UA
EN
В чому сенс людського життя? Гарне питання. Здавалось б, навіщо присвячувати час вивченню різних думок, авторів, якщо все одно настане кінець, і ці старання нічого не будуть значити? Наші мрії, сподівання та досягнення нічого не матимуть ніякого сенсу після смерті, коли мертве тіло просто лежатиме під землею як їжа для черв’яків. Чи справді це так? В чому полягає цінність того, що я пишу, та чи є вона взагалі?
Важко сказати. Можливо, все, що я роблю у цьому блозі, є абсолютно безглуздим заняттям. Завжди існують ці суперечливі погляди всередині, що тільки ускладнюють наші спроби знайти відповіді. В певні моменти життя я більш схиляюсь до думки, що мої “твори” дійсно щось значать, і якщо написані тут речі є цінними хоча б для однієї людини, я буду щасливий. Але можливо, я просто хочу переконати себе в цьому, аби рухатись далі, продовжувати творчу справу. В інші періоди більш депресивний погляд на речі охоплює розум, коли я помічаю багато абсурду у світі, масові теракти, війни у своїй країні, вбивства звичайних людей, зовсім не причетних до конфлікту. Люди гинуть через свою національність або релігію. В будь-який момент тебе може буквально розчавити машина, або ж генетична мутація призведе до появи раку в організмі, який поволі буде з’їдати тіло. Можливо, ти й хочеш зупинити цей оскаженілий світ, але, звісно, розумієш, що не володієш божественними силами.
Знову ж таки, часто не знаєш, за що й зачепитись, які речі дійсно варті твоєї уваги та часу. І скільки взагалі лишилось того часу? Навіть сам Всесвіт з трильйонами галактик через незбагненну кількість років не зможе підтримувати будь-яку форму життя: останні зірки “погаснуть”, чорні діри випаруються і не буде нічого. Взагалі нічого. Лише холодна порожнеча. Не тільки людське існування є ефемерним, але й цілий Всесвіт в неймовірно далекому майбутньому перестане існувати. Ось така реальність.
Проте, з іншого боку, це усвідомлення змушує мене підійматись кожного ранку і намагатись привносити щось цінне в життя людей навколо. Я був вражений, дізнавшись, що в людини за життя серце б’ється близько 2-3 мільярдів разів. Це може звучати як велика кількість, але прочитавши (і сподіваюсь, обдумавши) цей текст, твоє серце вже зробило пару тисяч ударів. Раптом кожен такий удар відчувається по-іншому, так? Він належить тобі, і ти ніколи не зможеш його повернути.
Але… На цьому дійсно все? З чим же ми лишились? Можливо, все написане мною вище видається занадто темним, депресивним. Але, мені здається, можна поглянути на це з іншого боку. Як саме? Обійняти друга, що зараз поруч з тобою, адже іншої такої можливості може й не бути. Створювати класні спогади. Якщо наше перебування на Землі й має сенс, то його потрібно відкривати, культивувати через класні відносини зі своїм оточенням, через спільні інтереси та цінності. На мою думку, в цьому і є весь кайф неймовірно короткого, але дійсно значущого життя. І начхати, що буде після. Принаймні, мені так здається:)
(Дідько, все це звучить занадто мелодраматично, але, можливо, так й треба)
Звісно, питання ”Чи має людське життя сенс” є дуже складним і глибоко особистим, я описав тільки деякі із моїх поглядів.
