UA
EN
Уже більше місяця, майже з самого початку війни Херсон і область перебуває під окупацією російських військ. Це місто не несе суттєвого стратегічного значення для росії, щодо нього готували інший план – створення так званої ХНР – Херсонської народної республіки. Так би мовити не відступати від традицій: провести фейковий референдум, назнімати акторів (начебто херсонців), які просять їх врятувати, ввести в обіг рублі і так далі. Та яка невдача – такі події не входили до планів самих херсонців. Що ми маємо зараз? «Референдум» повністю провалився, декілька десятків акторів, завезених з Криму, просто злякалися багатотисячного мирного мітингу українців і розбіглися. Зняти на відео херсонців, які безмежно вдячні російським «асвабодітєлям» і які стають у чергу, аби узяти орківську гуманітарну допомогу також не вийшло. Її просто ніхто не бере. Херсонці не зважають на нестачу деяких продуктів, на їх надзвичайно завищені ціни, натомість вони скандують «Привезли цю олію – нею і підпалимо ваші БТРи!». Рублі також не вдалося ввести, лише у декількох населених пунктах області пенсіонерам видають пенсію в рублях і вони йдуть міняти їх на гривні.
Проте все ж Херсон залишається окупованим. Орки вільно пересуваються містом, викрадають активістів, військових з АТО, журналістів, виламують двері мирним жителям, виносять продукти з херсонських магазинів, ґвалтують дівчат. Тому херсонці, які не можуть миритися із свавіллям російської армії та постійними вибухами в області, вирішують виїжджати з Херсону. Мер міста Ігор Колихаєв на початку квітня сказав у інтерв’ю, що виїхали близько 15% херсонців, а це більше 50 тисяч. Багато просто бояться виїжджати, тому що дорога через російські блокпости може бути невиправдано ризикованою. Сьогодні це лотерея – пощастить або ні.
Херсонці бояться виїжджати з міста через декілька причин. Перша та найголовніша – це власне орківські блокпости. Їх, аби доїхати до підконтрольних Україні територій, варто перетнути не менше п’яти. Це п’ять російських блокпостів із орками, їхніми БТРами, їхніми танками, які їздять в сантиметрі від машин і здавалося у будь-який момент можуть на тебе наїхати, це постійно направлена на тебе зброя. Свавілля орків на блокпостах лише міцнішає, адже вони розуміють, що люди хочуть виїхати, а тому вони відчувають абсолютну безкарність.
Ось, що перевіряють орки на блокпостах:
Документи (перевіряють людину по власній базі, чи не активіст_ка, чи не перебуває в ТРО тощо)
Телефон (перевіряють месенджери, пошту, галерею, смс-повідомлення на рахунок антиросійських висловів, поширення інформації про локацію їх техніки, фото чи відео з мітингів. Будь-яке повідомлення може стати причиною, що вас не пропустять, або навіть коштувати життя).
«Чистили ми усе. На телефоні видаляли додатки, фотографії, діалоги, відписувалися від новинних каналів. Усе мало виглядати так, наче ніякої війни взагалі немає», – Ольга.
Особисті речі (орки можуть вилучити фотоапарат, ноутбук, другий телефон та ін)
Машину (відеореєстратор обов’язково необхідно зняти перед російськими постами, також за умови відсутності документів на машину її можуть просто вилучити та залишити людей посеред поля напризволяще. Деякі херсонці, аби простіше пропустили через блокпост, кладуть у багажник блок цигарок і пляшку горілки (якщо звичайно вийде їх знайти в окупованому місті).
Друга причина, чому херсонці не виїжджають, – це час. У спокійні дні дорога до Миколаєва займала годину-дві, проте зараз, аби проїхати усі російські блокпости, необхідно від 8 годин, інколи дорога займає і 15 годин. Додаючи до цього, ви можете простояти більше 5 годин у колонні авто на 600-700 машин, а потім вас просто розвернуть, тому що скажуть, що тут скоро буде «гаряче» і пощастить, якщо пропустять назад у місто.
«Нас зупинили. Сказали стійте, зараз тут почнеться обстріл. А ми стоїмо просто посеред поля. Все ж над нами змилувалися, тому що у нас діти були і дозволили останнім проїхати до Херсону. А так могли просто там залишитися», – Влада.
Чому ще херсонці не виїжджають, так це через емоції, які супроводжують тебе протягом усієї довгої дороги. Майже усю дорогу ти знаходишся без зв’язку, у повній невідомості, не знаєш, що буде через 5 хвилин. Додайте ще й безліч історій про те, як машини просто розстрілюють, або водії потрапляють на міни. Уся ця атмосфера чинить дуже сильний психологічний натиск на людину, особливо якщо їй доводиться думати не лише про себе, але й про свою родину. Їхати необхідно у колонні з однаковою швидкістю, іноді навіть під 100 кілометрів на годину. У водія може випадково від нервів нога натиснути на педаль газу, що і спричинить появу десятка автоматів, направлених на машину.
«Орки дуже ввічливі, принаймні із дітьми та жінками. Нічого не конфіскували, хоча казали, що можуть забирати алкоголь та цигарки, тому на всякий випадок це було напоготові. Із чоловіками жорсткіше. Змушують роздягатися, шукають різні татуювання, питають чи військовозобов’язаний», -Юлія.
А що, щодо самих орків? Вони веселі, шуткують, фліртують. Постійно повторюють, що не переймайтеся, вже зовсім скоро усе буде добре, ми тут наведемо порядок, врятуємо вас. Орків навіть дуже ображає, коли ти показуєш свій страх, вони починають гніватися і казати «Чого ви боїтеся? Ми вас рятувати приїхали!». Дійсно,чому…
Звичайно, знайдуться завжди і ті, хто прикриваючись благою метою допомогти, шукають власну вигоду в окупації міста. Так, з Херсону можна виїхати не лише на власній машині, можна звернутися до перевізників.
«У мене сьогодні брат виїхав. До Миколаєва дістався за годин 10. Я також буду намагатися виїхати на днях, проте перевізники, яких я знаходила, кажуть про 500 доларів з людини. У мене просто немає таких грошей, тому і сиджу тут», – Саша.
Сьогодні ЗМІ приділяють недостатньо уваги окупації Херсону. Недостатньо висвітлюють усе те, що пересічним громадянам доводиться переживати. Мужності херсонців позаздрив би кожний. Десять тисяч місцян виходять на мирний мітинг на центральну площу, не бояться ні куль, ні танків, ні БТРів. Вони просто розуміють, за що вони стоять. Гадаю, Херсон сьогодні більше ніж місто-герой. Це місто – символ віри та незламності українського духу.