UA
EN
Стіву Паркеру 54 роки. Він колишній військовослужбовець, який до війни в Україні був власником «Boxers Barbers» у місті Вікфорд, жив зі своєю дівчиною та її донькою, мав собаку та спокійне життя. Волонтером він став у березні 2022 року.
Разом з групою таких же небайдужих однодумців, Стів допомагає постраждалим від війни українцям. Барбершоп під керівництвом Стіва Паркера швидко перетворився на “Boxers Barbers 4 Ukraine” – центр і пункт відправлення пожертв, необхідних для доставляння в Україну. За його плечима – 8 поїздок в Україну, безсонні ночі, тонни гуманітарної допомоги й безліч вдячних очей.
Про свою мотивацію, вже пророблену роботу та подальші плани Стів розповів в інтерв’ю “Truthful Reporting”.
Що ви відчули, коли вперше почули новину про початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну?
Під час моєї служби в британській армії я брав участь у війні в Боснії, де сербські загарбники вчинили масовий геноцид. Мої спогади про це знову ожили після російського вторгнення в Україну. Щось всередині мені підказувало: «Я повинен щось зробити!» Я не люблю, коли на когось нападають, особливо на хороших, милих людей. Мені не подобається бачити, як жінок і дітей виганяють із їхніх домівок, як на їхні села та будинки скидають бомби. Тому я вирішив допомагати.
Ви їздили в Україну самостійно?
Спочатку я планував поїхати в Україну на одній машині. Але стільки хороших людей прийшло до мене з великою кількістю грошових пожертв та гуманітарної допомоги. Тому вийшло 16 машин із 32 водіями.
Що думає про це ваша родина?
Вони хвилюються за мене. Моя дівчина та її дочка бояться за мене, коли я їду в Україну. Але вони розуміють, що моє серце хоче допомогти Україні.
Чи співпрацювали ви з якоюсь благодійною організацією?
Так, ми співпрацювали з людьми всередині України. Перший контакт, який ми мали, був з компанією під назвою “Voices of Children”. Вона була створена після анексії Криму в 2014 році для допомоги біженцям і дітям. Тому спочатку ми допомогли цим людям, а потім налагодили нові контакти, щоб пізніше допомагати ще більшій кількості людей.
Що було найважчим?
Дорога до України. Проблема полягає у відстані між Великою Британією та Україною. Це довгий шлях. Важко бути за кермом так довго.
Яку роботу ви виконували, коли приїздили туди?
Ми привезли генератори, повербанки, привезли їжу для всіх, а також медичне обладнання для лікарень та термоодяг для чоловіків, жінок і дітей. Ще ми привезли різноманітні засоби гуманітарної гігієни, такі як шампунь, гель для душу тощо.
Де ви берете речі, які туди привозите?
У мене є багато друзів, які знають, що я допомагаю Україні, тому вони приходять до мене й приносять пожертви, а я везу їх в Україну. Багато людей підтримало нашу ініціативу й щотижня все більша кількість людей приносять все більше речей. Ось уже цілий рік я допомагаю Україні, а люди допомагають мені. З початку березня 2022 року ми зібрали величезні суми, які допомогли оплатити 100 тонн допомоги, яка була доставлена безпосередньо в Україну.
Де ви зазвичай ночуєте, коли приїздите в Україну?
У нас немає одного конкретного місця, тому що ми не їдемо лише в одне місто. Іноді ми можемо зупинитися в підвалі церкви, іноді на військовій базі, іноді у чиємусь домі, якщо вони нас запросять. Це залежить лише від того, куди ми поїдемо та хто може надати нічліг.
Як довго ви зазвичай перебуваєте в Україні?
Лише 24 години через час, необхідний для поїздки з Великобританії в Україну. А потім нам також потрібно їхати назад до Великобританії, тож ми залишаємось лише на один день.
Які міста ви встигли відвідати?
Я вже був у Тернополі, Хирові, Львові, Києві, Бучі, Ірпені, а також у Бородянці. Зараз у мене там багато друзів. Я вірю, що мої друзі в Україні – це на все життя.
Які у вас залишилися враження від побаченого?
Два тижні тому був мій восьмий візит в Україну і другий у Бородянку. Мій перший раз був у квітні 2022 року, через 3 тижні після того, як росіяни покинули це місто і я на власні очі побачив розбомблені будівлі. Це було жахливо. Це було одне з найгірших видовищ, які можна побачити. І коли ми надавали гуманітарну допомогу цим людям, вони були дуже вдячні та раді бачити нас. Хотів би я побачити це місто без війни.
Чи поїдете ви в Україну знову найближчим часом?
Так, моя наступна робота — привезти пакунки з допомогою бійцям. Я збираюся передати їм взуття, ще трохи одягу на зиму, генератори, інвертори, медичне приладдя, кисневі балони, респіраторні маски та багато іншого продовольства та гуманітарної допомоги.
Що вас найбільше вразило, коли ви відвідали Україну?
Я думаю, що найбільше вражає народ України. Мені подобається їхня сила, їхні серця, не лише їхнє прагнення до миру, а й те, як вони захищають свою країну. Я люблю це в українському народі. Я впевнений що скоро ми поїдемо в Україну, щоб відсвяткувати перемогу. Моя подруга Тетяна вже запрошувала мене туди.
За цим посиланням ви можете підтримати «Boxers Barbers 4 UKRAINE». Ваш донат допоможе їм профінансувати більше поїздок і придбати більше необхідних речей для людей, які цього потребують.