UA
EN
З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України багато що змінилося, від нашого мислення до стану наших міст і сіл. Багатьох ми втратили, військових, лікарів, журналістів, юристів та інши. Це безкінечний перелік. Проте найболючим є те, що ми втратили тих, які навіть ще не обрали, ким вони будуть у майбутньому, адже дехто з них тільки нещодавно почав ходити, а дехто вже вправно читав. Діти. За час війни «русский мир» забрав сотні дитячих життів.
На щастя, врятованих дітей більше і зараз на порядку денному батьки запитують у себе: «Як вберегти психологічне здоров’я моєї дитини?». На це та інші питання нам відповів психолог, куратор/вчитель молодших класів в інноваційній часній школі «Unique school» Яковлєв Микита Андрійович, який працює з дітьми вже 2 роки.
( З особистих фотографій)
– Добрий день, Микито. Ось перше питання, яке напевно турбує кожних батьків: як же правильно донести дитині правду про війну ? Казати все, як є чи розповісти про війну дещо через призму казки?
– Добрий день, Крістіно. Безпосередньо дитина, яка зіткнулась як мінімум з «біганиною» в укриття, запитає в батьків:» Що це таке? І чому ми ховаємося?». Головною метою наразі подати дитині інформацію правильно, щоб не пошкодити її психологічний стан. Якщо ми беремо дітей допідліткогового віку, то канал «1+1» створив декілька мультфільмів, які у вигляді казки пояснюють сьогоднішні події. Якшо говоримо для дітей старшого віку, то їм варто пояснити елементарні речі захисту, не лякати, але все ж таки навчити себе захистити.
– А як щодо істерик дитини? Як заспокоїти її?
– На сьогоднішній день істерики, депресії у дорослої людини звична справа, а для дитини з нестабільним емоційним станом тим паче. Словосполучення «все буде добре» аж ніяк не заспокоює і говорити їх навіть дитині не доречно. Тут головне потрібно розібратися, чому дитина почала плакати, запитати її, обійняти. Не мало важливим є не закривати рот дитині, «мовчи», « не плач» – не можна говорити, адже це її емоції і вони мають право на існування. Відволікаючим фактором можуть бути іграшки і ,звичайно, дихальні вправи.
– Чого батькам варто дотримуватися, а чого слід уникати для збереження психологічного стану дитини?
– В першу чергу з дитиною потрібно завжди говорити, щоб розуміти її. Якщо ж дитина закрилася, то спробуйте з нею зайнятися малюванням чи ліпленням – спільна справа завжди зближує. Говоріть з нею про позитивні речі, але не захоплюйтеся гіперпозитивом, він також може нашкодити. Уникати варто обговорення політики чи новин дома, адже сьогоднішній потік інформації є складним для сприйняття дитячої психіки. Краще увімкніть мультфільм і разом подивіться.
– Після того як дитина це все побачила, зіткнулася із реаліями війни, чи потрібно з нею піти до психолога?
– Психологи потрібні всім, а після того, як дитина зіткнулася із загрозою життя, психотерапія необхідна. Якщо є можливість, то батьки обо’язково мають відвести дитину до психолога. Навіть якщо немає ніяких змін у поведінці дитини, то все одно цим не варто нехтувати.
– Нещодавно Міністерство оборони оприлюднило страшну історію з Маріуполя про 6-річного хлопчика, який посивів від того, що його маму гвалтували на його очах. Які перші кроки потрібно зробити для повернення дитині хоча б до стабільного психологічного стану? Чи зможе дитина після цього повернутися до нормального життя?
– Це справді страшна історія, яка дотепер не вкладається в голові, як таке можливо у 21 столітті, але в будь-якому випадку дитину потрібно рятувати. Зрозуміла справа, що перед нами робота не одного року і не двох, адже психологічна травма, яку дитина отримала в дитинстві, а саме: смерть чи фізична агресія, направлена на неї чи на когось з батьків, лікується довго. Є різні методи підходу до дитини. Якщо вона не виходить на діалог, то варто підійти з іншого боку: малювати з дитиною, метод « вільної гри» також можна пристосувати. Ну і виходячи з результатів, рухатись далі.
– Які б 3 поради ви надали батькам для підтримки психологічного стану дитини?
1 . Як я вже зазначав, розмовляйте з дитиною.
2. Дитина має почуватись у безпеці поряд з вами, не панікуйте, не піддавайтеся істериці, адже діти відчувають все.
3. Налаштовуйте її на позитив, будуйте разом плани на майбутнє.