UA
EN
Як починався твій ранок 24 лютого 2022 року
Починаючи із ранку 24 лютого, я перебувала вдома, у Києві, разом зі своїми батьками. Уже за два тижні до початку вторгнення ми підготували валізи. Разом з родичами ми розробили план: у разі нестабільної ситуації ми мали намір виїхати на захід країни, де можна було перечекати кризовий момент. Уночі з 23 на 24 лютого я спілкувалась з рідними про погіршення ситуації: Росія визнала так звані «республіки», і ми мали почати готуватися до виїзду вже з самого ранку. Незабаром моя тітка зателефонувала й повідомила, що чула вибухи. Так почалася війна.
Також читайте: Понад 500 людей об’єдналися на акцію солідарності з Україною в Единбурзі
Які почуття тебе охопили в той момент?
Аналізувати та описувати події в той час було надзвичайно складно. Ти ніколи не знаєш, як правильно реагувати в таких ситуаціях. Хоча нас у школі навчали, як діяти під час пожежі та як захищати себе, але ніхто не підготував нас до того, що доведеться переживати війну. У той момент ти втрачаєш орієнтири. Починаєш дзвонити рідним, слідкувати за новинами, збирати цінні речі, але не для того, щоб їх зберегти, а можливо обміняти їх на їжу чи паливо. 24 лютого ми пішли в магазин, купили все необхідне: їжу, воду, зняли готівку, підготували валізи, були в метро та підвалах, ночували в коридорі.
Моя родина та я покинули Київ і 25 лютого 2022 року виїхали в Хмельницьку область, де протягом кількох місяців проживали в невеликому містечку. Проте навіть там ми не могли уникнути обстрілів.
У травні 2022 року я переїхала до знайомих в Ірландію.
Чи було важко тобі ухвалити рішення про виїзд у той час, коли це здавалося тимчасовим?
Початково я планувала поїхати до Ірландії лише на місяць. В Україні я хотіла залишитися, але коли почали згадувати можливе застосування ядерної зброї у травні 2022 року, мені стало зрозуміло, що необхідно покинути країну. Я погодилась виїхати на один місяць, і так вийшло, що за кордоном я залишаюсь і надалі.
Як розпочалося твоє життя в Шотландії?
Прибувши до Ірландії, я зрозуміла, що потрібно шукати можливості для навчання в університеті за кордоном. Вважала, що це може забезпечити мені корисний досвід, який буде важливим для майбутньої діяльності в Україні. Розуміла, що залишаючи країну в такий час, я повинна робити щось корисне, підтримувати наших захисників, отримувати знання та досвід. Тому влітку 2022 року я вступила до Університету Західної Шотландії на журналістику і вже у серпні переїхала до Шотландії, у містечко Ейр, де прожила 9 місяців, а потім перебралася до Глазго.
Чому ти обрала саме журналістику?
Для мене це була нова галузь, але вже під час перших тижнів занять зрозуміла, що знайшла себе. Це було щось, чого я ніколи раніше не відчувала. Особливо під час російської агресії в Україні я виявляю сильне бажання розповідати людям правду, і це лише зміцнює мою мотивацію займатися журналістикою.
Також читайте: З Донеччини в Шотландію: Історія українки, яка підтримує Україну за кордоном
Які були твої перші враження від Шотландії?
Коли я приїхала в Шотландію, то відчула дивовижний рівень допомоги та підтримки з боку місцевого населення. Не мавши тут друзів чи знайомих та перебуваючи в гуртожитку, я познайомилася з адміністрацією, особливо з Alison та Elspeth, які надзвичайно допомогли мені в адаптації до нового життя. Вони надавали підтримку та створювали відчуття дому.
Як ти відчувала себе серед інших студентів в Шотландії під час російського вторгнення?
Мої викладачі університету виявили надзвичайну підтримку, дізнавшись, що я з України, особливо на факультеті журналістики. Вони завжди були готові допомогти та підтримати.
Проте серед інших студентів перша реакція на знайомство була різною, що спонукало мене вжити захисний механізм і зберегти дистанцію. Я зрозуміла, що знайти друзів може бути важче, оскільки багато людей відчувають незручність у спілкуванні з тими, хто пережив травматичний досвід. Проте з часом я знайшла справжніх друзів і людей, які підтримують мене й надалі.
Як ти підтримуєш зв’язок з Батьківщиною під час війни?
Восени 2022 року я долучилася до волонтерської ініціативи «Scot Baby Box appeal», де ми збирали пожертви для новонароджених дітей, гуманітарну допомогу і відправляли ці вантажівки в Україну. Також я допомагала благодійному магазину в містечку Ayr, де я проживала.
Щодо спільноти, то в нашому університеті є кілька українців, з якими ми об’єдналися. Спочатку це було просто спілкуванням людей з подібним досвідом і мовою. Для нас, українців, важко було розмовляти з іноземцями про ракетні атаки та війну, бо для нас це стало частиною повсякденного життя, а в них це викликало незручність. Отож, спільний досвід об’єднав нас, українців, і дозволив нам збудувати дружні стосунки. Це давало відчуття дому, відчуття того, що ти серед своїх людей.
Як саме ти висвітлюєш події в Україні для іноземної аудиторії?
Протягом другого року повномасштабного російського вторгнення в Україну, я активно висвітлюю ці події в Шотландії. Мій досвід включає регулярні публікації на вебсайті мого університету UWS Newsroom, а також співпрацю з «The Borgen Project» – американською організацією, яка бореться з бідністю по всьому світу. Мої статті розкривають різні аспекти ситуації в Україні, зокрема роль українських жінок у забезпеченні економічного зростання під час війни, вплив війни на освіту та екологічну ситуацію в Україні. Я рада, що в мене є можливість висвітлювати ці теми на платформі з великою аудиторією.
Яка роль журналістики в контексті російсько-української війни для людей за кордоном?
У сучасних умовах журналістика набуває надзвичайної важливості, особливо в контексті війни в Україні. Наразі країна стикається з надзвичайно нестабільною ситуацією не лише у військовому плані, а й у сфері політики та довіри до владних структур. Зрозуміло, що уряд має свої обов’язки й завдання, але не завжди влада може повністю розкрити правду. У такі моменти журналісти, як особи, що володіють можливістю донести інформацію до суспільства, мають особливе значення. Їхня функція полягає в інформуванні громадськості, причому це інформування може бути надзвичайно важливим, особливо коли влада не може або не хоче це робити. Журналістика є важливим інструментом для розкриття правди та встановлення об’єктивної картини подій, а це допомагає людям за кордоном зрозуміти ситуацію в Україні.
Який потенціал ти бачиш в тому, щоб висвітлювати події в Україні саме для іноземної аудиторії?
Одним із головних завдань є просування правильного та повного зображення України перед світовою аудиторією. Для цього важливо, щоб інформацію про країну надавали ті, хто знає контекст, розуміє ситуацію на місці й може подати об’єктивну картину подій. Тому писання для іноземної аудиторії є не лише великою відповідальністю, але й можливістю відкривати для світу справжню Україну. Важливо, щоб іноземці не асоціювали Україну лише з війною, але також розуміли контекст і причини конфлікту. Тому ініціативи, такі як The Kyiv Independent, є надзвичайно важливими, оскільки вони передають правильне повідомлення аудиторії за кордоном.
Я бажаю працювати саме в Україні. Наразі я використовую можливість перебування в Шотландії для того, щоб писати про Україну для іноземної аудиторії. Але моє бажання повернутися в Україну пояснюється тим, що я вважаю розвиток свободи преси в Україні надзвичайно важливим, і це вимагає від мотивованих фахівців готовності захищати цінності журналістики.
Уже другий рік масштабного російського вторгнення в Україну. Що ти відчуваєш та що іноземці можуть зробити?
Мені важко відповісти на це питання, тому що для мене це дата.. От я досі там, 24 лютого 2022 року. За два роки за кордоном я розумію, що мені пощастило, бо я не під обстрілами, хоча я регулярно відвідую Україну і знаю, як це відчувається. Але для мене час зупинився тоді, і кожен рік вторгнення я хочу, щоб цей день закінчився, і ми повернулися додому. Іноземна аудиторія також стала звикати до війни, особливо після подій між Ізраїлем та Сектором Гази, люди просто намагаються абстрагуватися, але я не можу їх звинуватити в цьому. Як залучити їх до підтримки?
Я вважаю, що українці за кордоном мають серед друзів розповідати про російське вторгнення, закликати виходити на протести, навіть ненадовго. Щоб кожен сам робив якусь частину роботи. Правильно кажуть, що все починається з тебе. Мені здається, що це буде більш дієво, ніж робити агітаційні компанії, наприклад такі, які іноземна аудиторія вже ігнорує. А якщо це буде йти від реальної людини, це може змінити їх ставлення або мотивацію. Це те, чим я також займаюсь.
Які в тебе плани на майбутнє?
Щодо моїх планів на майбутнє… у мене є деякі плани, хоча я не можу так довгостроково планувати. Упродовж максимум наступних двох років я буду повертатися в Україну. Однозначно. У мене там вся родина, котру я регулярно навідую, я буквально живу на дві країни. І я хотіла б працювати в Україні.
Насамкінець, я хотіла б закликати українську молодь, яка перебуває за кордоном, розглянути можливість повернутися в Україну. Навіть якщо вам зараз неспокійно, збирайте досвід за кордоном, але не забувайте про плани на майбутнє на Батьківщині.
Підтримка людей, які пережили війну, і відновлення нашої країни будуть потрібні більше, ніж будь-коли. Ваші навички, досвід та мотивація можуть допомогти створити краще майбутнє для України. Хоча це може бути важко, ви можете мати значний вплив на події у країні, долучившись до політики, журналістики, бізнесу та інших сфер.
Люди, які вже довгий час переживають війну, будуть потребувати підтримки і сприяння, а ваша активна участь у будівництві нової України буде надзвичайно цінною. Разом ми зможемо відбудувати нашу країну та забезпечити її майбутнє.
Шотландія швидко відреагувала на російське вторгнення в Україну, реалізувавши стратегію «Тепле шотландське майбутнє». За Super Sponsor Scheme уряд Шотландії надав притулок понад 25 500 українцям, пропонуючи тимчасове та довгострокове житло. Для розв’язання житлових проблем були використані готельні номери та цивільні судна. Крім того, фонд у розмірі 50 мільйонів фунтів стерлінгів (понад 2.3 мільярдів гривень) підтримав будівництво 671 будинку до серпня 2023 року, що вміщує 948 переміщених осіб. Попри тимчасову паузу в Super Sponsor Scheme з липня 2022 року, відданість Шотландії підтримці та інтеграції українців залишається одним з головних пріоритетів уряду країни.
Цей матеріал виготовлено за підтримки ГО «Інститут масової інформації» в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network.
Редакторка – Гарець Катерина
