Кожного разу, коли ти проходиш через підземний перехід, щоразу, коли опиняєшся на вокзалі, ти не помічаєш найголовнішого – це людей, які тебе оточують. Люди з непевною долею сплять на землі практично під твоїми ногами… а ти просто проходиш повз них… 

When we hear the word «war», we think about thousands of dead people, animals, and destroyed cities and villages. When we see the consequences of this war in photos or videos, we feel a huge range of emotions: from pain to horror, from tears to screams. These pictures are difficult to erase from memory. Taras creates these images so that we are not forgotten, so that the war is not forgotten.

Безперечно історія фотожурналістики нерозривно пов’язана з журналістикою в цілому. Це симбіоз, у якому як у живому організмі одне пов’язано з іншим, тож неможливо розглядати журналістику без існування фотографії.

Навіть сьогодні, коли завдяки розвитку новітніх технологій кожна людина навіть далека від сфери журналіста може фіксувати за допомогою телефону ледь не все, що відбувається навколо неї, неможливо недооцінити важливість фотографії на шляху висвітлення будь-яких подій.

У національному центрі «Український дім» у Києві відбулося відкриття виставки «І побачив я» фотографа Олександра Глядєлова.