UA
EN
Моя одержимість (в хорошому сенсі) цією людиною та її життям сягає корінням у шкільні роки. Я пам’ятаю, як бувши ще в підлітковому віці, прочитав про його смерть, сталось таке в березні 2018 року, і був неймовірно засмучений цією новиною, що у ретроспективі для мене трохи дивно. Тобто Гокінґ, звичайно, не є близькою людиною для мене, як мої родичі чи навіть друзі, я ніколи не зустрічався з ним особисто, як би мені цього не хотілося, не мав такої можливості, але якимось чином звістка про смерть цього вченого просто залишилася зі мною надовго. Емоційно це був такий досить сильний удар. Пригадую, як потім продовжив читати всілякі статті, в тому числі його колег-науковців, про внесок Гокінга у світ науки, про його діагноз, його колосальний вплив на спільноту людей з інвалідністю й на світову громадськість, що цікавиться Всесвітом. Ця людина зайняла і досі займає особливе місце в моєму серці. Його життя є неймовірним джерелом натхнення для мене, як й для мільйонів інших людей по всьому світу, і тому я вирішив копнути значно глибше, дізнатися якомога більше про науковця та його роботу. І ось так одного разу наткнувсь на біографію, написану американською авторкою Кітті Фергюсон.
Фергюсон відома своїми дуже доступними книжками про різних вчених, про історію та філософію науки, і вона багато років працювала поруч з Гокінгом. Коли жінка вперше зустрілася з ним у 1989 році, він щойно опублікував свою легендарну «Коротку історію часу». Тоді Стівен вже був прикутий до інвалідного візка, міг ворушити лише одним чи двома пальцями, щоб керувати своєю комунікаційною системою, нудно, слово за словом, вимовляючи слова. Перша книга про нього – «Стівен Гокінг: Пошуки теорії всього» (1991) стала світовим бестселером. Понад тридцять років Фергюсон актуалізувала його історію в чотирьох перероблених виданнях, завершуючи її книгою «Стівен Гокінґ: Добре прожите життя», що з’явилася у березні 2019 року, через рік після його смерті.
Коли на руки потрапила друкована версія цієї книги, я був дійсно на сьомому небі від щастя. Вже тоді відчував ту інтелектуальну насолоду від дослідження життя Гокінґа. І мушу сказати, що цей читацький досвід був абсолютно вартим кожної приділеної секунди.
Книга є досить масивною, налічує близько 700 сторінок, та охоплює дуже багато всього, що сталось за життя вченого. По суті, вона дає читачеві такий собі звіт про майже всі роки життя Гокінга, коли він навчався, активно займався наукою, писав популярні книжки та був залучений ще в купі інших проєктів. Тут дізнаєшся про все на світі: від дитинства вченого до його найбільших відкриттів, від страшного діагнозу до публікації «Короткої історії часу» та всесвітньої популярності, аж до 2018 року, року його смерті.
Фергюсон заглиблюється у внесок Гокінґа до галузі космології, зокрема описує в деталях його роботу над чорними дірами та походженням Всесвіту, а також висвітлює його особисту боротьбу і тріумфи. Його найвідоміше наукове відкриття, яке згодом стане відомим як випромінювання Гокінга, демонструє, що чорні діри насправді не є абсолютно чорними. Вони випромінюють фотони та інші фундаментальні частинки, й врешті-решт, через неймовірно довгі проміжки часу, просто випаровуються і зникають із Всесвіту. Це відкриття призвело до багатьох сотень наукових робіт, підняло багато важливих питань, над якими вчені досі ламають голову, й продовжує стимулювати мислення найблискучіших фізиків світу. І це все триває вже понад 50 років (оригінальна стаття була опублікована в 1974 році). Такого роду досягнення не можна недооцінювати. Хоча випромінювання Гокінга ще не доведено експериментально, воно лишається дуже важливим теоретичним передбаченням, і саме завдяки цьому відкриттю британський космолог здобув найбільше визнання у науковій спільноті й став одним з найвидатніших вчених у своїй галузі.
Й не забуваймо також про страшне захворювання вченого, з яким він мав боротися понад як 50 років свого життя. Дізнався Стівен про свій діагноз “бічний аміотрофічний склероз” (БАС) у дуже молодому віці, коли йому було трохи більш як 20 років. Спершу юнака охопила депресія, але вже згодом Гокінг вирішив кинути виклик усім обставинам, провів свої найвидатніші наукові дослідження, попри прогресування цієї жахливої хвороби, ставши таким чином емблемою стійкості та інтелекту. Не міг рухатись фізично, але завдяки силі свого розуму подорожував до меж космосу та до початку Всесвіту.
У своїй біографії Фергюсон дотримується тонкого балансу між науковим та особистим. Вона пояснює складні поняття, такі як випромінювання Гокінга та сингулярності, доступно для широкої аудиторії, водночас надаючи глибоке розуміння особистого життя Гокінга, від його дитинства в Оксфорді до міжнародної слави та його стосунків з жінками, як він намагався (або ж ні) балансувати цю славу зі своїми стосунками. Читачі бачать не лише розум, що стоїть за революційними теоріями, але й людину, яка з гумором та рішучістю зустрічала життєві виклики. Також чудовим аспектом в цьому підході до написання книги є те, що перед нами аж ніяк не односторонній портрет людини, авторка не просто зображує вченого як наукового генія без жодних вад. Ні, насправді одна з найсильніших сторін книги, – це те, як вона гуманізує Гокінґа, роблячи його таким же, як ми всі, зі своїми проблемами. Ферґюсон не цурається обговорювати складнощі його особистого життя, зокрема розлучення, два шлюби, суперечки навколо догляду за ним в останні роки, а також різні погляди на його фізичний стан та спадщину як вченого. Ці особисті деталі немов зближують Гокінґа з читачем, який через свою науку може здаватись дуже віддаленим від решти людства, а також додають оповіді певної емоційної глибини.
Біографія збагачується особистим зв’язком Фергюсон з Гокінґом. Це відчувається впродовж читання усієї книги, оскільки авторка досить часто ділиться своїм досвідом особистого спілкування з фізиком, розповідає, як проводила з ним час, запитувала про його науку та залученість в різноманітних ініціативах. Однак важливо нагадати, що ця близькість не призводить до упередженого тону розповіді. Як вже підкреслював раніше, Фергюсон надає читачеві максимально збалансовану, неупереджену картину вченого, авторка відзначає його величезний внесок у науку та її популяризацію, але водночас визнає та описує його особисті проблеми й вади, особливо що стосується сімейних відносин.
«Стівен Гокінґ: Добре прожите життя» – це дуже гарна книга, що надихає, чудово підійде людям, які люблять читати нонфікшн загалом й біографії великих науковців зокрема. Наукові концепції, подані тут, є досить складними, але авторка має дивовижну здатність “опустити науку Гокінга на Землю”, зробити її дуже доступною, водночас без якихось недоречних спрощень (without dumbing it down, як сказали б англійці). Тобто Фергюсон підходить з великою повагою до цих загальновизнаних теорій, аби вони не втрачали своєї суті в розумінні звичайної людини з вулиці, яка не є експертом, але й були максимально зрозумілими, коли подані без математичних рівнянь.
Біографка зображує Гокінга як особистість, чиє життя було настільки ж неординарним та винятковим, як і його відкриття. Здатність Фергюсон написати доступну історію, що читається на одному диханні, про найвідомішу постать у сучасній науці робить цю книгу видатною даниною спадщині Гокінга. І саме тому це мій улюблений біографічний твір на сьогодні.
Я перечитував роботу Фергюсон вже багато разів й надалі повертатимуся до деяких уривків, оскільки ця життєва історія дає мені велике натхнення впевнено рухатись по життю. Для мене це просто чудовий приклад того, як мають бути написані біографії. Книга поєднує неймовірно гарні навички Фергюсон як письменниці та дослідниці з її глибокими знаннями про саму людину та науку. А історія Гокінга є чудовим прикладом того, як варто нам всім жити. Це постійне нагадування, що, попри величезні виклики, завжди є, за його ж словами, «те, що ти можеш робити та в чому можеш досягти успіху. Поки є життя, є надія».
«Це була дивовижна подорож», – так сказала Кітті Фергюсон про свої тридцять років, які провела, вивчаючи Стівена Гокінґа, спілкуючись з ним та пишучи про нього. Прочитавши цю книгу, я відчуваю, ніби сам щойно повернувся з такої інтелектуальної подорожі – настільки це був захопливий досвід. Тож зі свого боку я можу лише настійно рекомендувати цей нон-фікшн усім тим, хто прагне заглибитися в життя цієї, безсумнівно, видатної людини. Ця книга дійсно варта того, аби приділити їй свій час.
