UA
EN
“Російські війська підірвали Каховську греблю, щоб перешкодити просуванню українських військ на півдні Херсонської області”, – заявила в неділю заступник міністра оборони України Ганна Маляр.
“Вибух Каховської ГЕС, очевидно, був здійснений з наміром перешкодити українським силам оборони почати наступ на Херсонському напрямку”, – написала Маляр у Telegram.
За її словами, ця акція, яка спричинила масштабну повінь, що затопила міста і села, заблокувавши жителів і знісши будинки, також мала на меті допомогти росії перекинути резерви до Запорізького і Бахмутського районів. Підірвавши ГЕС 6 червня 2023 року, росія вчинила черговий жахливий терористичний акт проти нашої країни та нашого населення.
Сьогодні вирішили запитати у кількох студентів з різних українських університетів, як вони сприйняли цю жахливу подію, коли вона трапилась, та як дивляться на ситуацію сьогодні. Думки, бачення та надії нашої молоді — все це читайте далі у нашому матеріалі.
Пам’ятаю, як заходжу перевірити пропущені повідомлення в телеграм. Бачу переслану новину від подруги – «Підрив греблі каховської ГЕС» і всього ДВА слова капсом: «ТИ БАЧИЛА?» Читаю. Поки не розумію, що це означає. Матюкаю росіян. Збираюся на роботу, повертаюся в буденність. Але ця новина про ГЕС не залишає мене. Що ж це? А які наслідки? Наскільки це небезпечно? А як же люди, працівники… Пізніше все ж поринаю в інформаційний потік і таки починаю розуміти, що це значить… Страх і жах – базові емоції, від яких неможливо позбутися. Чому знову люди?Вони ж беззахисні, що вони можуть зробити, просто повільно спостерігати, як вмирає їхнє ще вчорашнє життя: спогади, бізнеси, цілі, вулиці й добре, якщо не близькі. Я переглядаю відео повністю затоплених будинків, людей, що сидять на дахах просто з бажанням жити, собак, які намагаються вибратися з води, яка повсюди, волонтерів… Закидую гроші на евакуацію, на ковдри, на човни. Єдине, що можу зробити.. І репощу, репощу, репощу. Знову відчуваю власну нікчемність. Де ті блогери з цитатами: «Все у твоїх руках», чи вирішують хоч щось зараз ці люди, чи зможуть вони принаймні врятуватися. Питання, яке з’їдає зсередини. Ким треба бути, щоб бити так паскудно, підступно? Риторично – росіянами. Просто страх. Повідомлення ще від однієї подруги (вона давно переїхала з рідними із Херсона до безпечної країни): «Дивись, це мій район. Був. Його вже нема. Затопило. Отам була моя школа..». Не стримуюсь. Плачу. Хоча це нічого не дасть. Кидаю ще донати. Знову не розумію, а далі буде гірше? Що нам всім з цим робити? Страх і все.
За вікном 2023 рік, але складається враження, що ми живемо у якомусь середньовіччі. Як молода людина, що виросла на принципах демократії та людської гідності, мені важко зрозуміти, як в центрі Європи можлива така кривава війна. Україна у вогні не від сьогодні й, на превеликий жаль, це триває далеко не рік, а всі 9 років, а віднедавна наша країна ще й у воді. Катастрофа на Каховській ГЕС дала чітко зрозуміти ще раз, що росії начхати на будь-яке життя, у неї є свої цинічні цілі, й це для неї головне.
Читаючи та дивлячись на титанічну роботу волонтерів у Херсонській області, які рятують життя усіх, кого можливо, ти розумієш, що таке Люди з великої літери. Та ось тільки міжнародна реакція «занепокоєння» вже не заспокоює, та й в принципі ніколи не заспокоювала. І на фоні цієї катастрофи ти вкотре усвідомлюєш, що у нас є тільки ми одні.
Дарина Богатирьова, студентка Таврійського університету факультету журналістики, захоплююся дизайном та фотографією:
Підрив Каховської ГЕС — це катастрофа! Неможливо дивитися без сліз відео, як люди та тварини рятуються від страшного напливу води. А ще більше не можу дивитися на людей, які потонули у пропаганді! Бо, все одно, більшість людей в Криму оточують «рускіє» новини (сама родом з Криму, тому ця тема мені дуже близька та болюча). І вони радісно розповідають, що це ЗСУ все знищує, а росія навпаки їм допомагає. Це трагедія, яка продовжує глибоко боліти усім нам українцям! Я не можу залишатися байдужою до таких подій, які знищують життя та все навколо. Ми повинні докласти максимум зусиль, щоб забезпечити безпеку людей та допомогти тим, хто постраждав від цієї страшної події. Нехай ця трагедія стане ще одним нагадуванням про нелюдяність тих, хто прийшов на нашу землю! Ми повинні показати світу, що не зламаємося під тиском терористів та ворогів нашої країни. Ми будемо стояти разом, допомагати один одному та боротися за мир та свободу. Нехай ця трагедія зміцнить нашу волю та рішучість у захисті нашої Батьківщини. Ці «спасатєлі» мріють нас зламати, але українці незламні. Все буде Україна!
Катастрофа, спричинена підривом росіянами Каховської ГЕС, мене особисто змусила думати про кілька речей. По-перше, сумно усвідомлювати, що для українців катастрофи такого масштабу стали вже якимись звичними. Тобто якщо уявити, що Каховська ГЕС була б зруйнована до повномасштабного вторгнення, то, мені, здається, суспільство реагувало б ще гостріше, і розголос був би набагато більшим. А так Каховська ГЕС стала наступною в ряд з іншими трагедіями: Маріуполь, Буча, Вінниця, Дніпро… І це насправді гірко усвідомлювати.
А по-друге, мені особисто дещо неприємно і дивно бачити, як фокус українців дещо змістився з власне агресора на західні країни й західні ЗМІ. Так, я теж згодна, що з боку ООН було неприпустимо у день катастрофи “відзначати” день російської мови. І деякі медіа дійсно некоректно висвітлюють останні події в Україні, хоча про журналістські стандарти й баланс думок під час війни можна довго дискутувати. Але ми в Україні маємо в першу чергу концентруватися на собі та своїми руками наближати перемогу, адже за нас цього ніхто не зробить.
Долучитися до порятунку Херсонщини можна донатом нашим хлопцям. Залишаємо банки на актуальні потреби. Разом ми сильніші.
ЧИМ ДОПОМОГТИ НАШИМ ВОЛОНТЕРАМ ЗАРАЗ?
Задонатити на евакуаційний бус від ГО «Вільний Харків»:
Задонатити на потужні мотори для ДСНС від ГО «Вільні та незламні»:
Посилання на перерахунок коштів
Задонатити на допомогу волонтерам, які підтримують мешканців прифронтових і окупованих територій (зараз займаються евакуацією) від Української Волонтерської Служби:
