Киселівська Анна

«Молодь — це наше майбутнє» — саме з таким стереотипом бореться наша героїня Лілія, намагаючись довести, що молодь — це не тільки майбутнє, а й теперішнє. Її шлях почався ще зі шкільного самоврядування, де вона разом з однолітками організовувала свята та допомагала вчителям, хоча дорослі не завжди в неї вірили. На цьому її робота з молоддю не закінчилася — вона продовжила вже в молодіжній раді, а згодом і в аналітичній роботі, досліджуючи молодіжну політику за кордоном та в одеській коаліції НУМО. Зараз це людина з величезним досвідом роботи з молоддю, волонтерства та організації заходів.

Війна торкнулася кожного з нас. Усі змінилися, змінився й устрій організацій. Цей матеріал буде присвячено змінам, які торкнулися нашої героїні — Марти Чебан у її волонтерстві з початком війни. Як змінювалося середовище, у якому вона виросла; як усередині великої спільноти проявились конфлікти й розбіжності в поглядах; як демографічні втрати вплинули на саму структуру організації; як вона особисто переосмислила свою роль — спробувала новий для себе вид волонтерства після перерви та чим живе зараз.

Для одних волонтерство почалося з війною у 2014 році, а для інших — у 2022-му. Проте волонтерство було й раніше — це незаперечний факт. Просто мало хто знає, яким воно було тоді. Наша героїня — Марта Чебан — волонтерка до глибини душі. Це вже спосіб її життя, який вона обрала задовго до того, як це стало масовим явищем. Усе починалося в Тернополі, у ті роки, коли волонтерство ще не було модним чи популярним — коли людей, готових допомагати безкоштовно було дуже мало. Проте наша героїня почала й не тільки почала, а й продовжила діяти далі.

Нерубайське — звичайнісіньке передмістя Одеси, в якому до 24 лютого 2022 року життя текло розмірено й передбачувано. Родини, діти, літні люди — кожен мав свої турботи, плани, маршрути. Дорослі поспішали на роботу, молодь збиралася в кав'ярнях, пенсіонери гуляли вздовж вулиць. Здавалося, нічого не віщувало якихось кардинальних змін. Та одного лютневого ранку все змінилося на "до" і "після".

Інклюзивна освіта набула особливої актуальності в Україні з початком повномасштабного російського вторгнення. Внаслідок ракетних обстрілів та воєнних дій кількість людей з інвалідністю суттєво зросла, створюючи нові виклики для системи освіти.

Війна змінила долі багатьох підприємців, змусивши їх залишити рідні міста, пристосовуватися до нових умов та починати все з нуля. Але навіть у такий складний час вони якимось чином знаходять сили та мотивацію для відновлення своєї справи. Розповідаємо сьогодні історію власника кав’ярні «Люблю каву», який попри окупацію Херсона, обстріли та відключення світла не лише зберіг свою кав’ярню, але й відкрив нову в іншому місті.

Одещина — це найбільша область України, де зібрано багато різних культур. 2 листопада на території Одеської кіностудії об’єдналися представники з різних територіальних громад Одещини, щоб провести разом з відвідувачами перший в Одесі фестиваль "Арт-вікенд".