Кидали каміння і влаштовували диверсії. Хто такі суфражистки і чому ми маємо їм дякувати?

Донедавна, всього лише два століття тому, у своїй країні жінки жодним чином не могли вплинути на реформи, які впроваджувалися. Чоловіки пропонували реформи, голосували за них, обирали, що краще для їхніх дружин, проте на рівні з чоловічою статтю жінки мали платити податки, працювати, до того ж доглядати за дітьми та домом. Обов’язок подолання несправедливості взяли на себе суфражистки, які поклали початок боротьбі за гендерну рівність.

Як закон “захищає вдову”. Вдова: “Невже нічого не може змінити заповіт мого чоловіка?”. Закон: “Ні, пані, чоловік може залишити гроші тому, хто йому довподоби, але ви повинні утримувати своїх дітей. Такі закони Англії.” Фото: Українська правда.

Хто такі суфражистки

Жінок, які виступали з протестами проти неможливості брати участь у виборах і будь-якому політичному житті, почали називати суфражистками від «suffrage», що з французької дослівно «виборче право». Така назва стала носити принизливий, навіть лайливий характер, але суфражистки прийняли її з гордістю і почали позначати на плакатах, йменувати так власну газету. Цей рух розпочався у Великій Британії у XX ст., коли Еммелін Панкхерст, основоположниця суфражизму, заснувала Жіночий соціально-політичний союз. Спочатку жінки намагалися мирно домогтися своїх вимог: поширювали інформацію, влаштовували мирні акції, писали звернення у парламент, але все було марно. Тоді вони вирішили діяти радикально. «Дії, а не слова» – таким стало гасло Жіночого соціально-політичного союзу (WSPU).

Протести

Щоб привернути увагу влади й суспільства до проблеми, суфражистки неодноразово влаштовували мітинги, розбивали вітрини дорогих магазинів та ресторанів, закидували камінням будівлі парламенту, робили все, щоб їх не просто почули, а виконали відповідні вимоги. Під час арешту Еммелін Панкхерст разом з дочками вперше оголосила голодування, це стало новою формою протесту. Проте влада запровадила примусове годування у таких випадках. Спершу його зазнала Евалін Хільда Беркит й витримала це аж 292 рази, за що згодом була нагороджена медаллю від WSPU. Ці жорсткі методи поводження у тюрмах, все ж таки викликали співчуття громадян, після чого суфражисток, оголосивших голодування, за станом здоров’я відпускали.

“Тортури жінок у тюрмах. Голосуй проти влади”. Фото: Українська правда

Найгучніший випадок стався за участі жінки, яка пожертвувала своїм життям заради справи суфражисток. Під час дербі Емілі Девісон кинулась під ноги королівського коня, через що отримала важкі смертельні поранення. В кишені активістки виявили стрічку з фіолетового (вірність), білого (чистота), зеленого (надія) триколору. Таке поєднання було символом суфражисток, вони використовували його для декорування капелюшків, одягу, прикрас, врешті-решт навіть мода перейшла на їх бік – символ здобув високу популярність.

До числа спротиву можна додати вчинок Мері Рідчарсон. У 1914 році жінка непомітно пройшла повз охорону до Лондонської національної галереї, розбила скло та порізала картину Дієго Веласкеса «Венера з дзеркалом». Таким чином вона виступила проти арешту своєї подруги Еммелін Панкхерст.

Чорна п’ятниця

18 листопада 1910 року близько 300 жінок-демонстрантів, у тому числі й членкині WSPU, підійшли до Вестминстерського палацу в Лондоні з вимогою ухвалити законопроект про виборче право для жінок, який парламент кожного разу відкладав. Проте активісток зустріли загони поліції та розлючений натовп чоловіків, організовані Вінстоном Черчиллем, який на той час був Міністром внутрішніх справ. Переважну кількість жінок арештували та побили, вони отримали поранення, а деякі навіть заявили про випадки зґвалтування. Усі отримані заяви зі скаргами були відхилені Черчиллем.

Результат

З початком Першої світової війни суфражистки тимчасово припинили влаштовувати диверсії і публічні заходи. Але після закінчення війни у Великій Британії, в 1918 році виборче право отримали привілейовані жінки старше 30-ти років, ще через 10 років його отримали всі жінки від 21 року.

Численні жертви і зусилля жінок того часу зробили переворот у сприйнятті статі суспільством. Зараз майже в усіх державах жінки можуть голосувати й бути обраними, керувати країною чи бізнесом, змінювати те, що не подобається в житті. Закони працюють – не працюють голови, які все ще залежні від стереотипів та патріархального мислення. Але жіноча спільнота сильна й зможе домогтись свого, як цього досягли суфражистки. 

Марія Дрозд