Марія Супрун – авторка проєкту “Давайте перевіремо” на вінницькому телеканалі “ВітаТБ” – провела багато перевірок резонансних новин з популярних телеграм-каналів, вайбер-груп та ТікТок-акаунтів. Вона також надавала поради експертів, як ідентифікувати “неякісну” інформацію. Проєкт створений спільно з Національною асоціацією медіа. Марія із задоволенням поділилася, як їй разом з командою вдалося втілити такий проєкт, і які результати він приніс.
Маріє, розкажіть, як з’явилася ідея зробити такий цікавий формат шоу?
Це був проєкт Національної асоціації медіа. Ми його у співпраці робили. Вони давали формат, ми, звісно, його підлаштовували під себе. Його суть в тому, щоб частина з п’яти новин були правдивими, а частина – фейкові. Ми виходили з цими новинами в місто, зачитували ці новини перехожим і просили визначити, що тут правда, а що – брехня… Не просто відповідь, а пояснення – чому на їхню думку це правда або ні. Ці ж новини подавалися на розсуд аудиторії в соцмережах. У нас до виходу програми додатково була статистика не тільки від перехожих, а і від користувачів Інтернету.
А потім в ефірі ви якось коментували новини?
Ми показували новину, давали інтригу глядачу, а потім відповідь. А далі розповідали, чому це правда та як потрібно перевіряти на правдивість: офіційні джерела, який алгоритм перевірки, що має насторожити – це все ми давали. Якщо це був фейк, то ми розповідали, як він був створений. І це було найцікавіше. Тому що ми розповіли не тільки про ознаки, але й для чого цей фейк взагалі “запустили” в наші голови, чого хоче досягти російська пропаганда саме цією інформацією. І власне цим проєкт був і цікавий.
Чи було складно над ним працювати?
Дуже складно й надзвичайно цікаво. Для того, щоб виловити фейки, я попідписувалася на ворожі Telegram-канали, навіть шуткувала, що, якщо СБУ перевірять мене, які сайти я відвідую через VPN, то до мене буде багато запитань. Я вже знала багато ознак фейків, я їх бачила вже “на око” і далі розслідувала, як це було зроблено. Якщо це був фейк з ілюстрацією – я користувалася різними пошуковими і фактчекінговими системами з розізнавання геолокації, перероблення фото. Якщо це було відео, яке подавалося, наприклад, як щось інше – я знаходила першоджерело, дати… Багато насправді було зроблено роботи.
А розкажіть більше на прикладах – як воно, робити фактчекінг?
Надзвичайно цікавий кейс про “мракобесіє”. Це був період, коли активно ширилися новини про московський патріархат, про те, де виявляли склади боєприпасів. Як священики були агентами Кремля також. Так як ми їх виявляли і подавали в нашому інформаційному полі, як зрадників, так і була протидія від Росії цілою “армією фейків”, які нас намагалися видати як антиморальну та антирелігійну націю. Один фейк, на який я натрапила, це був жах: відео з церкви, яке вони назвали “Мракобесіє”. Це кадри, де священослужителі в церкві влаштували такий хаос – громили меблі, били посуд, несамовито кричали… Ну щось схоже, що відбувається на концертах, але це все подали, як “мракобесіє” в українських церквах.
Оце так! Дійсно росіяни й до такого могли додуматися. І як ще довели, що це брехня?
Зрозуміло, що це був фейк, були всі ознаки. Але розкрутити його мені було надзвичайно непросто. Я почала шукати першоджерела, але результату не мала. Я прочитала коментарі. Окрім гнівних коментарів, писали, що це нібито проводили якийсь із обрядів у Греції. Я почала шукати. Безрезультатно. Запитала у священиків – вони, на жаль, не допомогли, бо самі були шоковані. Я зробила запит в Google грецькою мовою з різними маркерами, і саме після цього вийшла на якісь невеличкі зачепки.
І власне виявилося, що це обряд, який відбувається в Греції напередодні Великодня. Таким чином вони відтворюють землетрус, який відбувався нібито на горі перед Воскресінням Ісуса Христа. І тільки розсекретивши цю всю історію, я знайшла саме відео – там було в корзині лаврове листя, а відомо, що в Україні лавр не використовується в церквах.
Можливо російську дезінформацію про владу України ви теж розглядали та спростовували?
Один цікавий фейк був пов’язаний з Володимиром Зеленським. Метою була його дискредитація, виставити його як наркомана й неадекватного політика. На площі в Мілані буцімто становлений інтерактивний сіті-лайт, де ніби надруковане обличчя Зеленського і в ніздрі йому можна вставити скрчену купюру. От на кшталт, що збирають гроші йому. І ось така історія – своєрідний факт приниження. Як я його розсекретила – я зайшла на онлайн-ресурси цієї площі, побачила по камерах спостереження, що такого там не відбувається. Крім того ми перевірили це все – на тіні й різні нюанси – і зрозуміли, що це просто врізка і це довели.
Ще один фейк пов’язаний із Зеленським – нібито на виставці в Парижи виставили арт-об’єкт – великий ніс, що їздить по підлозі і занюхує порошок. Я знайшла згадки в європейській пресі про саме цю інсталяцію. яка була насправді набагато раніше презентована, знайшла виставку, знайшла назву й Instagram художника та опис цієї інсталяції. Вона абсолютно ніяк не стосувалася Зеленського, а була просто про таке негативне суспільне явище, як наркоманія.
Були фейки, які дійсно поширювалися в українських медіа? Чи знаходили ви такі приклади?
Цікавий фейк, до речі, розсекретила, з французькою міністеркою та її фото на обкладинці PlayBoy. І попалися мені на цьому обмані навіть українські такі порядні медіа, як Детектор Медіа, ТСН, які виставили в себе неправдиву історію.
Які ваші загальні враження від роботи над проєктом?
Насправді для мене це був дуже кайфовий проєкт, така професійна віддушина, де я відчула свою значимість як людини, як журналіста, повправлялася в інструментах. Я відчувала користь від того, що я роблю І той проєкт дуже вчансний, тому що саме тоді фейки надзвичайно поширювалися в Україні, люди ще не вміли їх бачити та розрізняти. Навіть зараз нібито ті фейки застарілі, але інструменти, якими потрібно перевіряти інформацію та розуміння того, для чого це робиться та як це діє на наші голови – він актуальний досі.Тому я пишаюся цим проєктом і він реально дуже крутий. І я готова ділитися досвідом.
