Як нам демонструють останні місяці буремних подій в Білорусі, Олександр Лукашенко не прагне мати справу з будь-якою опозицією, інакодумцями. Натомість були здійснені незаконні арешти журналістів, активістів, багато випадків порушення прав людини. Нещодавня новина про арешт Протасевича одразу ж розлетілась по світу. Це питання обговорюється зараз всіма, включаючи наших студентів, які допомагають розвивати платформу студентської журналістики на вебресурсі Truthfulreporting.org. Тому ми попросили декількох з них поділитись своїми думками про те, що відбувається в Білорусі останнім часом і чого можна очікувати в найближчому майбутньому. Важливо, що студенти мають голос в нашому суспільстві та можуть вільно висловлювати свою думку на такі складні теми, як-от нещодавнє затримання журналіста.

Я Ольга Круглій, журналістка, громадська активістка, навчаюсь в КНУКіМ (Київський національний університет культури й мистецтв)

“В мене є багато друзів-активістів, які просто не можуть жити в Білорусі, вони вважаються політичними біженцями.”

Ви думаєте, що ці напади на свободу слова та протидії Президенту змусять протести повільно згасати, оскільки багато хто просто наляканий, чи, можливо, це може призвести до потужнішого громадянського руху проти автократичного режиму?

Я слідкувала за новинами навколо Білорусі вже довгий час, починаючи з літа 2020 року.  Я думаю, що протести будуть тільки зростати у своїй потужності, тим більше багато міжнародних організацій підтримують тих, хто не бажає далі жити в такому режимі.

Щодо Романа Протасевича, він заснував цей онлайн медіаканал Nexta, який транслює нарізки з масових протестів через Телеграм. Дивовижно для мене те, що з такого маленького каналу виросло потужне медіа з мільйонною аудиторією.

Що також цікаво: останні події показують нам потужність та вплив онлайн медіа сьогодні. Звісно ж, президенту це не подобається. Чесно кажучи, мені доволі гидко спостерігати такий хаос, це страшно, але водночас має надихати нас зібратись разом і боротись проти несправедливості. Варто пам’ятати: цей режим існує вже 26 років, і за короткий час його не зруйнувати.

Наскільки я знаю, багато білоруських медіа працюють “у вигнанні”, за кордоном. Це просто не вкладається в голові: як громадянин та журналіст своєї країни ти не можеш виконувати свою роботу — говорити правду. Це можна робити в іншому місці, але не вдома. Але така реальність у 21 столітті й, звісно, необхідні зміни.

(Ольга Круглій також висвітлювала думки молоді на тему протестів в Білорусі, можете прочитати тут)

Я Крістіна Чорбі, студентка журналістики в Таврійському університеті. Люблю писати, захоплююсь історією

Бувши студенткою журналістики, як такі події змушують тебе почуватись? Чи це приносить страх щодо такого наступу на інакодумців з боку влади, поліції? Адже журналісти, як ми знаємо з історії, часто працюють на межі життя і смерті, маючи за спиною вороже око влади, якій не подобається твоя діяльність?

Ще тільки вступаючи на спеціальність “журналістика”, я знала: ця професія не з безпечних, але мене це не злякало.  Сьогоднішні неправомірні події, які тягнуться з літа,  доводять, що злочинні акти зі сторони президента Білорусі проти активістів та журналістів є нормою. Але хто сказав, що такою диктатурою президент зможе придушити голос народу? Ніхто. Це не зменшить громадянського руху проти тероризму з боку влади, а навпаки збільшить та змусить заговорити тих журналістів, які раніше мовчали.  Висвітлювати незаконні дії влади на благо суспільства є одним з обов’язків журналіста.

Дуже часто певні події змушують мене задуматися: чи готова я заради правди ризикувати своїм життям? Адже все на світі має свою ціну. Хмм….Відверто кажучи, навіть не знаю. Але все-таки є одна річ, в якій я не сумніваюся: в майбутньому попри можливе вороже око влади, я готова висвітлювати правду і бути на її боці.