Передумовами зародження діджиталізації найчастіше вважають винайдення комп’ютера і мережі Інтернет. Перший комп’ютер було винайдено в 1946 році, але спочатку вони могли займати площу ледь не цілого спортивного залу. Лише з часом їх розміри зменшилися до більш типовних нині.
З 1957 року група вчених у США працювала над втіленням задумку з надійної передачі та прийому інформації за допомогою комп’ютера, у результаті їм вдалося це належним чином виконати 1 вересня 1969 року у Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Назвали її ARPANET. Лише через 4 роки після її запуску, вона стала міжнаціональною. Ще близько 10 років пішло на стандартизацію протоколів даних і вже скоро за нею закріпилася вже відома назва “Інтернет”.
Згодом ще одним важливим кроком стало створення W3C – Консорціуму Всесвітньої павутини у 1995 році.
Перша електронна газета з’явилася в 1990-му під назвою «The Electronic Club». Уже за п’ять років кількість таких видань зросла до сотні, а також почали виходити електронні версії журналів, зокрема Businessweek і Editor & Publisher, та створюватися сайти інформаційних агентств, як-от Associated Press. На той час новинні вебресурси були здебільшого онлайн-архівами коротких заміток, перенесених із друкованих видань. Лише після найбільшого терористичного акту в м. Оклахомі (США) у 1995-му журналісти почали публікувати всю доступну їм інформацію в мережу і створювалися «новинні групи», що мали інформацію з дня події та мали на меті допомогти жертвам.
Спочатку медіа лише оцифровували свої друковані напрацювання і розміщували в мережу, а вже до 2010 року понад 10 тисяч газет з’явилося там в електронному вигляді. Деякі навіть вже припинили роботу з друкованими матеріалами, почали створювати веб-сайти і власні специфічні видання яких не існувало до цього в друкованому форматі.
Історію інтернет-телебачення поділяють на 2 періоди:
1. 1992-початок 2000-х років – дослідження і експерименти з відеотрансляціми. Перша виставка інтернет-мовлення “Експо-1998” відбулася у США.
2. Після 2001- го – після впровадження технології Web 2.0.
Digital-журналістка Катерина Романенко зазначає, що дана версія Інтернету дає змогу створювати інтерактивні сайти з якісним дизайном, які легко знаходяться через пошукові системи. Також вона дозволяє розробляти мобільні додатки, здатні зберігати, відображати й оновлювати інформацію в реальному часі за допомогою спеціальних інтерфейсів.
Онлайн-радіомовлення зародилося в США у 1993 році з проєктом Internet Talk Radio, запущеним IMS (The Internet Multicasting Service). Першу офіційну трансляцію здійснило студентське радіо WXYC університету Північної Кароліни. А вже через два роки виникла програма RealAudio від Progressive Networks, що значно покращила якість звуку та дала змогу зберігати трансляції для повторного прослуховування, що стало важливим для розвитку інтернет-радіо.
У середині 90-х років почали з’являтися перші системи обміну повідомленнями, соціальні мережі, блоги та онлайн-енциклопедії, що стали важливими інструментами цифрової епохи.
Першою популярною платформою для миттєвого обміну повідомленнями була ICQ, запущена в 1996 році ізраїльською компанією Mirabilis. Вона залишалася популярною до середини 2000-х завдяки простоті використання, можливості економії на SMS, функції офлайн-повідомлень і доступності на телефонах. В Україні ICQ використовували ще понад десять років, проте з появою нових месенджерів її популярність знизилася.
Одночасно розвивалася культура блогів. Перший безкоштовний сервіс для створення блогів Blogger пропонував простий і зручний інтерфейс, популяризуючи свободу слова та використовуючись як для особистих, так і для освітніх цілей.
Соціальні мережі почали активно розвиватися з використанням технології “Коло друзів”, яка сприяла інтеграції користувачів у спільноти. Їх популярність зростала щороку, адже вони ставали ключовими платформами для соціалізації, комунікації та налагодження зв’язків.
Такий стрімкий розвиток діджиталізації був непередбачуваним, але загалом ідеї втілення були успішно виконані та вплинули на роботу медіа.
