UA
EN
Фото з Facebook-сторінки Лариси Латипової
У Верховній Раді оголосили законопроект про реформування свят 8 березня, 1 та 9 травня. Він передбачає їх скасування на офіційному рівні, натомість запровадження нових свят: 25 лютого – День української жінки (день народження Лесі Українки), 9 березня – Шевченків день, друга неділя травня – День матері, як вихідні дні.
Триває другий рік повномасштабного вторгнення росії в Україну та дев’ятий рік війни, відмова від радянських свят – це ще один крок до культурного відмежування від країни-агресора. Проте Міжнародний жіночий день святкується не тільки у пострадянських країнах, а й широко поширений на Заході, але без статусу вихідного дня. Виникає питання, чи дійсно 8 березня – радянське свято?
Членкиня Правління Українського Жіночого Фонду, співавторка серії подкастів про історичних жіночих постатей «Непам’ятники» Лариса Латипова в коментарі «Valkyrie» висловила своє ставлення до законопроекту та розповіла історію створення Міжнародного жіночого дня:
«Традиційно, весь світ святкує 8 березня , як Міжнародний жіночий день. Історично, він у світі відзначається з початку 1900-х років – часу бурхливого розвитку і турбулентності в індустріальному світі, коли спостерігався стрімкий приріст населення і підйом радикальних ідеологій. Трохи історії про створення.
У 1910 році в Копенгагені відбулася друга Міжнародна конференція працюючих жінок. Жінка на ім’я Клара Цеткін (керівниця “Жіночого бюро” Соціал-демократичної партії Німеччини) представила ідею Міжнародного жіночого дня. Вона запропонувала, щоб щороку в кожній країні в один і той же день відзначався Міжнародний жіночий день – День жінок – для того, щоб наполягати на своїх вимогах. Конференція понад 100 жінок з 17 країн, які представляли профспілки, соціалістичні партії, жіночі клуби, включаючи перших трьох жінок, обраних до фінського парламенту, одноголосно схвалила пропозицію Цеткін, і таким чином з’явився Міжнародний жіночий день.
У 1914 році жінки по всій Європі провели мітинги проти війни та на знак солідарності з жінками. Наприклад, у Лондоні 8 березня 1914 року відбувся марш від Боу до Трафальгарської площі на підтримку жіночого виборчого права.
Радянська влада вкрала та привласнила це свято, спотворивши його світове значення. Для пропаганди була задіяна вся ідеологічна машина. Тому моє ставлення до заміни або скасування дати 08\03 дуже обережне. Я би дату залишила, прибрала вихідний день та надала цьому дню окрасу жіночого/феміністичного руку, записавши його до родини світового Міжнародного жіночого дня».
Також Лариса Латипова додала свою думку щодо альтернативних свят запропонованих у законопроекті:
«Під час війни ми маємо катастрофічне падіння економіки. Будь який додатковий вихідний, що при падатиме на робочий день не приносить доданої вартості. Моя особиста думка – ми маємо забагато релігійних та цивільних свят, які визначені як вихідні дні на рівні держави. Ми потребуємо тотального перегляду вихідних днів, з урахуванням критичного стану економіки. В даній ситуації, мені подобається європейське свято – День матері, що святкується у другу неділю травня. Його, до речі, в Україні почали святкувати ще у 1929 році . Ініціаторами виступили членкині «Союзу українок», який очолювала Мілена Рудницька – головна ідеологиня українського жіночого руху й реалізаторка його настанов. Проте з окупацією країни радянською владою, свято «День матері» було заборонене».
Враховуючи той факт, що 8 березня святкувалось протягом багатьох років, Лариса Латипова розмірковує, яке значення для українців будуть мати ці зміни:
«Кожна людина має право на власну думку. Питання переносу або святкування/не святкування 8 березня щороку сколихує соціальні мережи. Проте за 2-3 дні все стихає. Але держава має працювати із комунікацією до різних категорій населення та вікових груп. Наразі, є багато більш важливих питань, що потребують нагального вирішення, ніж це питання. Я би орієнтувалась в питанні 8 березня на молоде покоління, на майбутнє країни, що буде інтегроване у світовий контекст і працювала із коректними наративами щодо 08.03 як Міжнародного жіночого дня, а не «радянського 8 березня».
Марія Дрозд