Глибокі фейки, автоматично згенеровані новини, маніпулятивні боти в соцмережах…. Багато вже таких матеріалів бачили сучасні медіа. Тому питання, як поєднати людську роботу фактчекерів, можливості штучного інтелекту та вимоги цифрової безпеки, стає одним з центральних для майбутнього журналістики.
Штучний інтелект уже зараз активно входить у практику українських фактчекерів. Журналісти дійсно використовують набір інструментів, які допомагають швидко виконувати рутинні операції. Завдяки таким рішенням фактчекер може за короткий час переглянути набагато більше контенту, ніж раніше, а отже швидше реагувати на ворожі вкиди.
Про це саме з іншого боку говорять і практики українських медіа. У статті Олени Суліковської описано, як великі редакції на кшталт “Суспільного” та “Української правди” впроваджують власні політики використання штучного інтелекту:
Однак практика показує, що штучний інтелект не робить матеріали замість журналіста та не вирішує, де правда, а де брехня. Він виступає фільтром і підсилювачем людської роботи, допомагає знайти те, на що варто звернути увагу. Але остаточний висновок щодо правдивості залишається за журналістом.
Проте, якщо журналіст використовує численні онлайн-інструменти, зберігає матеріали у хмарі, спілкується з джерелами водночас іноді користується новими ШІ-сервісами, то будь-яка помилка у цифровій гігієні може коштувати дуже дорого. Штучний інтелект для фактчекінгу дійсно створює додаткові ризики. StopFake, наприклад, попереджає, що під час розслідування чутливих тем не варто завантажувати небезпечні документи в чат-боти та інші сервіси.
Якщо журналіст нехтує цією порадою, дані можуть потрапити до сторонніх осіб або стати частиною бази для навчання моделі. У поєднанні з недостатнім рівнем цифрової грамотності це відкриває ще один фронт для атак.
Хотілося б зазначити, що майбутнє фактчекінгу в Україні формується на перетині трьох вимірів: стандартів журналістики, технологічного розвитку та безпеки. Для України, яка живе у стані повномасштабної війни, це питання відповідальності. Журналісти можуть користуватися ШІ, однак “гра має бути чесною”. Усе ж таки стандартна журналістика та культурою цифрової безпеки повинна переважати в роботі фактчекерів. Більше потрібно думати й аналізувати, а ШІ може лиш зробити фактчекінг швидшим і доступнішим для суспільства. Але лише за умови, що в центрі цієї системи залишатиметься людина! Не варто дуже сильно покладатися на новітні технології, доки наші голови ще працюють краще.
