“Перемогу, як і освіту, в цьому житті треба здобувати” - Анастасія Самойленко

Надзвичайно важким викликом для сфери освіти в Україні стала повномасштабна війна. Понад тисячу закладів освіти, серед яких школи, коледжі та університети, було зруйновано чи пошкоджено російськими окупантами з початку вторгнення. Особливо вражає стійкість та незламність молоді України, яка попри складні реалії війни, не лише здобуває освіту, але й допомагає наближати нашу перемогу.

“Освітній фронт” – так називається ініціатива української студентки Анастасії Самойленко, де можна вивчати математику за донат ЗСУ. В інтерв’ю Анастасія розповідає про свій проєкт, навчання в умовах війни та  важливість роботи для перемоги. 

“Мене звати Анастасія Самойленко. Я – студентка 3 курсу, спеціальності “Середня освіта (Математика)” факультету математики, інформатики та фізики Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. З першого курсу беру активну участь у студентському самоврядуванні, наразі є головою Студентського парламенту факультету. Із цього навчального року також працюю у репетиторському центрі, викладачем з математики.

Одночасно з цим, разом з командою розвиваємо проєкт “Освітній фронт”. Інформація про проєкт розміщена в соціальних мережах Instagram (osvitniy_front) та ТікТок (osvitnij_front). Щотижня анонсується певна тема з курсу шкільної математики. Бажаючі опанувати цю тему, поглибити знання, пишуть нам в директ, надсилають підтвердження оплати та отримують посилання на урок. Після заняття ми даємо домашнє завдання. Ті, хто хочуть отримати фідбек щодо рівня засвоєння матеріалу, можуть надіслати розв’язання завдання, ми перевіримо, пояснимо, де допущені помилки та надсилаємо на доопрацювання. Оплата за заняття – донат на потреби ЗСУ.

Над проєктом ми працюємо більше, ніж півроку, хоч і з паузами. Його головна місія – якісно надавати освітні послуги, перетворити знання у зброю. Справді, ми добре бачимо, що останні роки негативно впливають на якість освіти. Ми хочемо, попри обставини, навчатись і навчати, щоб діти, молодь зростали освіченими.“

Як у вас виникла ідея проєкту “Освітній фронт” та яка його головна місія?

Це доволі незвична історія, яка почалась у червні 2022 року. У рамках дисципліни “Алгебра і теорія чисел” ми отримали завдання: командою (групою з 4 студентів) створити навчальне відео з певним цікавим сюжетом, у якому пояснюємо розв’язання задачі. Захист проєкту проходив у формі турніру.

Червень 2022 – саме той період, коли ти вже усвідомив, що йде війна, і більшість думок була ‘’як допомогти? як прискорити перемогу?’’. Наша команда запропонувала ідею: розбити розв’язання задачі на кілька частин (кроків), кожен успішно виконаний крок ми асоціювали із звільненими ЗСУ територіями.

Після завершення турніру я подумала, а чому б не конвертувати знання в перемогу. Освічену націю неможливо перемогти. Ми вільні, бо вміємо самостійно аналізувати і робити висновки. А критичне мислення, особливо в час, коли поширюється багато дезінформації, необхідне. Водночас, навчання за донат – це могла б бути наша реальна допомога на потреби наших бійців.

Обговоривши цю ідею між собою, ми поділились ідеєю з Требенко Оксаною Олександрівною, викладачем з дисципліни ‘’Алгебра і теорія чисел’’. Але для нас то була розмова не з викладачем, а однодумцем. Саме Оксана Олександрівна посприяла виникненню проєкту ’’Освітній фронт’’.

Ми не були впевнені, що ідея – унікальна і зацікавить певну аудиторію.  Є багато онлайн шкіл, є досвідчені репетитори, а ми – лише студенти. Оксана Олександрівна повірила в проєкт, підтримала ідею, поділилася досвідом, як краще організувати, адже завжди є багато ньюансів.

Для нас ця підтримка була дуже важливою.

І я дуже вдячна Оксані Олександрівні, що вона завжди підтримує ідеї студентів, радить, як можна їх вдосконалити і щиро вірить у студентів та їхні можливості.

Хто ще з вами у команді, це ваші одногрупники?

У нашій команді, окрім мене, дві людини: Віта та Наталя. З Вітою ми знайомі з дитинства, вона теж з Харківщини. Навчалась вона в Мелітополі Запорізької області, в МДПУ ім. Б. Хмельницького, там же і працювала в НІАЗ “Кам’яна Могила”. Ми з нею зв’язались дивом – вона перебувала в окупації і прагнула щось робити, діяти на користь своїй країні і хотіла спробувати себе у сфері SMM. І саме в цей момент, коли я була в пошуках людини, котра б могла оформлювати візуал сторінки – я бачу Вітину сторіс. Їй сподобалася ідея і ми з нею працюємо з самого початку.

Наталя – студентка 1 курсу спеціальності “Математика”, долучилась до проєкту дещо згодом. Вона бере активну участь у студентському самоврядуванні на факультеті, а, через те, що ми разом працювали над удосконаленням соціальних мереж факультету,  то помітила її та поділилась ідеєю. Наталя підтримала її і зараз активно працює в команді.

Насправді, підтримати проєкт, визнавши, що він – потрібний, нескладно. Але не кожен може на чистому ентузіазмі приділяти власний час проєкту. І я рада, що у нас сформувалася, хоч і маленька, але стала команда, в якій кожен розуміє важливість проєкту, готовий вкладати в нього власний час.

Як виглядає ваша робота з учнями?

Коли ми ще тільки продумували концепцію проєкту, то хотіли створити щось надзвичайно просте у викладенні матеріалу і тим незвичайне. Головний недолік нинішньої освіти — непрактичність знань, недостатня увага розв’язуванню прикладних задач. Водночас, саме застосування знань в реальних ситуаціях мотивує, підкреслює їх важливість і спрощує процес засвоєння.  Важлива і модель спілкування. Наші заняття характеризуються тим, що мають дві основні складові: практичні знання та, таку зараз необхідну, емпатію.

Чи багато вже вдалося зібрати коштів для ЗСУ завдяки такій ініціативі?

На жаль, не так багато, як хотілось би, але ми прагнемо і працюємо над тим, щоб про нас дізнались якомога більше людей, зацікавились.

Як можна іншим долучатися вам до допомоги?

Кожен може долучитись так, як має на те змогу. Можна репостом та поширенням інформації, можна відвідати наше заняття (до речі, в нас заняття кожної неділі), з безпосередньою користю для себе. А, можливо, хтось навіть хотів би долучитись до нашої команди.

Як це бути студентом в Україні під час війни та захищати освітній фронт?

Однозначно важко. Поясню чому. Ти вже повнолітній/я, а значить, несеш повну відповідальність за свої дії. Разом з тим, поки не маєш власної сім’ї і спрямовуєш час на власний розвиток, самореалізацію. Але приходить 24 лютого. З ним – спустошення, загроза, неконтрольовані емоції та події.

Важко концентруватись через постійну тривогу. Але розумієш, що треба навчатись, бо від здобутих тобою зараз знань залежить твоє майбутнє: чи будеш ти професіоналом своєї справи, чи матимеш достатньо знань, щоб будувати, розвивати нашу країну. Тому маєш працювати на власному освітньому фронті.

Майбутнє в наших руках, оскільки надавання послуг, в тому числі освітніх, напряму змінюватиме і будуватиме нашу країну. Кожен має працювати на своєму власному фронті. І для студента – це освітній фронт з довготривалою перспективою.

Згадаймо 24 лютого, де і як вас застала війна?

Я в той час знаходилась вдома, бо було дистанційне навчання. І саме тоді був такий багатообіцяючий період життя. Ми, студентський актив, організували і провели на факультеті Тренінг щодо створення навчального відео, були на такій ейфорії після гарних відгуків учасників заходу. Було стільки планів, задумів, ідей. І все, ранок 24 лютого. Навіть як людина, яка не дуже сильно слідкувала за новинами, я дізналась одразу про початок вторгнення, про те, що росія бомбардує різні об’єкти в усіх містах. В нас припинились заняття на місяць.

На той момент я була головою інформаційного сектору студентського парламенту на факультеті. Пам’ятаєте, це був час активного поширення фейків, щоб посіяти паніку? Розуміючи відповідальність за інформацію, яку транслює наш студентський канал, потребу донесення правдивої інформації до студентів, які на той час знаходились в різних куточках України, присвячувала час пошуку і перевірці актуальної у воєнний час інформації. Ця робота певним чином мене відволікала від звуків вибухів, що лунали з Ізюму та гуркоту літаків над оселею. На щастя, мій регіон не постраждав сильно.

Як ви вважаєте, яка найважливіша місія сучасного українського студента та у чому сила українських студентів?

Головна місія студентства, молоді – це брати відповідальність за вчинки та робити зміни.

А головна наша сила в тому, які ми є. Можливо, прозвучить дивно і романтично, але наше покоління – інше. Воно вільне від травм минулих поколінь (у своїй більшості) та стереотипів, що дійсно унікально — ми виросли свідомими. Наше покоління показало, що байдужості не місце в свідомості не лише молоді, а й кожної людини.  Ми прагнемо дій і готові діяти, беручи відповідальність за всі наслідки. Ні, це вже не підлітковий максималізм, це вибір. Наше покоління активне, вміє адаптуватися. Без перебільшення, я дуже вірю в нас. Впевнена, що ми зробимо те, чим будемо пишатися і ми, і наступні покоління – будемо працювати над розвитком нашої країни.

Як ви переживаєте тривожні емоції під час війни? Де шукаєте сили і натхнення?

Мені допомагає робота, саме викладання. Діти приходять з новими запитами, вони вмотивовані і саме їхнє бажання вчитися надихає і мене.

І прогулянки… Піші прогулянки Києвом. Київ- це моє місце сили та натхнення.  Центр міста, парки, природа, архітектури – вони справді можуть лікувати і відганяти погані емоції.

Також мотивує розуміння, що працювати на перемогу необхідно. Адже,  заради чого тоді наші друзі, рідні, знайомі захищають нас? Заради того, щоб ми склали руки і нічого не робили? Ні, якщо вже почали, то треба продовжувати. 

Анастасія зазначає, що зараз дуже важливо допомагати нашій країні,  адже саме від нас залежить її майбутнє.

“Не варто вірити в думку, що ‘’вони зупиняться’’ – ні, цього не буде. Треба вірити в ЗСУ та свої сили. Зробити вибір, як саме жити в нашій країні. Зрозуміти, якою ми хочемо бачити Україну та робити все для того, аби вона стала такою. Перемогу, як і освіту, в цьому житті треба здобувати. І, що я хочу наголосити, перемога починається з особистих здобутків кожного.  І саме через те, що ми це усвідомлюємо, ми живемо в Україні. Тому лише не опускайте рук і дійте, здобувайте своє і прагніть кращого. Бо саме з цього і починається наша країна. З нас з Вами.

Матеріал підготувала Алла Савчук, студентка ТНУ імені В.І. Вернадського для українського медіа truthfulreporting.org в рамках проєкту  “Герої серед нас”