Документальний фільм «Аби скоріше весна» (Hoping for Spring) розповідає про життя киян під час найтемнішої зими 2026 року, коли масовані російські атаки спричинили масштабну енергетичну кризу. Це історія про людей, які посеред блекаутів, морозів і виснаження намагалися зберегти тепло, людяність та світло всередині себе.
Документальний фільм «Ілюзія тихої ночі» через особисті історії передає досвід життя українців під час війни. Стрічка формує багатошаровий портрет країни, де повсякденність існує поруч із реальністю бойових дій.
Інсталяція з 20 000 плюшевих ведмедиків у центрі столиці США стала потужним символом українських дітей, незаконно вивезених Росією. Акція покликана привернути увагу світу до масштабу трагедії та необхідності їхнього повернення додому.
Російська війна проти України нищить не лише міста й життя людей, а й культурну спадщину. У Німеччині через фотографії показали масштаб цих втрат і нагадали світу, що знищення пам’яток — це також спроба стерти історію.
Пам’ять не потребує яскравих жестів – вона зберігається в дрібницях, у звучанні голосу, на світлинах, у словах і серцях близьких. Навіть після смерті Володимир залишається поряд – у наших спогадах, у його діях, у всьому, що залишив нам. Його історія – це не лише про втрату, а й про світло, яке продовжує світити.
І ми продовжуємо історію життя Володимира Шульгіна. Для Володимира війна була не вибором, а обов’язком перед молодшим поколінням і державою. Його шлях у військовій службі став втіленням честі, досвіду та справжнього братерства. Він повернувся на фронт не через наказ, а слідуючи поклику совісті, віддаючи найдорожче, щоб зберегти життя інших.
Кожен герой має свої витоки. Для Володимира Шульгіна це були життєва енергія, щирість, цікавість і працьовитість, що проявлялися ще змалку. Спогади його дружини розкривають не лише образ хороброго воїна, але й доброзичливого сусіда, чуйного друга та коханого чоловіка, який умів жити по-справжньому.
Білокопитий Віктор Юрійович – майстер спорту України міжнародного класу (1995). Срібний (1994) та бронзовий (1995) призер чемпіонату світу серед юнаків; бронзовий призер чемпіонату світу серед юніорів (1998), неодноразовий чемпіон України та переможець Кубків України.
6 кілометрів на милицях. 52 хвилини боротьби. Один із сотень учасників, але з історією, яка сильніша за будь-які результати. Іван Артюх взяв участь у масовому забігу «Характер Спорт», ставши справжнім символом незламності. Його виступ не тільки вражає фізичною витривалістю, але й відкриває важливу суспільну проблему: недостатню інклюзію людей з інвалідністю у масовий спорт.
Одещина — це найбільша область України, де зібрано багато різних культур. 2 листопада на території Одеської кіностудії об’єдналися представники з різних територіальних громад Одещини, щоб провести разом з відвідувачами перший в Одесі фестиваль “Арт-вікенд”.
Постать Тараса Шевченка відома кожному українцеві — від найменшого до найстаршого. Його увіковічують як могутнього Кобзаря, пророка українського народу. Але мало хто замислюється над тим, як формувалася особистість поета, що впливало на його світогляд, де він навчався грамоти та звідки черпав натхнення. Відвідавши його Батьківщину, здається, що відповіді на ці питання лежать на поверхні.
Розповідаємо сьогодні про народження нової української поезії в умовах війни. Зокрема ділимось з нашими читачами тим, де сучасна українська поетеса Дар’я Лісіч черпає натхнення, що читає та як будує власний шлях, поєднуючи в поезії кохання, біль, надію, втрату та спонтанність.
Що ви знаєте про культурне підґрунтя війни? Про стратегію контролю над спільнотами та розрізнення «своїх» і «чужих»? Про культурний опір імперській владі та збереження національної пам’яті?
Організація “Поклик Яру” займається вихованням відповідальної молоді, що ґрунтується на принципах побратимства, дисципліни та патріотизму. Ідея створення цієї ініціативи належала Павлу Добротворському, відомому як друг «Історик», який був її засновником і координатором. На жаль, у червні 2022 року друг «Історик» загинув, захищаючи Україну, але його справа продовжує жити та об’єднувати молодь.
Безперечно історія фотожурналістики нерозривно пов’язана з журналістикою в цілому. Це симбіоз, у якому як у живому організмі одне пов’язано з іншим, тож неможливо розглядати журналістику без існування фотографії.
Навіть сьогодні, коли завдяки розвитку новітніх технологій кожна людина навіть далека від сфери журналіста може фіксувати за допомогою телефону ледь не все, що відбувається навколо неї, неможливо недооцінити важливість фотографії на шляху висвітлення будь-яких подій.
Такі заклади є ледь не в кожному місті, але з епохою інтернету вони дуже знеціненні – і дарма. Про один з таких закладів і буде мій репортаж. Кременчуцький місцевий палац культури – це не просто будівля, де відбуваються культурні заходи. Це справжнє серце міста та осередок народних кружків творчості. Тут вирує життя, переплітаються різні епохи та жанри, і кожен куточок просякнутий духом мистецтва.
Спікери обговорили необхідність популяризації інклюзії в Україні як одного з принципів Європейського Союзу в контексті Євроінтеграції, кращі практики впровадження інклюзії та роль країн Європейського Союзу в цьому процесі, обговорили важливість забезпечення рівних можливостей для всіх громадян та розповіли про програми, що реалізуються в Україні та країнах Європейського Союзу та спрямовані на підвищення рівня обізнаності молоді щодо інклюзії, до яких кожен охочий може долучитися вже зараз.
Europe Day has been celebrated in Ukraine for many years, and this year is no exception. On May 25, Mystetskyi Arsenal brought together many public figures, experts, CSO representatives, Kyiv residents and guests to celebrate the Together We Act Fest festival organized by the Delegation of the European Union to Ukraine. The celebration was the leading event of the All-Ukrainian communication campaign on EU support for civil society and independent media in Ukraine “Together We Act. Together we are Europe”, which started on May 3 and will last until the end of July 2024 in all regions of Ukraine.
Mrs Evelina talks about how life prompted her to establish a charity foundation and tells us some of the insights on how the work is organised. She also shares some of the touching stories of people she helps.
У Національному музеї історії України проходить виставка, присвячена багатостраждальному місту Маріуполь. На виставці можемо побачити світлини, що показують яким чудовим було місто до повномасштабного вторгнення рф. Фотовиставка «Мій Маріуполь» складається з 30 фотографій, що були створені Маріупольськими фотографами до 24 лютого 2022 року. Мета цієї виставки — через світлини продемонструвати всю красу міста біля азовського моря, коли воно жило спокійним, мирним життям.
У «Мистецькому Арсеналі» проходить виставка робіт українських митців під назвою «Співіснування з темрявою». Виставка присвячена періоду в житті нашої країни з жовтня 2022 до весни 2023 року. Період, коли Україна через ворожі атаки була занурена у пітьму.
У Національному музеї «Київська картинна галерея» проходить виставка, присвячена українським воїнам, що розповідає про їх залізну волю, як вони щодня долають психологічні та фізичні шрами війни. Героями фотовиставки є поранені воїни з різних куточків країни, які зазнали важких поранень та проходять реабілітацію.
Українське кіно має свій неповторний стиль. Завдяки йому можна зрозуміти час, заручником якого став український народ. Ми пригадаємо українське кіно на початку його становлення, як радянська влада боролась проти нашого кінематографа, забороняючи один з найвідоміших українських фільмів, кого можна сміливо назвати батьком українського кінематографа.
Забобони з’явилися на території України ще в дохристиянські часи. Ці вірування були сформовані завдяки спостереженням людей, які хотіли з’ясувати причини та наслідки різних подій.
For Svitlana Pochepets, a resident of Kyiv, the first two weeks of the occupation were the most terrifying in almost two years of large-scale Russian-Ukrainian war. Although the occupiers did not enter the village of the dacha where she lived with her family because of its good geographical location, it was unbearable to leave through a Russian checkpoint, to see the destroyed buildings, the foreign flag and to hear the enemy language.
The history of the modern Donetsk region has deep roots intertwined with the history of the Ukrainian people. Russian occupiers faced resistance from the pro-Ukrainian movement in Donetsk.
В зимових святах європейських країн ховається код пращурів — християн з язичницьким корінням. Це звичаї, які роблять нас самостійним народом, і тому вони в свій час були особливо небезпечними для Росії. До Різдва розповідаємо про те, як українські традиції змінювали в СРСР та Російській імперії.
На виставці представлено шість робіт. Всі вони чіпляють за живе і б’ють по незагоєним ранам, нагадуючи кожному, що війна триває
Перше куди повела цікавість був аудіофайл Леона Зейделя і Ельзи Губанової “Чому ми завжди співаємо сумних пісень?”. Ця аудіоробота – архів індивідуальних переживань, складених із звуків у одну історію. Вона об’єднує голоси та емоції у звуковий меморіал колективного досвіду війни
