Донецьк – столиця Донбасу, яка знаходиться на березі річки Кальміус. До початку війни 2014 року це місто було мегаполісом з розвиненою інфраструктурою, квітучим бізнесом, великою кількістю паркових і лісових зон, куди з’їжджалися мешканці України на фестиваль «Червона рута», а також тисячі студентів гуляли на природі після занять в університеті.
Яка була екосистема Донеччина та як вона змінилась після війни – розповідаємо далі.
Природні особливості регіону до початку російсько-української війни.
Від 1991 року, коли Україна стала незалежною країною, у Донецькій області зосереджувалась найбільша кількість хімічних та металурнійних заводів, шахт, але це створювало й забруднення водоймищ та повітря регіону. Проте їх не можна зрівняти з катастрофічною ситуацією, яка почалась через воєнні дії країни-агресора.
Донецька область виділялась ландшафтами та природніми ресурсами, які охоплюють корисні копалини, наприклад, залізну руду, вугілля, крейду, що ставали основою економіки; у лісостепову зону входили заповідники. Це все зберігало біорізноманіття. Якщо раніше екосистема страждала від забруднення через відходи з підприємств, то з 2014 року дії російського війська погіршили ситуацію.
Наслідки воєнних дій для екології регіону
Окупанти протягом десяти років застосовують важку артилерію, авіаційні бомбардування, вибухи мін, що засмічують територію, забруднюють ґрунти токсичними викидами. Основні проблеми ситуації полягають у руйнуванні промислових об’єктів, що призводять до викиду важких металів – свинець, ртуть та інше. Після влучання в підприємства, які зберігали небезпечні відходи або видобували уран, утворились осередки з підвищеною радіацією. Токсичні речовини, наприклад, аміак, нафтопродукти, фенол та інші, почали витікати та потрапляти в середовище через руйнування хімічних заводів. Також все більше викидів у атмосферу надходять через пожежі на підприємствах. Руйнування водосховищ і дамб створило ризик потрапляння небезпечних речовин у річки та воду.
Основним джерелом надходження питної води для всього регіону – річка Сіверський Донець. Хоча на території Донецької області є ще й інші річки, наприклад, Самара. Тут проблемні місця – потрапляння хімічних речовин у водоймища; масштабний викид нафти у воду; влучання та пошкодження системи водопостачання призвело до дефіциту питної води в регіоні.
Протягом всього часу воєнних дій степи та ліси зазнали руйнувань. Велика кількість пожеж призвела до втрати біорізноманіття та зникнення рідкісних видів рослин – судинних – Астрагал Геннінга, водоростей, лишайників – Аспіцилія кущиста, грибів – Бамбузінв Бребіссона, Боровик королівський і тварин – кільчастих черв’яків, членистоногих – Андрена золотонога, Арге Беккера, хордових – Балабан, Боривітер степовий, Вечірниця руда тощо; підвищення рівня ерозії ґрунту та погіршення мікроклімату; зміни кліматичних умов через викиди вуглекислого газу.
Через постійні руйнації та вибухи повітря насичується токсичними речовинами – важкі метали, діоксиди, канцерогенні речовини. Крім цього, підвищується рівень пилу та мікрочастинок. Ці фактори негативно впливають на здоров’я мешканців України та сусідніх держав, що межують з нею.
Як можна посприяти ситуації?
Попри те, що екологія Донецької області зазнає втрат, відновлення екосистеми та покращення становища можливі за умови комплексних дій, зокрема розмінування всієї місцевості, що включає очищення землі від вибухівок і прибирання їхніх залишків; рекультивація території, тобто відновлення зруйнованої місцевості шляхом висаджування рослин та очищення ґрунту, а також водоймищ та річок від хімічних речовин. Створення ще більше зелених зон, щоб зберегти і покращити екосистему, а також відновити біорізноманіття. Крім цього, при відновленні зруйнованих ділянок і підприємств варто впроваджувати сучасні технології.
Отже, вторгнення росії призвело до масштабної екологічної катастрофи у Донецькій області. Їхні дії людство відчуватиме багато років і після закінчення війни, а стан повітря та екології в цілому впливає на рівень життя суспільства як сьогодні, так і наступні століття. Майбутнє регіону зараз під загрозою через радіацію, забруднення води, ґрунту, кисню, природних екосистем.
Відновлення екологічних втрат можливе, але потребує зусиль від держави, екологічних організацій та міжнародних служб. Лише завдяки комплексному підходу можна мінімізувати наслідки та зробити перманентний розвиток Донеччини.
