Попри відсутність чітких універсальних стандартів, провідні видання сьогодні мають якісно розвинену політику виправлення помилок і розгляду читацьких скарг. Дедалі частіше в онлайн середовищі можна побачити, як редактори справляються з власною неуважністю та помилками й повідомляють про них у коментарях, у соціальних мережах або ж через спеціальну електронну адресу чи окремий розділ на їхньому сайті.
Наведемо кілька прикладів того, як ведеться політика спростувань та виправлень статей у провідних іноземних медіа.
The New York Times
Одне з найбільш впливових американських видань, The New York Times, має окремий розділ на своєму сайті, присвячений саме помилкам власних журналістів. Це зокрема виправлення різних неточностей, погано перевірених даних у матеріалах, які були розміщені впродовж минулого дня. Також це можуть бути статті за весь останній місяць, наприклад, найбільш популярні історії, які містили певні помилки за червень (посилання на цей розділ).
The Washington Post
The Washington Post має прописані правила коригування власних помилок у розділі «Політика та стандарти», а саме там є окремий блок «Політика редагування». Підсумувати їхній підхід до власних помилок можна наступним чином:
«The Washington Post прагне до оперативного, точного та повного висвітлення новин. Ми намагаємося оперативно виправляти помилки в матеріалах, опублікованих на цифрових платформах і в друкованому вигляді. Коли ми публікуємо виправлення, роз’яснення або редакторську примітку, наша мета — якомога чіткіше і швидше пояснити читачам, що було помилковим, а що — правильним. Будь-хто має право зрозуміти, як і чому помилку було виправлено. Якщо ми суттєво виправляємо статтю, підпис до фото, заголовок, графіку, відео або інший матеріал, ми повинні негайно опублікувати виправлення з поясненням змін. Якщо наші журналістські матеріали відповідають дійсності, але мова, яку ми використали для пояснення цих фактів, не є настільки чіткою чи детальною, наскільки це потрібно, її слід переписати, а до матеріалу додати пояснення. Роз’яснення також можна використати для того, щоб зазначити, що ми спочатку не звернулися за коментарем або відповіддю, які згодом були додані до матеріалу, або що нове повідомлення змінило наше уявлення про подію. Виправлення, яке ставить під сумнів весь зміст статті, підіймає важливе етичне питання або вказує на невідповідність статті нашим стандартам, може вимагати редакторської примітки й супроводжуватися поясненням того, про що йде мова. Старший редактор повинен схвалити додавання редакторської примітки до статті».
Також на сайті можна знайти окремий розділ під назвою «Надіслати свої редагування». Як читач ти можеш написати імейл або ж зателефонувати представникам видання, якщо помітив якусь неточність.
Візьмемо до прикладу редагування матеріалу від The Washington Post під назвою «Трамп тиснув на слідчого щодо виборів у Грузії в окремому дзвінку, який, на думку юристів, може бути прирівняний до перешкоджання».
У січні 2021 року газета The Washington Post опублікувала доповідь, в якій стверджувалося, що тодішній президент Дональд Трамп тиснув на слідчого з розслідування виборів у Джорджії, щоб той “знайшов шахрайство” на президентських виборах 2020 року. Пізніше були опубліковані аудіозаписи дзвінка, які показали, що цитата була неправильно приписана і вирвана з контексту. Washington Post опублікувала виправлення, визнавши помилку й надавши точний контекст розмови.
Хочемо зацитувати виправлення, яке було додано до історії:
«Через два місяці після публікації цієї статті держсекретар Джорджії оприлюднив аудіозапис грудневої телефонної розмови президента Дональда Трампа з головним слідчим штату з питань виборів. Запис показав, що The Post неправильно процитував коментарі Трампа щодо цієї розмови, ґрунтуючись на інформації, наданій джерелом. Трамп не казав слідчій “знайти шахрайство” і не говорив, що вона стане “національним героєм”, якщо зробить це. Натомість Трамп закликав слідчу ретельно вивчити бюлетені в окрузі Фултон, штат Джорджія, стверджуючи, що вона знайде там “нечесність”. Він також сказав слідчій, що у неї зараз “найважливіша робота в країні”. Заголовок і текст цієї історії були виправлені, щоб видалити цитати, які не належать Трампу».
Associated Press
Провідне інформаційне агентство світу Associated Press має власну вироблену політику щодо внесення правок до своїх новин, її можна переглянути на сайті агенства. Можна виділити кілька важливих тез з цієї політики, які варто прочитати та знати як журналістам, так і звичайним споживачам новин:
Як бачимо з наведених вище прикладів, в західних виданнях є добре розвинута система знаходження та виправлення помилок у такий спосіб, що не втрачається довіра більшості аудиторії. Журналісти зазвичай зберігають місце роботи, визнавши свою провину перед читачем, редакція розʼяснює ситуацію, спростовує попередні висловлювання і працює над новими темами.
Варто розуміти, що, так, всі ми люди й всі припускаємося помилок у професії. Такого роду неточності в журналістських матеріалах далеко не завжди означають якусь упередженість, необ’єктивність автора. Ні, часто це просто неуважність або ж недостатньо глибоке вивчення питання, всіх його деталей та нюансів. Головне – це вміти визнавати ці помилки, коли вони трапляються, оприлюднювати це як факт того, що ви, редакція, були неправі. Як журналісти ми маємо обовʼязок перед нашими читачами надавати тільки найбільш якісну та перевірену інформацію, що доступна сьогодні, і повинні завжди дотримуватись цього принципу у своїй діяльності. Тому й функціонує у медіа така політика знаходження та усунення помилок (як було показано на прикладах The New York Times і Washington Post), яка може виявити якусь неточність і максимально швидко повідомити про це читачам. Ця справа має розвиватись надалі. У нашому дуже складному світі, який намагаємось пояснити та описати, речі завжди змінюються, постійно додаються якісь нові деталі, факти. Тому й зовсім не дивно, що помилки є і будуть з нами, напевно, завжди. Важливо з ними вміло боротися. І, звичайно, ми усі маємо рухатись далі. Маємо розвивати своє вміння працювати з інформацією, аби в майбутньому цих помилок було якомога менше, а наша здатність їх вловлювати як читачів ставала тільки кращою.
