Як працюють фейки та кілька рекомендацій, як же їх розпізнавати

У часи гібридної війни, коли агресор, росія, активно поширює фейки в українському інфопросторі, ефективне розпізнавання та боротьба з цими вкидами є дуже важливими. Не лише для нашої з вами правдивої картини світу, але й для національної інформаційної безпеки. Хочемо навести кілька характерних ознак фейків, а також розповісти, як ви, звичайний інтернет-користувач, можете їх самостійно розпізнавати.

Фото з відкритих джерел

На що варто одразу звертати увагу під час прочитання якогось посту в інтернеті, аби не потрапити у пастку фейків:

Емоційна маніпуляція, гра людськими емоціями, багато емоційно забарвлених слів у тексті

Фейки часто викликають сильні емоції — страх, обурення, ненависть або співчуття. Наприклад, давні історії (що вже, напевно, давно всім набридли) про «біологічну зброю в Україні» або ж «знущання над русскоязичними» мають на меті лише посилити розкол у нашому суспільстві. Зокрема це активно використовується сьогодні шахраями, коли ті розміщують на каналах, фейкових фейсбук сторінках свої “збори допомоги”. Ці оголошення про вигадану допомогу мають на меті просто нажитись на людських емоціях. Часто коли ми бачимо такі повідомлення про загиблих військових, родичі яких потребують допомоги, то хочемо надати якусь підтримку. Але важливо перш за все перевіряти такого роду інформацію, яка акцентує саме на почуттях жалю і співчуття. Це має бути вашим пріоритетом. Варто пошукати рідних та друзів людини, про яку мовиться в оголошенні, та запитатись у них, чи дійсно текст оголошення є правдою, чи це просто вигадка від шахраїв, які хочуть вкрасти собі грошей у нас з вами.

Анонімність джерела:

Фейки дуже часто посилаються на невідомі або неперевірені джерела, такі як «анонімний Telegram-канал», «очевидці», або неіснуючі дослідження. Чому? Здогадатись нескладно. Неанонімні джерела досить легко перевірити, якщо трохи постаратись. Можна перейти на сайт чи сторінку якоїсь людини та дізнатись таким чином, чи є подана у якомусь пості/ тексті інформація правдивою чи це фейк. З анонімними це не можеш зробити, тому тебе як користувача по суті привчають не перевіряти якось далі інформацію, не ставитись критично до прочитаного, а просто вірити анонімним джерелам та слідувати їхнім діям. Цього в жодному разі не можна допускати, тому саме лише слово “анонімний” має викликати в тебе величезний скептицизм, типу “щось в цій історії не так”.

Викривлення фактів

Цей тип маніпуляції базується на використанні реальних, але вирваних із контексту фактів або на частковій правді, що поєднується з вигадкою. З якою метою це використовують? Створити спотворене уявлення про подію чи явище.

Розкажемо трошки, як же це працює, як саме можуть викривляти правду:

  • Інформацію подають у спосіб, що змінює її початковий сенс. Наприклад, коментар політика, який стосувався однієї ситуації, може бути представлений як його думка про зовсім іншу подію.
  • Реальні факти змішують із неправдою, щоб створити, здавалось б, досить таки правдоподібний, але фактично брехливий наратив. Наприклад, можуть повідомити, що в Україні масово скорочують університети, з додаванням вигадки, що причиною є «втеча молоді через мобілізацію». Перша частина може бути цілком правдою тоді як друга — ні.
  • Події, які мали місце багато років тому, представляють як актуальні, наприклад, показують старі фото з протестів як нові.

Щоб розпізнати такого роду маніпуляції, варто слідувати наступним крокам:

  • Зверніть увагу, чи є згадка про час і місце події.
  • Перевірте, чи існує контекст, який може пояснити, чому подія виглядала саме так.
  • Спробуйте знайти оригінальне оджерело.

Фотомонтаж або відеоманіпуляції

Використання візуальних матеріалів — одна з найбільш ефективних та поширених тактик, яку застосовують творці фейків, адже зображення чи відео здаються глядачеві просто “незаперечним доказом”. Проте насправді їх часто редагують, змінюють або підроблюють, саме з метою маніпулювати громадською думкою. Це може працювати в різні способи:

  • Старі фото/відео: наприклад, під час війни в Україні росіяни часто можуть поширювати кадри з інших збройних конфліктів (наприклад, Сирії чи Афганістану), подаючи це як нібито свідчення «злочинів ЗСУ».
  • Фотомонтаж: фото можуть змінювати як завгодно по суті, додавати об’єкти, текст або деталі, які насправді не існували.
  • Генерація контенту ШІ: використання інструментів штучного інтелекту для створення зображень або відео, які виглядають правдоподібно, але є абсолютно вигаданими (так звані діпфейки).

Як можна боротися з цим, розпізнати подібні фейки:

  • Використовуйте пошук зображень у Google або TinEye, щоб знайти оригінал.
  • Аналізуйте, чи виглядають деталі на фото/відео природно, чи є невідповідності, зокрема під час руху людини чи на якісь з частин її тіла (на відео людина так рухається до прикладу, що це не відповідає фізичній будові людського тіла, фізичним законам). Якісь перекоси на задньому плані можуть свідчити про фотомонтаж.
  • Якщо відео виглядає обрізаним або має вельми погану якість, це може бути ознакою маніпуляції, що над ним довго сиділи та довго його спотворювали фейкороби.

Перекручена статистика

Фейкові новини часто містять цифри, щоб надати інформації певної ілюзії достовірності. Статистику можуть перекручувати або вигадувати, аби вона підтримувала потрібний пропагандистам наратив. Зокрема, часто можна зустріти, як автори фейків поширюють якісь наукові “дослідження” з підробленими результатами. Наприклад, можуть стверджувати, що «80% українців проти Зеленського», без жодного авторитетного джерела. Також застосовується в таких матеріалах вибірковий підхід, коли автори подають лише ті дані, які їм вигідні, інші речі, які теж могли б бути дуже корисні для певної історії, просто ігнорують. Також поширеною є статистика з нерепрезентативними опитуванням, коли навмисно зміщують акценти. Наприклад, повідомляють, що 90% жителів певного регіону “не підтримують” дії влади, але замовчують, що насправді лише 0.1% населення брали участь в опитуванні. Тобто опитали дуже малу кількість людей й переважно тих, від кого й очікували почути подібної відповіді.

Як варто працювати з такими статистичними даними:

Потрібно старатись знайти першоджерело даних. Авторитетні дослідження завжди мають посилання на методологію, звідки брались дані для презентації тих чи інших заходів, опитувань тощо. Також можна запитати у себе: “хм, ця статистика виглядає надто шокуючою, не схожою на правду, можливо, мені тут варто засумніватися.”

Наостанок хочемо навести кілька загальних рекомендацій щодо того, як самостійно виявляти фейк.

Знаходьте першоджерело: якщо це анонімний канал або сайт без контактів і опису, краще йому не довіряти;

Перевірте, чи публікували щось про цю новину/ подію на офіційних порталах, сайтах установ або авторитетних медіа (зокрема сюди можна віднести ті медіа, які входять до так званого “Білого списку”, яким варто довіряти, але й лишатися скептичним також, звісно. Це Суспільне, Укрінформ, Громадське тощо).

Шукайте підтвердження тої чи іншої інформації: використовуйте пошук зображень у Google або TinEye, щоб перевірити, чи фото взагалі не з іншого контексту. Спробуйте достукатись до людей які можуть бути корисними та розповісти щось про певну подію/ новину, шукайте експертів (якщо мова йде про якусь тему, пов’язану з історією, логічно буде отримати коментар від історика, людини яка працює в цій галузі все професійне життя).

Ставте собі доволі прості, але насправді дуже гарні та хороші питання: чи виглядає історія реалістичною, чи це відповідає всьому моєму прожитому досвідові, моїм здобутим за життя знанням та розумінню? Наприклад, твердження про якісь “таємні лабораторії США в Україні” без жодних доказів має одразу викликати підозру, “щось тут не так”.

Звертайте увагу на професійні організації та проєкти, які займаються фактчекінгом. Сюди зокрема входять StopFake, VoxCheck, По той бік новин.

Завжди слідкуйте за граматикою та стилем написання певної новини, яка викликає сумніви: Часто фейки написані з кількома (навіть багатьма) граматичними помилками, містять незрозумілі формулювання або взагалі ж якусь дуже специфічну пропагандистську лексику, яку не зустрінеш в інших місцях.

Завжди звертайтесь до свого критичного мислення. Запитайте себе: “Хто може бути зацікавлений у поширенні цієї інформації?Чи можу я підтвердити це фактами?”

Пам’ятайте: якщо новина виглядає надто шокуючою чи неймовірною, це може бути спроба привернути вашу увагу задля якоїсь цілі, але аж ніяк не прагнення розказати правдиву інформацію. Тобто, скоріш за все, це фейк.

Recommended articles

Instagram Telegram Facebook