UA
EN
Катерина Грабова, студентка 4 курсу Національного університету фізичного виховання і спорту України у м. Київ. Наразі є тренером з великого тенісу та співвласницею інтернет-проєкту “mekka.project”.
Чи замислювалась про перехід на українську мову до початку повномасштабної війни 2022?
Я не замислювалася взагалі про перехід, маю на увазі повний перехід на українську мову, оскільки нічого не заважало мені розмовляти російською мовою в повсякденному житті. Ніхто й ніколи не зауважував мені за це. Я пам’ятаю, наприклад, що мені дуже подобалося в університеті намагатися розмовляти гарною українською з викладачами та відповідати на їхні запитання. Коли зі мною спілкуються однією мовою, мені дуже приємно відповісти йому мовою звернення, будь то німецька або англійська. Тому взагалі я могла б спілкуватися українською мовою, але повністю переходити не було жодного сенсу, оскільки мої батьки розмовляють російською мовою, а також у моєму оточенні в основному були люди, які говорять російською. Тому я не замислювалася про повний перехід на українську мову раніше.
Рано чи пізно Україна відіб’є свої східні території, але деякий час ми так чи інакше матимемо справу з людьми, які бомбардувалися російською пропагандою. Ми зіштовхнемося з таким аргументом, як “усе почалося через те, що Україна пригноблювала російськомовних”. Чи маєш ти контраргумент на це?
Так, можливо, багатьом здавалося, що був якийсь тиск на російськомовне середовище після Революції гідності, але, як на мене, максимум цього тиску – сфера державних структур, тобто на звичайні людські життя це взагалі не впливало. Що я думаю про це: держава хоче і має на меті те, щоб вона працювала відповідно до своєї мови та своєї державності, і я повністю підтримую цю позицію.
Як саме в тебе виникла ідея українізації в її мовному вимірі?
По-перше, 24 лютого всі свідомі люди в країні зрозуміли, що агресія йде з Росії, а люди, які несуть цю агресію, розмовляють російською мовою. Волею-неволею розумієш, що треба реально змінювати щось у своєму житті. Насамперед змінювати щось у собі, тому що в навколишньому середовищі й так занадто багато агресії. Людина вимушена постійно шукати відповіді на те, чому все так відбувається. І тому ти починаєш розмовляти українською.
Чи зіткнулася ти з нерозумінням у своєму російськомовному оточенні?
Треба спілкуватися мовою країни, в якій ти живеш, якщо у тебе є така можливість. У мене є така можливість, мої друзі також мають її, і ми робимо цей вибір свідомо. Жодного разу мене не запитували, чому я перейшла на українську мову, тому що це очевидно для всіх українців. Ми один одного підтримуємо, ніколи не виправляємо один одного, оскільки мені здається це недоречним. Тобто я можу точно сказати, що я не зіткнулася з нерозумінням.
На які труднощі натрапила?
Труднощі дійсно виникають. Вони взагалі завжди виникають у речах, у яких ми зайняті постійно, але з практикою їх стає набагато менше.
А що саме за практика? Як саме ти борешся зі складнощами, які виникають?
Проста відповідь – це культура: я дивлюсь фільми, намагаюся читати українською, звісно ж, спілкуюся, а також музика, вона відіграє для мене величезну роль. Я зараз дуже багато слухаю україномовної музики, і я дуже щаслива, що саме у жанрі, який мені найбільше подобається, зараз дуже багато україномовного контенту, який постійно зростає.
Що, вважаєш, потрібно робити державі для популяризації української мови?
Робити класний культурний продукт українською: робити фільми, вистави в театрі, серіали. Думаю, велику роль тут також відіграють школи, тобто робити якісь цікаві заходи для дітей, бо головна ціль для держави – це діти, і, мабуть, усі ресурси доцільно було б направляти на них.
Як переконати тих, хто на сьогодні не бажає переходити на українську?
Я не впевнена, що когось необхідно переконувати. Але, можливо, почати показувати їм факти, чому саме ці люди розмовляють мовою іншої держави, в цьому ж є якась логіка, тобто пояснювати їм, чому вони розмовляють російською, і чому державі необхідно, щоб у нас буда єдина державна мова.
Є розповсюджена думка про те, що французька мова – це мова кохання, а арабська – мова торгівлі та мудрості. Що можеш сказати про українську та російську мови? Які асоціації в тебе викликають ці дві мови?
Українська мова – це пісня. Це пісня, тому що українську мову забороняли використовувати, але українці все одно розмовляли своєю мовою. Українців пригнічували як націю, а українці вигадували народні пісні та переносили в них усі свої переживання. Піснею заряджали себе на роботу, з піснею народжували, з піснею проживали життя, з піснею хоронили.
Що стосується російської мови, то перше, що спливає в думках, – це лайка. Тому що українська, на мою думку, дуже складна мова для образливих висловлювань. А ось російська мова така, що нею аж хочеться лаятися. Чесно кажучи, я спеціально дивлюся через негативну призму. Я кажу так, бо велика частина росіян, здається, не дуже освічені люди, і це помітно на просторах інтернету. Коли я переглядаю російськомовні медіа, то там дуже багато лайки. Об’єктивно розумію, що, звісно, не слід усіх об’єднувати під одну гребінку, але зараз триває війна, і нехай вже буде так.
