Українка в Оттаві допомагає іншим жінкам адаптуватися до нового життя в Канаді: історія про співчуття та стійкість

Коли в лютому 2022 року почалося масштабне російське вторгнення, багато Українців були вимушені покинути власні домівки та шукати притулок в інших країнах. Серед них була 23-річна Юлія Сємак, яка минулого року приїхала до столиці Канади, Оттави. Попри всі складнощі адаптації в новій країні вона ніколи не забувала про долю земляків на Батьківщині. Маючи рішучість і велике серце, вона вирішила допомогти українським жінкам в Оттаві почати все заново і знайти сили рухатися вперед. У матеріалі ми розповімо її історію та про те, як вона змінює життя інших жінок на краще.

Вранці 24 лютого 2022 року моя мати розбудила мене і повідомила, що росія розпочала масштабне вторгнення в Україну. Я досі памʼятаю її шоковане обличчя та мій гнітючий біль. Ми до останнього сподівались, що росіяни відведуть війська від наших кордонів. Я зрозуміла що все чого ми боялися стало реальністю.

Перші два тижні з початку вторгнення я жила в Миколаєві разом з родиною. Це був найгірший час в моєму житті. Я намагалась допомогти морально і фізично вижити моїм близьким. Разом з мешканцями міста я долучалась до збору коштів та медичних засобів. Це було сумно, слізно і боляче розуміти, що наші люди йдуть воювати. Ми не могли перестати плакати, коли вони руйнували дитячі садки та вбивали дітей. 

Юлія у рідному Миколаєві, серпень 2021

Юлія святкує день народження за місяць до масштабного російського вторгнення. Січень 2022. Особистий архів

Для мене було важко приймати рішення виїжджати з міста.  Я думала, як я можу залишити родину та своє життя. Але вже 14 Березня 2022 року через загострення ситуації я вирішила виїхати в Туреччину. Перші півтора місяця я намагалась просто жити далі. Мені було складно знаходитись у місті, де перебувало велика кількість росіян. Це мене обурювало. Через деякий час я наважилась переїхати в Канаду, де мене чекав мій хлопець. 

Вже 23 квітня 2022 року я прилетіла в Канадську провінцію Квебек. Перші чотири місяці я намагалась адаптуватися до нового франкомовного середовища, але зіштовхнулась з тим, що без належного рівня французької мови влаштувати життя в цієї провінції доволі важко. Я щоденно намагалась спілкуватися з рідними та близькими, які залишались в Україні. 

Через декілька місяців в середині серпня 2022 року я переїхала в провінцію Онтаріо, столицю Канади місто Оттаву. Це було позитивне рішення, тому що в мене нарешті зʼявилась можливість спілкуватися англійською мовою та знайти належну роботу. Також в Оттаві проживає багато Українців і я була рада можливості познайомитися з новими людьми. Наразі я живу близько до Української церкви та Кафе “Україна”, які активно допомагають Українцям знайти нових друзів та інтегруватися в суспільство. 

З самого початку вторгнення я намагалась допомагати українцям: брала участь в інформаційних військах та волонтерила в різних проєктах. 

Після переїзду до Канади я відчула, що хочу робити більше. Я розпочала пошук організацій, які можуть допомогти українській армії та біженцям. Для мене було важливим стати частиною організації, яка допомагає новоприбулим українцям у Канаді. Через деякий час я дізналась про український хаб “Майдан Маркет” в Оттаві, у якому волонтери допомагають українцям адаптуватися у новому середовищі. Я була рада розмовляти нашою мовою, бути серед наших людей, бачити, як канадці допомагають новоприбулим біженцям і роблять пожертви. На базі Майдан Маркету та жіночої неприбуткової організації iSisters Technology Mentoring я розпочала працювати україно-англомовним інструктором курсу адаптації українських жінок в Канаді. Цей проєкт допомагає жінкам почати нову кар’єру, зрозуміти культуру робочого місця та завести нові корисні знайомства. 

Читайте більше: “Як Майдан Маркет в Оттаві продовжує допомагати новоприбулим Українцям під час масштабного російського вторгнення”

Як Українська жінка я можу сказати, що ти себе відчуваєш себе вразливою від багатьох факторів в новій країні. Ти не знаєш як жити в новому середовищі та на що розраховувати від навколишніх. Я спілкувалася з Українками та зрозуміла, що нас всіх обʼєднує неготовність до такої кількості викликів. По перше, не всі жінки володіють англійською на достатньому рівні для комфортного життя. По друге, багато жінок приїхали разом з дітьми що є фінансовим викликом: потрібно платити за житло, дитячий садочок, побутові витрати. Це важко. 

Через Російське вторгнення в Україну економіка багатьох країн зазнала втрат, і Канада не є виключенням. Багатьом новоприбулим Українцям через інфляцію та підвищення цін стало важче жити та будувати власне життя. Канадці активно допомагають Українцям, але в переважній більшості, кожен самостійно відповідальний за власне життя. Також це нова країна, значно більші міста та території, з громадським транспортом важко, тому для всього цього треба адаптуватися.

На жаль деякі Українці приймають рішення покинути Канаду. По перше, важко знайти гарне доступне житло, ціни на яке просто зашкалюють.

По друге, багато Українців сумують за Батьківщиною. Люди розуміють, що своє рідне це найкраще! Навіть якщо рівень життя нижче, і навіть через війну ти розумієш, там твій дім. Останнє, я вважаю це мовний бар’єр. І багато людей починають вивчати мову вже в Канаді, стикаються зі складнощами, на які накладається більш суворий клімат, економічна ситуація… І ти втрачаєш мотивацію. 

В Канаді є можливості підтримувати культурні звʼязки з Батьківщиною. У нас є українська громада, різні організації як Українська церква, кафе Україна та Майдан Маркет, де Українці регулярно збираються разом. Цей формат допомагає громаді підтримувати звʼязок один з одним та рідною культурою. Також Українці допомагають один одному, підказують де знайти знижки в магазинах, починають заводити нові знайомства та створювати власні спільноти. 

Я вважаю що можна мати приблизні плани, бажання та мрії на майбутнє. Я планую знову почати писати та знаходити більше друзів у цій галузі. Слово та люди – це те, що мені зараз цікаво найбільше. Також продовжувати адаптуватися до нового життя в Канаді, я хочу дізнатися більше про цю країну. 

Я мрію повернутися в Україну кожного ранку як просинаюся. В мене вже є плани на майбутнє. Я повернусь в Україну, але не тому, що війна закінчиться. Я хочу що це сталося завтра, і війна перестала нас мучити, країна почала (і навіть продовжила) мирно відбудуватися. Хочу знову опинитися вдома, але я вже розпочала будувати нове життя. Навіть попри всі проблеми з адаптацією я розумію, що Канада – це друга найбільша країна за кількістю Українців у світі та це має сенс, чого люди тут залишаються. Так склалося, що моє життя вже продовжиться саме в цій країні.   

Канада вже стала для мене другим домом. Батьківщина в нас тільки одна – Україна. Але я багато подорожувала та отримала нові відчуття. І ніяка країна, окрім Канади, не зможе стати другим домом, тому що саме тут знаходяться люди, які для мене важливі.

Я хочу дати декілька порад українцям які вже переїхали або тільки планують їхати в Канаду. По-перше, не бійтеся нічого, бо страх нікому не допомагає. Навіть якщо Ви не хочете звертатися за допомогою, тут завжди будуть поруч люди, які зможуть допомогти Вам.

По-друге, памʼятайте хто Ви та звідки Ви є. Навіть якщо Ви переїхали, Ви все одно залишаєтесь українцями. Навіть якщо ви не вважаєте себе патріотом(-кою) та не бажаєте проливати кров за Україну, Ви все одно залишаєтесь українцями. Памʼятайте своє походження, не забувайте Батьківщину: Ваша душа і серце повинні залишатися там. Я знаю, що я патріотка України, та хочу, щоб люди намагались бачити позитив у тому, що можна жити в іншій країні, але бути душею з рідною землею.
В кожній країні є свої проблеми. Я дуже люблю Канадців, які морально, фінансово та емоційно підтримують Україну. Я хочу подякувати їм за те, що вони поруч, за те що вони дійсно допомагали  нам гуманітарною допомогою і добрим словом.

Після початку повномасштабного російського вторгнення на територію України 24 лютого 2022 року мільйони Українців були вимушені покинути власні домівки. 3 березня 2022 року Уряд Канади анонсував програму CUAET для екстреного в’їзду українців на територію країни,  тимчасову фінансову допомогу та доступ до  чисельних послуг з поселення та адаптації. 

Канадсько-український дозвіл на екстрені поїздки є найшвидшим, найбезпечнішим та найефективнішим способом для українців приїхати до Канади, спрощуючи поточні вимоги щодо віз та подорожей. Станом на сьогодні схвалено більше півмільйона заявок.