенсі, що й призвело до серйозних викликів, зокрема кризи ідентичності. Причиною російсько-української війни є культурний геноцид — спроба стерти українську культурну ідентичність. Російська імперія ніколи не дозволяла нам жити зі своєю унікальною ідентичністю. Нічого імперського не зникло, і цей геноцид — не просто актуальний, він є метою цієї війни,” – каже пані Наталія Кривда, голова наглядової ради УКФ.

Аргументацією російського нападу на терени України часто є культурна однаковість, яку так плідно намагалися нам нав’язати разом із меншовартістю. Проте, прірва між нашими народами є край великою, та стерти її не так просто, як це може здаватися московитам. Навіть в часи повної цензури, в епоху імперського правління ми відстоювали свою ідентичність завдяки видатним постатям, котрі боролися за її існування.
“Українська культура є одним з ключових елементів національної безпеки та набула особливої актуальності в контексті російсько-української війни. Протягом багатьох століть у культурній сфері відбувалися серйозні недопрацювання, що й призвело до появи сучасних викликів. Подібні культурні ініціативи та заходи сьогодні допомагають розв’язати ці проблеми,” – каже Олександр Шабатін, керівник апарату Черкаської обласної державної адміністрації.

Наостанок зазначимо, що 25 жовтня було підписано меморандум щодо подальшої співпраці між представниками благодійного фонду «МХП Громаді» та Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка». З нагоди підписання угоди було запрошено бандуриста та місцеве тріо «Жоржини».


