
— Вітаю, Артеме. Дякую, що запросив нас у Вовчок. Ти — яскравий приклад того, як у молоді горять очі від захоплення, що має глибоке коріння. Розкажи, будь ласка, коротко про себе: звідки ти, скільки тобі років і чим ти займаєшся, крім ремонту мотоциклів?
— Доброго дня. Мені 20 років, і я професійно займався фарбуванням мотоциклів і ремонтом двоколісного транспорту. Я сам місцевий, з Вовчка. Любов до техніки – це не просто хобі, це, мабуть, у мене в крові. Чоловіки в моїй родині завжди любили працювати з металом та моторами, тож мені ця пристрасть передалася, можна сказати, ще з дитинства.
— У тебе в гаражі багато техніки. Які мотоцикли ти маєш і як вони з’явилися у твоєму житті? Чи були «Дельта» і «Альфа» школою перед чимось серйознішим?
— Моє знайомство зі світом мотоциклів почалося у 2017-2018 роках з «Дельти». На своє 15-річчя я вирішив відновити її, бо вона стояла без руху цілих шість років. Усі друзі вже мали свій транспорт, і мені теж хотілося. Два роки я на ній їздив, вивчив її, здається, до кожної гайки і відновив, наскільки це було можливо. Вона стала моєю справжньою школою! Після цього захотілося чогось нового, потужнішого. Брат знайшов у продажу «Альфу», придбав її, трішки покатався, а потім я її викупив, точніше – обміняв на свій ноутбук. А Jawa… це вже була мрія дитинства, яка чекала свого часу.
— Ти активно ведеш TikTok, маєш 13,6 тисячі підписників. Як блогерство поєднується з ремонтом? Чи це радше спосіб поділитися захопленням, чи ще й джерело натхнення та фінансування?
— Я почав вести TikTok, а вже потім мене надихнули відео інших механіків. До цього я постійно дивився різних блогерів на YouTube. Вони дали мені не просто ідеї, а справжню мотивацію показати, що навіть у невеликому селі можна дарувати життя легендам. Для мене це насамперед спосіб поділитися захопленням і знайти однодумців.
— Легендарна чеська Jawa – це мрія багатьох хлопців твого покоління і покоління твоїх батьків. Чому саме Jawa, і як довго ти мріяв про неї?
— Про Jawa я мріяв, напевно, років з дванадцяти. Мені завжди подобалася її зовнішність – ці класичні лінії, ні з чим не сплутаєш. Але головне – в цьому мотоциклі є душа. Це не просто транспорт. Їзда на ній відчувається як щось неймовірне. Її міцність і надійність дають фору навіть деяким новим мотоциклам. Вона просто інша.

— Багато хто просто купив би і їздив. Ти ж одразу взявся за повне оновлення. Що для тебе означає «відновити» мотоцикл? Це просто ремонт чи продовження його життя і душі?
— Відновити — це означає розібрати її до останнього болтика і пропустити кожен вузол, кожну деталь через свої руки, вкласти в неї свою душу і свій час. Я не просто лагоджу – я продовжую її історію. Це не просто ремонт. Це друге народження легенди.
— Ти шукаєш оригінальні та якісні деталі, що сьогодні коштують немалих грошей, і це вимагає багато часу. Чому ти не йдеш шляхом дешевих аналогів? Наскільки важко знайти оригінали для 634-ої моделі?
— Дешеві аналоги ніколи не будуть такими якісними, як чеські оригінальні деталі. Я хочу, щоб мій мотоцикл прослужив ще не одне десятиліття, і для цього потрібна лише автентична якість. Знайти оригінальні деталі для 634-ої моделі не так важко, як може здатися, але це вимагає часу і бажання. Головне – знати, де шукати, і мати мету.
— Наскільки дорогим є твоє хобі? Чи виправдані, на твою думку, такі витрати на старий мотоцикл?
— Знаєте, справа зовсім не в грошах. Скільки б я не витратив, це завжди буде виправдано, бо я отримую задоволення від процесу і, головне, від результату. Це інвестиція в історію, в пам’ять і в мою особисту мрію.
— Які твої найближчі кроки в роботі над мотоциклом? Я знаю, що ти плануєш перебрати мотор та освіжити фарбування. Розкажи детальніше про ці етапи. Якою ти бачиш свою ідеальну «Яву»?
— Так, зараз у планах – повна ревізія та перебирання мотора, щоб він працював, як швейцарський годинник. А моя ідеальна «Ява» буде пофарбована в насичений червоний металік, і усі деталі матимуть такий вигляд, ніби вона щойно зійшла з конвеєра заводу 40 років тому. Максимально автентичний і бездоганний вигляд.

— Ти не зупинився на своїй «Яві» і взявся за мотоцикл друга. Чи це був «капітальний ремонт» чи «реанімація»? Що ти в ньому вже зробив?
— Це була справжня «реанімація». Я зробив так, щоб її серце знову забилося! Ми поставили нову люксову вилку, нове кермо, нові поршні. Мені було дуже цікаво взятися за іншу «Яву», адже кожен мотоцикл має свій характер і свої «болячки».
— Який із цих ремонтних етапів був найскладнішим, а який приніс найбільше задоволення? Що ти відчуваєш, коли чуєш, як мотор, у який ти вклав душу, знову заводиться?
— Найбільше задоволення мені приніс результат встановленої нової вилки та якісне фарбування дуг. А от поршнева група і підшипники виявилися найскладнішим і найбільш кропітким етапом. А коли мотор, у який ти вклав стільки праці, заводиться… це неможливо описати словами. Це справжній тріумф, відчуття, ніби ти подарував комусь життя.
— Чи багато у Вовчку чи в Кіптівській громаді таких ентузіастів? Чи обмінюєтеся ви досвідом, допомагаєте один одному з деталями чи ремонтом?
— На жаль, теперішнє покоління більше пересіло на нові «китайські мотоцикли». Справжніх ентузіастів, які готові відновлювати старі «Яви», залишилося небагато. Але ті, хто є, – ми, звичайно, ділимося досвідом і підтримуємо один одного.

— Ти давно займався ремонтом і фарбуванням. Чи всі ремонтні роботи ти виконуєш самостійно? Де ти навчився фарбувати техніку так якісно?
— Я сам навчився всьому. Вирішив почати зі своєї «Дельти», і так, як то кажуть, «пішло-поїхало». Це все – практика, бажання та наполегливість. Усі ремонтні роботи, від мотора до фарбування, я виконую самостійно.
— Легендарні мотоцикли часто асоціюються з певною епохою. Що, на твою думку, означає «Ява» для Чернігівщини і конкретно для Вовчка?
— Раніше в Кіптівській громаді було по десять «Яв» на кожне село. Це був культовий мотоцикл, символ добробуту і свободи. Для нашої Чернігівщини «Ява» – це частина історії, це пам’ять про ті часи, коли на ній їздили наші діди та батьки.

— В одному твоєму відео прозвучала дуже важлива фраза: «Ми останнє покоління, яке їздить на цих легендах і не дає їм вмерти». Поясни, будь ласка, що ти вкладаєш у ці слова. У чому ця «живість» мотоцикла?
— Я вкладаю в це те, що це історія, це пам’ять, це культ і початок шляху всіх мотоциклістів. На них вчилися їздити наші діди та батьки, і ми – поки що останній місток, який пов’язує цю легенду з майбутнім. «Живість» мотоцикла – це його душа, характер, звук мотора, який ти знаєш напам’ять. Ми не даємо цій історії зникнути.
— Який твій наступний мото-проєкт після завершення «Яви»? Чи є ще якась «легенда», яку ти мрієш відновити?
— Наступна велика мрія – це ще одна «Ява», але вже легендарна Jawa 638. Обов’язково візьмуся за неї!
— Що б ти порадив своїм одноліткам, які мають якусь стару техніку, чи мрію, але не наважуються почати її втілювати? Як знайти мотивацію, щоб не кинути справу на півдорозі?
— Для цього треба мати бажання. Якщо є справжнє бажання, то ніякі труднощі тебе не зупинять. Не бійтеся бруднити руки, не бійтеся невдач і просто почніть.
— Артеме, дякую тобі за твою історію, твій ентузіазм і твою роботу зі збереження цих «чеських коней». Успіхів тобі!
— Дякую вам! Приїжджайте ще, коли моя 634-та буде сяяти червоним металіком! Ми ж не просто ремонтуємо старі мотоцикли – ми зберігаємо легенду.
Авторка: Ангеліна Овдієнко