UA
EN
Спочатку росіяни хочуть домовитись, а потім проводять обшуки і “пришивають” статті. Ескендер Барієв, член Меджлісу кримськотатарського народу, розказав свою історію війни. Розповідаємо, як переживають окупацію кримські татари та ті, хто їх представляють.
Взято з Кримськотатарського ресурсного центру
Як кримські татари повертались додому та жили до вторгнення 2014-го.
Кримські татари почали повертатися на рідну Батьківщину з 1989 року. Вони намагалися повернутися до Криму і в 1970-х роках, і в 60-х, коли був знятий режим спецпоселення в 1956 році. Але можливості такої не було, тому що під грифом «Секретно» була заборона для кримських татар поселятися на рідній Батьківщині. В 1990-х роках кримські татари в першу чергу займалися облаштуванням, тобто треба було отримати ділянку, житло або знайти роботу. Багато кримських татар, навіть ті, хто мав наукові ступені або вищу освіту, багато хто працював на ринках. Кримські татари почали відроджувати і свій театр, і засоби масової інформації, фольклорні ансамблі та інше. Почали змінюватися покоління, були створені програми, щоб кримськотатарська молодь могла отримувати освіту в інших вузах. Покоління виростало і вже в Україні намагалося вивчати українську мову, щоб спілкуватися і отримувати вищу освіту і в інших містах України.
Взято з 5 каналу
Крим і тільки Крим. Життя Ескендера до вторгнення.
Я закінчив школу в Узбекистані в 1991 році і потім повернувся в Крим. Я не хотів навчатися в інших містах. Наприклад, у мене була можливість залишитися в тому місті, в якому я народився і прожив 17 років. Це місто Наманган в Узбекистані. Я повернувся в Крим. Як і всі кримські татари, я хотів жити в Криму, хотів облаштовуватися тут, хотів отримати вищу освіту в Криму і тільки в Криму. З 1994 року я початок ініціювати кримськотатарську молодіжну організацію. В мене є дружина, я одружився в Криму, одружився на кримськотатарській дівчині. До речі, до 2014 року я координував Кримську молодь на Майдані Незалежності в 2004-2005 роках.
Ігноруємо референдум. Що сталося на початку війни?
Коли почалися оці події [вторгнення росії в 2014 році- TR], я знаходився на цей час в Криму. Я був одним із прибічників тої політики, щоб ми не підтримували, а ігнорували референдум. В 14-му році ми проводили активну роботу, аби наші співвітчизники не схилялися до жодних політичних настроїв, які ініціюють окупанти. Ми ігнорували не тільки референдум, а й працювали з людьми, аби ті не брали участь в місцевих виборах, у виборах в держраду так званої Республіки Крим, місцеві ради. Я ініціював створення Комітету захисту прав кримськотатарського народу. Ми почали в Криму фіксувати порушення прав людини. Ми проводили раз в тиждень прес-конференцію, де говорили про те, як порушуються права людини в окупованому Криму. Ми ініціювали різні заходи, щоб говорити про права людини на території Криму. Нам заважали, нам не давали це проводити, нас постійно провокували.
Взято з Кримськотатарського ресурсного центру
Забути про геноцид за 3 мільйони рублів?
На початку окупації окупанти намагалися з нами домовитися, з кримськими татарами. В березні 2012 року мені пропонували 3 млн рублів (тобто сто тисяч доларів на той час). Вони зателефонували до мене, сказали, що у вас є організація, у вас є рахунки на організацію, давайте ми на ваш рахунок скинемо гроші.
Я говорю: “А що за гроші, які гроші, звідки вони?” Вони говорять: “Для розвитку Криму.” Я говорю: “А яким чином треба там звітуватись за ці гроші?”
Вони мені відповіли, що звітуватися не треба. Я сказав, що ці гроші, за які звітуватися не треба, я не беру, ніколи не брав, і не буду брати.
В квітні до мене звернулися одні знайомі. Вони сказали, що зі мною хочуть зустрітися представники громадських організацій Російської Федерації. Коли ми сіли спілкуватися, вони почали пропонувати мені: давайте будем разом займатися підготовкою патріотичного виховання кримської молоді. Вони мені сказали, що мають прямі зв’язки до фонду президента Російської Федерації і можуть постійно отримувати звідти гроші. Я їм сказав: “Ваше бачення або ваша свідомість про патріотичне виховання, і моя свідомість, мій досвід, вони різняться. Якщо ми будемо робити так, як я звик виховувати молодь, вас це не буде влаштовувати.”
Останній раз, коли вони намагалися зі мною поспілкуватися, це був кримський політолог Форманчук. Коли ми спілкувалися понад двох годин, він почав мені говорити: “Чому вам, кримським татарам, потрібна ця Україна. Вона бідна, вона не достатньо допомагає кримським татарам по облаштуванню, по поверненню на Батьківщину, вони не вирішують ваше політичне питання. Росія багата, в неї багато грошей, для Росії там вирішити кримськотатарську проблему – це не питання взагалі.” Я сказав йому: “У кримських татар є свіжа рана. Нас понад 50 років звинувачували в зраді, співпраці з фашистськими загарбниками. Був геноцид, були знищення.”
Взято з АрміяInform
рф і нелояльна частина населення
Я в Меджлісі жорстко говорив, що нам не треба ні про що домовлятися з окупантами. Вони будуть робити все проти кримських татар. Меджліс почав закликати кримських татар не брати участь в референдумі та інших політичних подіях на підтримку Російської Федерації. Окупанти почали розглядати кримських татар як нелояльну частину кримського населення.
І розпочались переслідування. Вони заборонили всі засоби масової інформації кримськотатарські, такі як ATR, Lâle. За період окупації – 264 особи політв’язнів і переслідуваних за кримінальними справами, 188 з них – це кримські татари. Тепер за якими статтями вони переслідуються. Ну, по-перше, стаття «Хізб ут-Тахрір». Вона заборонена законодавством Російської Федерації як терористична організація. Тому за нею вони починають переслідувати людей, які більше виконують стовпи ісламу або візуально мають до нього відношення. Що стосується більш світської частини, вони переслідуються через призов до порушення цілісності Російської Федерації. Зараз в місцях несвободи знаходиться 21 особа по звинуваченню в причетності до Батальйона імені Номана Челебіджіхана [добровольчий кримськотатарський батальйон – TR]. В червні 2022 року його визнали як терористичну організацію. Таким чином вони намагаються залякувати, щоб кримські татари від’їжджали з Криму. Така політика була і після анексії Криму в 1783 році, і в 19 сторіччі, і в 20-му. Зараз ми бачимо цілеспрямовану політику, щоб як можна більше кримських татар покидали Крим.
Не повернувся додому через звернення
В 15-му ми ініціювали конференцію Комітету захисту прав кримськотатарського народу, і вони [росіяни – TR] провокували всіх нас, щоб потім заарештувати. Після цього ми, три координатори, поїхали до Стамбулу. Звідти ми відправили звернення від нашої конференції до президента Туреччини. Ми повернулися в Київ, направили звернення до президента України і до генерального секретаря ООН. Коли вже збиралися їхати назад до Криму, то нам повідомили: щодо нас відкрито кримінальні справи і нам небезпечно повертатися, бо заарештують. Тому ми залишилися уже в Києві, і донині я продовжую працювати в столиці.
Взято з LB
Настрої сьогодні
Абсолютна більшість кримських татар підтримує Україну і чекає на неї. З початком повномасштабної агресії, більш того, з початком тих «бавовн» [вибухів з українського боку – TR], які відбувалися вже в серпні 2022 року, настрій у людей піднявся. Вони почали розуміти, що в України є шанс повернути Крим, і що її підтримує міжнародне суспільство, західні країни, а Збройні Сили України можуть робити спротив російській армії.
Але є й інші тенденції. З лютого-березня 2022 року кримські татари почали задумуватися про те, як сховати своїх дітей призовного віку. Почали ховати в Криму або відправляти за межі країни. Або родинами від’їжджають з Криму. Але не у всіх є така можливість, не всі родини мають гроші.
Це не дуже добре, на мій погляд. Якщо вони поїдуть, не факт, що повернуться до України. Коли ми говоримо про майбутню реінтеграцію Криму в Україну, нам потрібно, аби більше людей в Криму були проукраїнськими. З іншого боку, нам треба, щоб наші хлопці не були в лавах російської армії і не воювали проти України.
Ми прагнемо, щоб кримські татари відмовлялися підписувати військові контракти. В першу чергу вони направляють в Україну тих, хто підписав контракт.
Попереджаємо власника через “Z” на машині. Спротив.
Кримські татари створюють супротив, наприклад, коли відмовляються обслуговувати російські військові камази. Або відмовляються в кафе обслуговувати російських військовослужбовців. Чи відмовляються ставити пісні «За Донбас». Ставлять музику «Червона калина» на весіллях, на якихось там зустрічах. У кримських татар є музика «Хайтарма», і на базі «Червоної калини» створили «Хайтарму-Червону калину» і ставлять цю музику на весіллях. Можуть зробити напис або зірвати «Z» з автомобілів. От, наприклад, в Кримськотатарський ресурсний центр надають інформацію про автомобілі, які використовують літеру «Z». Ми збираємо інформацію про власників. Попереджаємо їх через соціальні мережі, ці люди будуть нести відповідальність за те, що використовують знаки, які символізують злочини проти людяності на території України.
Мітинг кримських татар в Чонгарі Херсонської області. Взято з BBC
На всіх фронтах борімося з рабством
«В Криму почалось – в Криму і завершиться». Нам треба всім: і кримським татарам, і українцям, і представниками інших народів-громадянам України, об’єднуватися і бути солідарними. Зараз проводиться боротьба добра зі злом, демократії з авторитаризмом, з яким боролися наші батьки: і українські, і кримські татари. Зараз ведеться боротьба свободи з рабством. Нам треба бути солідарними, боротися, звільняти наші території. Тільки тоді ми можемо мати гарантії на те, щоб зберегти і розвивати свої ідентичності, наші мови, наші права, наші культури. Тому я хочу звернутися до всіх українців: нам треба боротися на всіх фронтах, зі зброєю, на дипломатичних фронтах, в інформаційних напрямах. Я впевнений, що ми переможемо, тому що Бог і правда з нами.