UA
EN
Вікторіє, добрий день! Дякую Вам, що приділили час цьому інтерв’ю. Розкажіть трохи більше про себе. Чим займаєтесь?
Мене звати Вікторія Сукмановська, працюю в американській логістичній компанії та паралельно волонтерю копірайтером у благодійному фонді «Рій» ось уже рік.
Чи були готові до повномасштабного вторгнення? Як минуло Ваше 24 лютого?
Як і більша частина людей, я не була готова до війни та до кінця не вірила, що вона може бути. Взагалі не очікувала такого розвитку подій, хоча мій чоловік-військовослужбовець постійно казав, що буде війна. Тому що вони збирають війська біля наших кордонів і це вже історичні факти. Адже так було в Грузії, так було в Сирії. Річ у тому, що ближче до Нового року вони збирали все більше й більше війська, а я сміялась і питала: «ну і де твоя велика війна?» А коли це все сталось – то було дуже страшно. Я пам’ятаю ранок 24 лютого, коли чоловік подзвонив і стурбовано сказав: «збирайте речі, будете жити у моєї мами. Я йду на війну». Після цього я відкрила вікно та побачила, що багато людей в паніці біжать вулицею, плачуть, повсюди затори, сирена. Це було максимально страшно, як в американських фільмах про війну.
Розумію Вас, такий стан був, напевно, у кожного з нас. Коли ви вирішили розпочати вашу активну волонтерську діяльність у «Рою» та й загалом?
Це було приблизно за тиждень після повномасштабного вторгнення. У мене є багато знайомих, які виїхали зі Львова й у них були вільні квартири. Паралельно інші знайомі з центральної України шукали житло, тому я їм допомагала сконтактуватись. Також збирала багато посилок, там різні крупи, закрутки. Робили канапки та возили на вокзал для переселенців, плели маскувальні сітки в церкві. Приблизно в середині березня мені написала головна копірайтерка БФ «Рій» і запропонувала доєднатись до них у боротьбі з агресором словом і так підсилити військо.
Тобто Ви обіймаєте посаду копірайтера в організації?
Так, я копірайтер-волонтер у БФ «Рій». Минулого тижня мене підвищили, я стала координатором копірайтерів цього фонду.
Це чудово! Можна дізнатись більше про фінансування фонду? Здебільшого це одноразові донати чи маєте стабільне фінансування від великих компаній?
У нас є дуже багато благодійників як в Україні, так і за кордоном. А всі наші проєкти фінансуються пожертвами добрих людей. Щоб утримати фонд нам щомісячно потрібно 520 тисяч гривень, які будуть спрямовані на залучення спеціалістів, яких ми потребуємо, підвищення зарплати працівникам хоча б до мінімально ринкової, оренди приміщення, комунальні послуги. Кожен благодійний фонд має право брати 20 % від надходжень для того, щоб утримувати фонд, але «Рій» цього не робить.
Ми є безпечною благодійною організацією. Це можуть довести нагороди й відзнаки, які ми отримали від головнокомандувача Збройних сил України та від Міністерства оборони, за те, що ми є надійним тилом та міцним логістичним партнером. Люди нам довіряють, адже неодноразово чули про нашу волонтерську діяльність на телебаченні.
Крім того, був відкритий спеціальний проєкт «Рій – вперед», що дає змогу кожному стати благодійником фонду та підтримувати нас щомісячним платежем. Яким він буде – обираєте самостійно. Це дозволяє акумулювати всі 100 % від надходжень на закриття зборів.
БО «Рій» закриває багато потреб військових. Розкажіть, на яких напрямках Ви зосереджені?
У нас насправді є дуже багато цікавих проєктів. Я рада, що всі розуміють наскільки зараз важлива психологічна реабілітація. Йдеться не тільки про військових, а й про їх членів родини. Тому «Рій» створив новий проєкт «Ya YE». Він спеціалізується на підтримці жінок у стані вагітності та з дітьми. Якщо дружина військовослужбовця при надії, а чоловік на війні, то у неї буде супровід 24/7. Після пологів її також проконсультують, розкажуть, що робити з немовлям. Нещодавно вирішили, що буде доречно надавати допомогу людям, які втратили своїх близьких на війні. Тому це дійсно дуже крутий проєкт, де є багато охочих. Дітки народжуються в цьому проєкті – це прекрасно!
Це дуже крута ініціатива, яка викликає щире захоплення Вашою справою. Чи пам’ятаєте наймасштабніший збір, який вдалось здійснити?
Найдорожчим проєктом БФ «Рій» є МЛ ПК – це мобільні лазне-пральні комплекси, які допомагають військовим фізично відновитись, прийняти душ, що є рідкістю на передовій. Комплекс може під’їхати будь-куди, він оснащений пралками, сушками. Військовий може прийти, помитись, випрати свої речі, отримати чистий одяг, відпочити незалежно від того, яка погода за вікном. Вартість одного такого комплексу становила 460 тисяч. Минулого року нам вдалось зібрати на 16 таких комплексів та передати на передову. Цього року ціль значно вища, але я вірю, що нам все вдасться.
Вам точно все вдасться! Розкажіть про труднощі, з якими Ви стикаєтесь?
Минулого року ми закривали не тільки дедлайни, а й офіс у Києві. На жаль, мешканці будинку, в якому ми орендували перший поверх сказали, що надто добре виглядаємо як для волонтерів і що це не схоже на волонтерство. Хоча там було безліч людей, які плели маскувальне спорядження у підвалі. Вони сказали, що діяльність нашого благодійного фонду може спричинити ракетний удар по будинку, тому вони змусили нашого орендодавця розірвати з нами договір. Це було надзвичайно образливо, бо військові чекають на нашу допомогу, це все треба було зробити якнайшвидше, а тут така підстава. Але завдяки соціальним мережам нам вдалось знайти приміщення і продовжити нашу роботу.
Крім того, ні для кого не секрет, що через розсекречення різних корупційних схем, слабку економічну ситуацію люди перестають донатити. Суспільство чомусь переконане, що прийде хтось інший і все розрулить, а я можу не допомагати. Я «маленька людина» і нічого не зможу, але насправді саме спільне об’єднання на початку війни допомогло нам зупинити ворога та завадити його планам. Тому зараз головне пояснювати людям, що нам необхідно об’єднуватись. Ніхто не прийде з Заходу чи Америки рятувати нас, тільки ми спільною боротьбою можемо зупинити цю війну та перемогти.
Обов’язково. Що надихає Вас писати мотиваційні пости і які поради можете дати людям, що хочуть почати волонтерити?
Насправді, як і кожна людина, я втомлююсь і мені бракує сил та мотивації. Проте коли я бачу відеоподяку від військового за спальну систему або слова: «клас, ви сплели таке круте маскування й мене не було видно в тепловізорі», то розумію, що десь написала цей пост про маскування, десь поширила, десь наголосила й саме це врятувало військовому життя. Дійсно, фронт – дуже великий, проте словом можна вбити росіян, а українців надихнути на боротьбу.
Щодо волонтерства – це дуже просто. Можна загуглити й отримати багато варіантів допомоги нашим військовим. Долучайтесь до «Рою», адже ми реалізовуємо круті проєкти, де потрібні люди, які готові боротись. Підтримуйте наші проєкти, приходьте зі своїми знайомими, так ми точно наблизимо перемогу. Головне – не здаватись, як би тяжко зараз не було.
Дякую за Ваш внесок у перемогу. Ваші пости є надзвичайним джерелом натхнення, адже Вам вдається мобілізувати нас до дій.
Дякую за запрошення!
Цей матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network.
Редакторка – Гарець Катерина
