44-річний Ігор, викладач Чернівецького університету та власник бюро перекладів. На початку повномаштабної війни чоловік вирішив допомагати країні.
«Одного разу нам зателефонувала людина, яка була трохи схвильована і надіялася на те що ми її евакуюємо. Це була маломобільна жінка, і ніхто не бажав брати на себе відповідальність за її евакуацію. Ми подумали, що можемо це зробити і так ми переформатувалися виключно на евакуацію маломобільних людей та людей з інвалідністю», – каже чоловік.
Від початку повномаштабного вторгнення волонтери благодійного фонду вивезли з Бахмута, Лисичанська, Сєвєродонецька та інших зон бойових дій більше ніж 2000 людей.
«Для одної евакуації ми могли задіяти більше 150 людей. Хтось вивозив, хтось приймав відповідав на дзвінки, хтось знаходив житло для евакуйованих».
Найскладнішим за словами Ігоря був Бахмутський напрямок. Незважаючи на обстріли та постійні вибухи, волонтери не втрачали вірність своїй справі.
«Була ситуація, коли біля нас розривалися набої, а бус заглох. На щастя, в нашій команді надійні волонтери, які не втрачають почуття реальності і незважаючи на те, що страшно – залишалися вірні своїй справі».
Волонтер розповідає, що на Бахмутському напрямку виникали значні труднощі. Важко було евакуювати людей з багатоповерхівок під час обстрілів. Треба швидко з 7, 8 або 9 поверху нести вниз людину на носилках. Викликати ліфт не можна, бо є ризик застрягти і опинитися в пастці. На питання про те, яка евакуація була найскладнішою, Ігор відповідає:
«Кожна евакуація особлива. Виділити якусь окремо я не можу. Бували випадки, коли люди закривали свої домівки, залишали відкритими вікна, спускали тварин з ланцюгів і їхали. Це для мене найскладніші моменти».
Багато людей залишилися самотніми, бо їх родини виїжджали за кордон, сподіваючись, що війна скоро закінчиться і вони зможуть повернутися додому та доглядати стареньких. Деякі відмовлялися від евакуації через страх перед невідомістю. Ігор зазначає, що навіть до організації дзвонили із запитаннями “куди ж ви нас відвезете?», «що ж там буде?». Страх залишити свою домівку – це одна з основних проблем, з якою стикається фонд.
Бояться покидати рідний дім люди абсолютно різного віку. Ігор згадав історію про молодого хлопця IT-шника з Лисичанська:
«Був хлопець досить молодого віку і він, чогось, ніяк не хотів виїжджати. Батьки вмовляли його, але хлопець нікого не слухав. Ми приїхали і за день вивезли його з Лисичанська. Дуже шкода талановитих людей, які можуть бути корисними державі, але відмовилися виїхати та потрапили в окупацію».
Запитавши Ігоря про те, як наше суспільство та держава можуть допомогти людям з інвалідністю у випадках надзвичайних ситуацій, він відповів однозначно:
«Це дуже наболіле питання, бо зараз держава не в стані виділяти якість кошти на людей з інвалідністю. Все що вони змогли зробити – вже зробили. Зокрема, облаштували шелтери, спробували якось налагодити систему харчування. Але цього недостатньо. Ми також розуміємо, що прийде час, коли цим людям потрібно буде повертатися додому і тоді потрібні будуть неймовірні зусилля держави, аби допомогти їм у цьому».
Ігор каже, волонтерство багато в чому допомогло і йому. Тепер він вміє знаходити вихід у будь-якій екстреній ситуації.
«Найголовніше – завжди бути з холодним розумом. Ось, наприклад, наша передостання поїздка в Херсон. Ми привезли 20 тонн допомоги цивільним. Напевно, або дрон пролітав, або хтось здав нашу позицію. Спочатку приліт був за 600 метрів від нас, потім за 400, потім за 200. Ми зрозуміли, що нам час збиратися і тікати. Щоб не відбувалось, ти чітко маєш аналізувати ситуацію. Ти маєш не втратити момент, коли тобі потрібно прийняти важливе рішення. Основна цінність – це життя твоїх людей. Для мене головне врятувати людей і спробувати зберегти евакуаційний транспорт».
Зараз, оскільки команда фонду володіє іноземними мовами, вони стараються максимально розповсюджувати інформацію про те, якої допомоги потребує наша держава. Волонтери спілкуються з іноземними спонсорами та інвесторами для того, щоб пояснити, які найнеобхідніші речі потрібні Україні. Зараз фонд зосередився на гуманітарній допомозі цивільним і військовим. Вони щодня невпинно працюють та наближають нашу перемогу!
Підтримати Charity fund Freedom Trust можна за реквізитами на їх сторінці у фейсбук.
