"Падіння Кабула перетворило Афганістан на клітку для жінок"

Вчителька англійської мови та журналістка, евакуйована з Афганістану до Великобританії, Мурсал Раса Джамілі ділиться своїми думками й спогадами про трагедію в рідній країні.

Кабул, столиця Афганістану

Спостерігаючи за останніми новинами з Афганістану, руйнуванням, розпачем і трагедією, важливо почути думки тих людей, які жили в країні все життя, допоки таліби не захопили владу. Тому ми зв’язались з афганкою Мурсал Раса Джамілі. Мурсал – студентка, викладач англійської мови й журналістка, яка була евакуйована до Великобританії із Кабула разом із двома сестрами. Мурсал ділиться з нами своїми думками про нинішню кризу в її країні.

Я дуже добре пам’ятаю той самий день, коли таліби захопили Кабул. Це сталося близько 10-11 години ранку, до цього все було нормально, люди йшли на роботу, навчання . А потім поширилася новина, що Кабул захоплено талібами. Раптово всі університети, організації були закриті. Люди думали, що все, чого вони досягли, буде знищено. Це був дуже небезпечний час, особливо для жінок, які вранці йшли на роботу у звичайному одязі. І вони боялися, як же повернутися додому, бо тепер місто контролювали таліби. Протягом перших кількох днів таліби удавали, що вони дуже хороші люди, які не бажають нікому завдавати шкоди. Жінки могли носити нормальний одяг. Але потім почались обшуки, побиття жінок, вбивства..

Я думаю, що таліби зовсім не змінилися, вони такі ж, якими були 20 років тому.  Вони обшукують кожні двері, аби зловити людей, на яких націлилися. Вони не цінують меншин, не поважають вірування, змушують носити їхній одяг. Був випадок, коли хлопчика побили тільки за те, що він носив джинси.

Маю сказати, що до захоплення влади талібами ми могли вступити до університету і знайти роботу. У нас було трохи свободи та можливостей. Хоча й траплялись вибухи й була певна небезпека. Але зараз люди в Афганістані дуже стурбовані своїм майбутнім. Там немає ніякої роботи. Багато хто боїться, що може померти від голоду. Всі організації, магазини закриті, новий уряд нічого не платить.

Я взагалі не довіряю талібам і відчуваю, що ситуація буде тільки погіршуватися. Мені дуже шкода людей, які працюють в армії, державних службовців, їхні сім’ї та родичів. Таліби не дозволяють людям фотографувати, знімати на відео, що відбувається і ділитися цим в Інтернеті. Були випадки, коли вони вбивали сім’ї журналістів.

Чи відчуваєте ви, що у людей, які зараз знаходяться в Афганістані, є почуття безнадійності?

Так, я можу з упевненістю це сказати. Багато людей відчувають себе дуже безнадійно. Ви знаєте, що процес евакуації завершиться 31 Серпня, і США не змогли евакуювати багато зі своїх альянсів. Наприклад, я є студенткою американського університету в Афганістані, і мене евакуювали до Британії через роботу. Але більшість студентів досі не евакуйовані, чекають своєї черги. Таліби мають у своєму розпорядженні всю необхідну їм інформацію через Міністерство вищої освіти. Люди бояться, що на них чекає після 31 серпня.

Допоки є Талібан, ти не повернешся? 

Звісно. Так, це егоїстичний вчинок —  покинути свою країну в часи такої кризи, залишити все там лише для того, щоб врятувати себе. Але якби я лишилась вдома, то нічого не змогла б зробити для свого народу. Тому краще бути у  безпечному місці й працювати над собою. І тоді, якщо таліби будуть виведені з Афганістану, я буду щаслива повернутися і служити своїй країні як кваліфікована громадянка.