Про роботу на міжнародній арені, зустрічі з європейськими лідерами та значення перемоги: історія Анни Гусениці (перша частина)

Уже майже 10 років українці захищають свою землю в боротьбі проти рашистського загарбника. Внаслідок цієї жахливої кровопролитної війни, початої російським агресором, загинула, втратила рідних та власні домівки просто незбагненна частина українців. Попри це ми маємо будувати спільне майбутнє й думати про молоде покоління, яке й буде рушієм позитивних змін для країни. Тому сьогодні хотіли б розповісти вам історію саме такої молоді, яка вже досягає багатьох крутих речей в такі непрості часи великої війни, у період невизначеності та відчаю. Постараємось відповісти на питання, як попри виклики сьогодення молоді люди знаходять натхнення та оптимізм покращувати стан речей, вносити позитивні зміни у суспільство. Їхні історії дуже різні, але кожного з наших героїв об’єднує віра в кращий завтрашній день та велике бажання «ліпити» те майбутнє, яке вони бачать для себе й своєї країни. Наша сьогоднішня героїня — Анна Гусениця. Дівчина нині розвиває власний проєкт, мета якого — підтримувати молодих лідерів України, працює у сфері молодіжної дипломатії, уже мала змогу відвідати будівлю Європарламенту та поспілкуватись з європейськими лідерами. Про все це більш детально читайте далі в нашому інтерв’ю.

Це перша частина інтерв’ю.

Вітаю, розкажи, будь ласка, трішки більше про себе.

Привіт, я Анна, мені 21 рік. 

Навчаюся на 4 курсі Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара за спеціальністю «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії». Нині я реалізовую власний проєкт Academy of Youth Diplomacy «United Youth», який покликаний просувати ідею розвитку молодіжної дипломатії в Україні та підтримувати молодих лідерів, які прагнуть або вже працюють у сфері міжнародних відносин. У рамках проєкту ми ведемо просвітницьку роботу й реалізовуємо ініціативи, спрямовані на досягнення основної мети. Продовжуючи говорити на тему молодіжної дипломатії, я є асистенткою однойменного напрямку у Фонді родини Богдана Гаврилишина. Тут ми проводимо для молоді «International Espresso» – зустрічі за кавою з досвідченими спікерами на теми пов’язані з міжнародними відносинами. Скоро розпочнеться набір на відому програму Фонду «Молодіжні делегати до ООН», то будемо працювати з цим. Крім того, я долучаюся до роботи креативного проєкту «Ми тут», який покликаний розповідати простими словами про нашу складну історію, небанально про нашу культуру та глибше про нашу ідентичність. 

 Зараз я також є членкинею Молодіжної ради при Міністерстві закордонних справ України та Молодіжної ради при ЮНІСЕФ. Це допомагає мені залишатися в центрі подій, які стосуються молоді та робити свій внесок у розбудову молодіжного сектору України. 

24 лютого 2022 року розділило життя кожного з нас на «до» і «після». Можеш повернутись у часі й пригадати, будь ласка,  де знаходилась того дня? Чим займалась у перші дні, тижні великої війни? 

Дуже добре пам’ятаю цей день. Тоді я була в Дніпрі, далеко від дому (родом я з Сумщини), і приблизно о 5 ранку прокинулася від гучних вибухів. Буду відвертою, у мене не було паніки чи значного страху. Мені здається, що десь глибоко в підсвідомості на фоні тогочасних новин кожен українець усвідомлював можливість початку повномасштабного вторгнення. Я відкрила новини та побачила про пуски ракет та наступ ворожих військ. Для мене тоді головним було зрозуміти, чи все добре на Сумщині, з моїми батьками. Виїхати на громадському транспорті було практично неможливо, тому 25 лютого батьки приїхали у Дніпро, аби забрати мене додому. Дорога була відносно спокійною, але в той же вечір у наше селище увійшли рашистські танки. Було страшно, ми не вмикали світло й боялися лягати спати, бо знали, що в селі ворог.

Після того, як ЗСУ вибороли Київ, росіяни відійшли й від нашого села (вони, певно, не готові були воювати, а збиралися йти на Київ після його окупації). Зі стабілізацією ситуації я та моя сім’я почали системно передавати гуманітарну допомогу війську та вимушеним переселенцям.

Пам’ятаю, як на початку березня, наша місцева школа ініціювала приготування їжі для чоловіків з нашого села, які пішли на війну. Тоді для мене це було певним заспокійливим, бо я розуміла, що можу хоча б якось бути корисною.

Я також читав, що ви разом зі своєю командою створили проєкт «United Youth». Його мета — сприяти формуванню спільноти, яка буде освіченою у сфері міжнародної політики. Могла б розповісти, будь ласка, більше про ваш проєкт, чого вже досягли та як він розвивається сьогодні? Які завдання ставите на цей рік?

Люблю розповідати про «United Youth», бо цей проєкт став для мене особливим і зібрав у команду дуже крутих та важливих для мене людей. Ми заснували його за підтримки стипендійної програми Офісу Дій. Вони дуже допомогли нам зробити гарний старт і заявити про себе, як про цікавий новітній проєкт. 

Через декілька місяців після заснування ми вирішили відійти від теми молодіжної політики та сфокусуватися на молодіжній дипломатії. Складним і водночас позитивним моментом було те, що тема молодіжної дипломатії та наш підхід до її популяризації були абсолютно новими. Ми заходили в цю нішу, не маючи жодних досліджень та нормативних підстав щодо розвитку молодіжної дипломатії. Крок за кроком ми вивчали досвід інших країн і зрозуміли, що молодіжна дипломатія — це дуже перспективна сфера, яка в найближчі роки набуватиме актуальності та популярності.

Повна назва нашого проєкту Academy of Youth Diplomacy «United Youth». Нашою головною метою є просування ідеї розвитку молодіжної дипломатії в Україні. У рамках її досягнення ми ставимо перед собою конкретні завдання, серед яких: просвітницька робота з молодими лідерами, які зацікавлені в міжнародних відносинах; підвищення мотивації та підтримка молодих лідерів, які є активними на світовій арені; взаємодія з молоддю за кордоном задля просування важливих для України меседжів. Тут, певно, важливо зазначити, що у звичному визначенні молодіжна дипломатія є дипломатією, яка спрямована на молодь за кордоном. Але наша команда пропагує думку, що взаємодія молодь-молодь є виграшною. Тому при реалізації молодіжної дипломатії та фокусі на закордонну аудиторію, не варто забувати про українську молодь, яка фактично має її реалізовувати. 

Щодо досягнень, нам треба було досить багато часу, аби розкачатися та зрозуміти, чого ми хочемо. Тому близько пів року ми займалися стратегічними завданнями та вже влітку провели молодіжний турнір з розв’язання дипломатичних кейсів Crisis Point. На ініціативу подалося майже 100 людей і 25 з них отримали запрошення на участь у тренінгу. Головною метою турніру було підготувати молодих людей до ситуацій, які можуть трапитися з ними на міжнародній арені. Молодь працювала в групах і їм треба було розв’язати завдання на кшталт наступних: «Вашій групі доручено підготувати звернення до Міжнародного олімпійського комітету щодо виключення російських та білоруських атлетів з Олімпійських ігор у Парижі 2024 року. Якими будуть ваші основні тези?» Учасники в короткий проміжок часу мають використати свої знання, креативність та дипломатичні інструменти для розв’язання кейсу. Ми також обирали команду переможців, у якій кожен учасник отримав менторство від молодих лідерів, які вже досягнули певних висот.

Ще однією ініціативою, якою ми дуже пишаємося є відзнака Young Diplomat Award 2023 – це нагорода для молодих лідерів, яка покликана відзначити їхні внески у розвиток міжнародних відносин та дипломатії. Нагородження відзнакою стало важливим способом підкреслити досягнення та внесок молодих представників/ць дипломатичної спільноти в розвиток України та її міжнародних відносин. Ми отримали 40 заявок, відібрали 15 кандидатів, за яких голосували люди та яких оцінювало експертне журі. До речі, у публічному голосуванні взяло участь понад 1800 людей. Партнери премії — Фонд родини Богдана Гаврилишина, Дипломатична академія України імені Геннадія Удовенка при МЗС, Україно-данський молодіжний дім. Премію отримав Артур Колдомасов — аналітик Центру досліджень «Детектора медіа», учасник ГО «Пан’європейська молодь Київщини». Був стажистом у Канадському парламенті, Постійному представництві Святого престолу при міжнародних організаціях у Відні, Міністерстві закордонних справ України та Посольстві України у Сполучених Штатах. Фото можна знайти тут.

Говорячи про завдання на 2024 рік, то вони, на мою думку доволі амбітні. Ми хочемо стати громадською організацією, аби мати змогу подаватися на грантові програми, які допоможуть залучити нам більше учасників та зробити ще більш якісні ініціативи. Ми точно плануємо проводити Young Diplomat Award 2024 та Crisis Point 2024, але окрім цього, ми маємо ще багато ідей, втілення яких ви зможете побачити зовсім скоро!

Кінець першої частини інтерв’ю. Переходьте за цим поклиланням, щоб ознайомитись із завершальною частиною нашої розмови з пані Анною, де ми дізнаємось зокрема про її робочі візити до Європарламенту та що означає для дівчини поняття “перемоги” в цій війні.

Цей матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network.

Редакторка – Гарець Катерина